Підробки— всесвітня проблема

У Франції аж до кінця XVIII сторіччя чоловіків за такий злочин живцем зварювали у воді. В Англії від 1697 до 1832 року за цей переступ закону каралося стратою, а сам вчинок розглядався як державна зрада. Через це було повішено понад 300 англійців і незліченну кількість людей було заслано на каторгу в Австралію.

Понад 130 років уряд США засуджував таких злочинців навіть до 15 років ув’язнення у федеральній в’язниці. Мало того, з них додатково стягували штраф у тисячі доларів. Навіть нині в Росії та в Китаї за це карається смертю.

За такий злочин багато держав піддають людей страшному покаранню, але намарно. Навіть страх перед смертю не може викоренити пристрасті до швидкого збагачення у тих, хто володіє відповідної технікою. Державні діячі спантеличені. «Важко знайти дієвий засіб залякування,— кажуть вони,— фактично так було за всіх часів».

Підробка! Один з найдавніших злочинів у історії людства. Наприкінці XX сторіччя вона стала всесвітньою проблемою, котра невпинно загострюється. Роберт Г. Джексон, член судової колегії Верховного суду США, сказав про це: «Підробка — це злочин, який ніколи не здійснюється випадково чи через невігластво, вибух гніву або крайнє зубожіння. Це злочин, який здійснюється зі знанням, умінням та затратою значної суми грошей на устаткування».

Приміром, американські гроші нелегально репродукуються по цілому світі у небаченій кількості. «Американська валюта,— сказав один діяч міністерства фінансів,— не лише найбажаніша валюта у світі. Її найлегше підробити». Найважче американському уряду через те, що більша частина фіктивної валюти виготовляється за межами Сполучених Штатів Америки.

Розгляньмо наступне. За даними журналу «Тайм», 1992 року в різних країнах було конфісковано 30 мільйонів фальшивих доларів США. «Минулого року з обігу було вилучено фальшиві долари США на суму 120 мільйонів, та є підозри, що ця цифра 1994 року сягне навіть ще більшого розміру. І значно більша сума фальшивих грошей перебуває в обігу»,— пише журнал. Ці цифри лише частково змальовують картину. Експерти вважають, що реальна сума фальшивих доларів, яка циркулює за межами Сполучених Штатів Америки, може сягати десяти мільярдів.

Позаяк у багатьох країнах американська валюта вельми бажана і навіть бажаніша, ніж власна, до того ж легко підроблювана, то багато держав і різних кримінальних елементів наживаються на її фальсифікації. У Південній Америці колумбійські наркотичні картелі, аби збільшити свої нелегальні прибутки, роками підробляють американську валюту. Нині, як про це повідомляється в журналі «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт», на світову арену бізнесу підробки грошей у ролі головних учасників вийшли деякі країни Середнього Сходу. Журнал додає, що в одній з цих країн «використовується дуже складна друкарська технологія, подібна до тої, яку має міністерство фінансів США. Як наслідок, [вона] спроможна друкувати фактично нерозпізнаванні фальшиві купюри вартістю у 100 доларів США, відомі як «суперкупюри».

Люди в Росії, Китаї та інших азіатських країнах теж починають займатися друкуванням фальшивих грошей, головним чином американської валюти. Побутує думка, що нині в Москві 50 відсотків американських доларів — фальшиві.

Після війни в районі Перської затоки 1991 року, коли пішли в обіг сотні мільйонів доларів США, «міжнародні банкіри були шоковані, виявивши, що 40 відсотків усіх 100-доларових купюр — підроблені»,— пише «Рідерс дайджест».

Франція теж бореться зі своїми грошовими проблемами, фактично подібне становище є в багатьох інших європейських країнах. Підробка грошей не лише американська проблема, про схожу ситуацію можуть засвідчити й інші держави.

Підробляти стало легше

Ще донедавна фальшиві гроші вимагали від потаємних майстрів (ма́лярів, вправних гравіювальників, карбувальників та друкарів) багато годин старанної праці, результатом якої в ліпшому разі були неякісні факсиміле справжніх грошей. А втім, нині високоточні кольорові копіювальні пристрої, двобічні лазерні принтери й сканери в офісах та вдома дають можливість практично кожному розмножувати бажану валюту.

Ми живемо в час, коли підробки здійснюються за допомогою настільних комп’ютерів! Те, що колись вимагало вміння професійного гравера, сьогодні доступне службовцям і тим, хто має власний комп’ютер вдома. Друкарські програмні засоби для персонального комп’ютера, які є вартістю не більше 5000 доларів США, нині здатні друкувати фальшиві купюри, які важко розпізнати навіть досвідченим фахівцям. А це означає, що той, у кого настала скрута з грошима, може й не йти до найближчого банківського автомата-касира, а сам надрукувати гроші потрібної вартості! Такі комп’ютерні системи вже тепер становлять потенційну небезпеку в руках сучасних фальсифікаторів. «Ці винахідливі злочинці здобувають низку перемог над державними виконавчими владами і в один прекрасний день можуть створити кризу головних валют світу»,— пише журнал «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт».

Наприклад, у Франції 1992 року 18 відсотків з 30 мільйонів фальшивих французьких франків (вартістю у 5 мільйонів доларів США) було підроблено на офісній друкарській техніці. Один службовець Банку Франції вбачає в цьому не лише загрозу економіці, але й небезпеку створення недовір’я широкого загалу до уряду. «Коли люди дізнаються про можливість імітувати солідні банкноти за допомогою сучасної, доступної більшості населення техніки, вони можуть втратити довіру до уряду»,— каже він.

Аби припинити наплив фальшивої валюти в Америку та інші країни, уряди почали розробляти нові банкноти, а в декотрих країнах такі нові паперові гроші вже увійшли в обіг. Скажімо, на американській 100-доларовій купюрі портрет Бенджаміна Франкліна буде збільшеним у півтора раза й зміщеним на три четвертих дюйма ліворуч. «Рідерс дайджест» повідомляє, що «також буде впроваджено чотирнадцять інших змін у друкуванні та прихованих позначках безпечності». Продумуються теж безліч додаткових модифікацій, приміром, водяні знаки та чорнило, котре змінює колір, якщо його роздивлятися з різних кутів.

Франція вже деякий час виготовляє купюри з новими засобами захисту, що, можливо, певною мірою стримає фальшивомонетників. А втім, один представник Банку Франції визнає, що «не існує простого технічного методу захиститися від потенційних фальшивомонетників, але,— додає він,— нині ми спроможні створити на банкноті стільки різних перешкод, що буде важко й дуже дорого її підробити». Він називає ці перешкоди «головною лінією оборони проти підробок».

Німеччина й Великобританія на своїх паперових грошах помістили захисну нитку, котра утруднює їх копіювання. На канадській 20-доларовій банкноті є невеликий блискучий квадратик, що називається оптичним захисним засобом, який неможливо скопіювати електронною машиною. Австралія 1988 року почала друкувати пластикові банкноти, вдаючись до контрзаходів, нездійсненних на папері. Фінляндія та Австрія використовують на паперових купюрах дифракційну фольгу. Вона мерехтить і змінює колір, подібно як голограма. Однак державні влади побоюються, що фальшивомонетники не відставатимуть і вноситимуть відповідні корективи у свою кримінальну діяльність; отже, в будь-котрому разі, як це показує історія, усі контрзаходи проти підробок з часом стають неефективними. «Це щось подібне до одного старого прислів’я,— каже репрезентант міністерства фінансів.— Якщо збудувати 8-футовий мур, то недоброзичливці виготовлять 10-футову драбину».

Як побачимо в наступних статтях, друкування фальшивих грошей — це лише одна з галузей, в якій підроблювачі виявляють свою винахідливість.

Кредитні картки й грошові чеки. Справжні чи фальшиві?

ЯКІ ж вони зручні! Такі маленькі, їх так легко носити зі собою. Вони досконало розроблені для гаманця чи дамської сумочки. Ви можете купити так багато всього, не маючи навіть і цента в кишені. Авіалінії, пароплави, компанії, готелі та курорти цілого світу рекламують і заохочують використовувати кредитні картки. Людям радять: «Не виходьте з дому без неї». Деякі торговельні підприємства надають їм перевагу перед готівкою. На відміну від звичайних грошей, кредитну картку можна замінити, якщо її поцупили чи вона загубилася. Це гроші з вашим іменем та витисненим посередині номером.

Люди знають їх як пластикові чи електронні гроші або кредитні картки. У 1985 році декотрі банки впровадили власні складні картки із створеними лазером голограмами, що виглядають об’ємними, та іншими запобіжними заходами, починаючи спеціальним кодом на магнітній стрічці з тильного боку й закінчуючи невидимими значками, котрі можна побачити лише в ультрафіолетовому світлі. Все це контрзаходи проти підроблювачів! Підраховано, що по цілому світі в обігу є понад 600 мільйонів кредитних карток.

Вважається, що по цілому світі через підробку кредитних карток на початку 1990-х років банки зазнали збитків принаймні на мільярд доларів США. Кажуть, що з усіх форм фальсифікацій підробка кредитних карток зростає найшвидшими темпами, її частка складає принаймні 10 відсотків.

Приміром, 1993 року банки, які є членами однієї великої компанії — виробника кредитних карток, через підробки зазнали збитків на 133,8 мільйона доларів США, а це 75-відсотковий зріст порівняно з попереднім роком. Інша провідна міжнародна компанія кредитних карток теж повідомляє про приголомшливі втрати через підробки. «Фальсифікація кредитних карток становить велику проблему не лише для банків, виробників кредитних карток та торговців, що схиляються перед ними, але й для самих же споживачів цілого світу»,— писалось в одній новозеландській газеті. Хоч і законні власники карток не відповідають за збитки, проте вони неодмінно вимушені покривати їх.

А що сказати про вбудовані запобіжні заходи, котрі фактично є перепоною для підроблювачів, як, скажімо, створені лазером голограми й спеціальні закодовані магнітні смужки? Через якийсь рік після впровадження цих заходів почали з’являтися перші грубі підробки. Незабаром усі запобіжні заходи були відтворені або ж замінені компромісними варіантами. «Ми завжди вдосконалюємося,— каже один банківський працівник з Гонконгу,— але шахраї намагаються випередити нас».

Цікаво, що, за заявами фахівців, половину всіх збитків від фальшивих карток на початку 1990-х років зазнали країни Азії, причому майже половина їх припадає на Гонконг. «Гонконг славиться підробкою кредитних карток, як Париж — модою»,— сказав один фахівець. Інші звинувачують Гонконг у тому, що він став столицею підробок кредитних карток — «перехрестям «пластикового трикутника» фальсифікацій кредитних карток, до котрого теж належать Таїланд, Малайзія, а нині й Південний Китай». «Гонконгівська поліція твердить, що місцеві синдикати, зв’язані з організованими китайськими злочинними тріадами, гравіюють, карбують і закодовують фіктивні картки, застосовуючи шифри, котрі їм сповіщають скорумповані продавці. Відтак вони просто відсилають фальшиві картки в інші країни»,— повідомляє новозеландська газета.

«Члени однієї азіатської банди придбали [в Канаді] машину, що виготовляє кредитні картки, яку тепер вони використовують для продукування фіктивних карток. Машина друкує 250 кредитних карток за годину, і поліція вважає, що її використовують для шахрайських операцій на багато мільйонів доларів»,— повідомляє канадська газета «Ґлоб енд мейл». Вже кілька минулих літ арештовують гонконгівських китайців, що користувалися підробленими кредитними картками принаймні у 22 країнах світу, від Австрії до Австралії, в тому числі на Гуамі, в Малайзії та Швейцарії. Особливо жадані японські кредитні картки, бо вони надають найвищий ліміт кредитів їхнім власникам.

Різкий зріст шахрайств та підробок кредитних карток означає, що «емісійні органи змушені за рахунок клієнтів покривати кошти дедалі масштабнішої фальсифікації»,— каже один канадський банківський працівник. І так воно є. Кредитна картка й справді може бути зручною та рятівною, коли людина не має при собі достатньо готівки. Однак пам’ятайте: фальсифікаторам потрібно лише номер вашого рахунку й дату закінчення терміну кредитної картки. «Ці гроші пластикові,— застерігає голова служби безпеки компанії «Америкен експресс інтернешнл»,— але людям слід поводитися з ними так, як із звичайними грошима».

«Ця система має багато недоробок»,— висловився один старший поліцейський офіцер. «Лиходії знаходять кожну з них. Ох, як же безжалісно вони їх використовують!»— каже він про підроблювачів.

Підробка чеків

Коли людство ввійшло в нову добу друкування за допомогою настільних комп’ютерів, що фактично дало можливість кожному бездоганно підробити будь-які паперові гроші, то настало неминуче явище. Нині підроблювачі можуть дублювати розмаїті документи: паспорти, свідоцтва про народження, еміграційні посвідчення, акціонерні сертифікати, замовлення на поставку, рецепти та безліч інших документів. Але найбільше дивідендів дає підробка грошових чеків.

Техніка підробки надзвичайно проста. Як тільки грошовий чек великої компанії з внеском у мільйони доларів у місцевому чи загальнодержавному банку потрапляє до рук підроблювача, він починає діяти. За допомогою комп’ютерного принтера, оптичного сканера та інших електронних пристроїв він зможе підробити чек у своїх корисливих цілях, тобто змінити дату, стерти ім’я ремітента й вписати своє, додати кілька нулів до вказаної суми. Відтак він друкує сфальшований чек на власному лазерному принтері, використовуючи папір такого ж кольору, придбаний у найближчій крамниці канцтоварів. Друкуючи зара́з десятки й більше фікцій, він може інкасувати їх у філіалі банку будь-котрого міста.

Розмноження підроблених чеків за допомогою таких простих і недорогих засобів настільки поширене, що керівники банків та правоохоронних органів кажуть, що для американської економіки це може вилитися в 1 мільярд доларів США збитків. В одному випадку, що відзначався особливою зухвалістю, повідомляє газета «Нью-Йорк таймс», банда з Лос-Анджелеса, тиняючись по країні, інкасувала в банках тисячі фальшивих грошових чеків на суму понад 2 мільйони доларів США. Промислові аналітики підраховують, що лише в Сполучених Штатах Америки загальна сума щорічних збитків через підробку чеків нині сягає 10 мільярдів доларів. «Для фінансових установ проблема № 1, причому кримінального характеру,— каже службовець із ФБР,— є підробка таких оборотних документів, як грошові чеки та грошові перекази».

Покупці, вважайте! За підробку можна поплатитися життям

НЕДОСВІДЧЕНИХ, наївних жертв можна легко обманути. Дорогий на вигляд годинник, що його вам пропонує лоточник за невисоку ціну: справжній він чи підроблений? Чи купите ви його? Розкішна хутрова шуба, котра продається з машини на бічній вулиці: продавець запевняє вас, що вона норкова. Чи її вигляд та дешевизна затуманять вашу розсудливість? Діамантовий перстень на пальці недавно розлученої жінки, що нині безпритульна без жодного цента й чекає на поїзд у нью-йоркському метро: ви можете мати його майже задармо. Чи ціна занадто добра, аби не використати нагоди? Позаяк ці запитання ставляться в статті про підробки й змальовуються відповідні ситуації, то дуже ймовірно, що ви скажете: «НІКОЛИ!»

Гаразд, але змінімо місце та обставини й подивімося, як ви зреагуєте. Що скажете про дорогу́ фірмову дамську сумочку у звичайній крамниці за зниженими цінами? А про відому марку віскі, що продається в магазині горілчаних виробів за рогом? Звичайно, тут нема жодних підозр. Зважте теж на фотоплівки з ярликами, що впадають у вічі, котрі продаються в аптекарському магазині чи у магазині фототоварів. Або ж вам пропонується дорогий годинник, який коштує тисячі доларів, але не лоточником, а офіційною крамницею. Ціна надзвичайно знижена. Якби ви побачили на ринку такий дорогий хронометр, то чи не купили б його? А ще приятелі порадили вам купити в певній крамниці фірмове взуття з великою знижкою. Чи ви впевнені, що все це не просто дешева імітація?

Світ мистецтва у фешенебельних картинних галереях організовує аукціони, де його шанувальникам продають багато цінних полотен. «Вважайте,— застерігає один фахівець.— Знавці з роками досвіду дають себе обвести довкола пальця. І ділки. І хоронителі музеїв». Чи ви настільки обізнані, аби мірятися силою з підроблювачами? Стережіться! Всі вищезгадані речі можуть бути підробленими. І часто вони таки бувають підробленими. Пам’ятайте: якщо предмет рідкісний і має цінність, то хтось десь таки намагатиметься підробити його.

Фальсифікація розмаїтих товарів дає підроблювачам по цілому світі 200 мільярдів доларів США прибутку і «зростає швидше, ніж багато галузей промисловості, котрі грабують підроблювачі»,— писав журнал «Трав’яні рослини» (англ.). Фіктивні частини до автомобілів обходяться американським автобудівникам та постачальникам щорічними збитками у 12 мільярдів доларів США. «Керівники автомобільної промисловості США кажуть, що якби не підроблені автомобільні частини, то можна було б створити 210 000 додаткових робочих місць»,— писав журнал. Уважається, що близько половини заводів, які займаються підробками,— за межами Сполучених Штатів Америки, але фактично вони є всюди.

Небезпечні для життя підробки

Певні підроблені речі шкідливі. Імпортовані гайки, болти та гвинти на американському ринку становлять 87 відсотків товарообігу в 6 мільярдів доларів США. Однак дані показують, що 62 відсотки усіх цих скріпів мали сфабриковані назви фірм чи нелегальні позначки сорту. Одне повідомлення 1990 року Головного бюро статистики показало, що принаймні 72 американські «атомні електростанції мали неналежні скріпи, деякі були в системі аварійної зупинки реактора. Проблема ускладнюється, як твердить це бюро. (...) Розмах проблеми, що виливається у сплачування податків, і потенційна небезпека використовування таких [низькоякісних] виробів невідомі»,— повідомляється в журналі «Трав’яні рослини».

Сталеві болти, міцність котрих не відповідає вимогам, підробляються й завозяться контрабандою до Сполучених Штатів Америки несумлінними підрядчиками. Як про це заявляє журнал «Американський спосіб» (англ.), такі скріпи «загрожують безпеці офісних споруд, електростанцій, мостів та військової техніки».

Кілька років тому в Канаді підробка фрикційних накладок гальмового барабана стала причиною катастрофи автобуса, в котрій загинуло 15 чоловік. Повідомляється, що підроблені частини були знайдені в таких несподіваних місцях, як військові вертольоти й американські космічні кораблі багаторазового використання. «Звичайний споживач не дуже переймається тим, що продаються фальшиві годинники «Картьє» чи «Ролекс»,— каже один видатний експерт з дослідження підробок,— але коли під загрозою стоїть власне здоров’я та безпека, тоді його ставлення до цього змінюється».

До списку потенційно небезпечних підробок входять серцеві водії ритму, продані 266 шпиталям США, імітації протизаплідних таблеток, які потрапили на американський споживчий ринок 1984 року, і фунгіциди, що головним чином виготовлені з крейди й знищили врожай кенійських кавових плантацій 1979 року. Повсюдно існують фальшиві фармацевтичні вироби, здатні піддати небезпеці життя споживача. Смертність від підроблених медикаментів може бути колосальною.

Дедалі наростає занепокоєння через підробки малих побутових електроприладів. «На декотрих з цих товарів стоять фальшиві фірмові назви чи уповноваження, скажімо, «Underwriters Laboratory»,— повідомляє журнал «Американський спосіб». «Але вони не відповідають усім нормам техніки безпеки, тому вибухають, призводять до пожежі вдома й роблять небезпечним усе побутове обладнання»,— каже один інженер техніки безпеки.

Авіагрупи у Сполучених Штатах Америки та Європі теж б’ють тривогу. У Німеччині, наприклад, авіалінії виявили фальшиві частини до двигунів та гальм. Керівники транспортної авіації кажуть, що «в Європі, Канаді та Сполученому Королівстві провадяться [дослідження] з приводу під’єднання неякісних частин (муфти для осі хвостового ротора), що призвело до фатальної катастрофи вертольота». «Відповідальні особи конфіскували десятки підроблених частин до реактивного двигуна, гальмових пристроїв, неякісних болтів та скріпів, дефектних частин до систем подачі палива й керування польотом, неякісних приладів кабіни пілота й частин бортового комп’ютера, що відіграють вирішальну роль у безпеці польотів»,— повідомляє «Дайджест безпеки польотів» (англ.).

У 1989 році орендований літак, який летів з Норвегії до Німеччини, знагла пішов у прямий штопор з висоти польоту 6600 метрів. У нього відпала хвостова частина, через що відбулось настільки раптове вертикальне падіння літака, що відламалися два крила. Усі 55 душ на борту загинули. Через три роки досліджень норвезькі авіаексперти виявили, що катастрофа сталася через фальшиві болти, котрі називаються стопорними штифтами й котрими прикріплюють хвостову частину до фюзеляжу. Перевірка на напругу виявила, що болти виготовлені із заслабого металу, аби витримати ударні хвилі під час польоту. Винні в аварії стопорні штифти були підробкою. Це слово вельми знайоме фахівцям з техніки безпеки польотів, бо підробка стає чимраз більшою проблемою, яка піддає небезпеці життя екіпажу й пасажирів літака.

Коли національне телебачення брало інтерв’ю в генеральної інспекторки Міністерства транспорту Сполучених Штатів Америки, вона сказала: «Усі авіалінії отримують фальшиві частини. Всі вони мають їх. Всі вони мають проблему». За її словами, представники авіапромисловості визнають, «що приблизно підрахована ними вартість непридатного інвентарю становить два чи три мільярди доларів».

У цьому ж інтерв’ю консультант безпеки польотів, котрий давав ФБР деякі поради щодо різних таємних операцій з фальшивками, застерігає, що підроблені частини криють у собі справжню небезпеку. «Я гадаю, що, як наслідок цього, нам обов’язково слід сподіватися в недалекому майбутньому великої авіакатастрофи»,— каже він.

Уже не за горами день відплати тим, хто через пожадливість ставить свої егоїстичні бажання вище життя інших. Боже натхнене Слово недвозначно каже, що пожадливі люди не вспадкують Божого Царства (1 Коринтян 6:9, 10).