Приклади відважності, варті наслідування

12. Який чудовий приклад відважності подав Ісус і до чого він заохотив своїх послідовників?

¹² Розвинути відважність нам допоможуть роздуми над прикладами інших людей, які, подібно до Єремії, діяли відважно (Псалом 77:13). Наприклад, вивчаючи служіння Ісуса, ми захоплюємося сміливістю, яку він виявляв, коли його спокушував Сатана, а також коли єврейські провідники чинили йому запеклий опір (Луки 4:1—13; 20:19—47). Завдяки силі Єгови Ісус був непохитним, і незадовго перед своєю смертю він сказав своїм учням: «Страждання зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг!» (Івана 16:33; 17:16). Наслідуючи Ісусів приклад, учні також могли стати переможцями (1 Івана 2:6; Об’явлення 2:7, 11, 17, 26). Тож вони мусили бути відважними.

13. Яке заохочення Павло дав филип’янам?

¹³ Через якийсь час після Ісусової смерті Павла і Силу вкинули до в’язниці у Филипах. Пізніше Павло заохочував збір у Филипах стояти «в однім дусі, борючись однодушно за віру євангельську, і ні в чому не боячися противників». Щоб зміцнити їх у цьому, Павло писав: «Це [переслідування християн] їм [переслідувачам] доказ загибелі, вам же спасіння. А це від Бога! Бо вчинено вам за Христа добродійство,— не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» (Филип’ян 1:27—29).

14. Які результати Павлова сміливість принесла в Римі?

¹⁴ Коли Павло писав до збору в Филипах, він знову був у в’язниці, цього разу в Римі. Однак він далі сміливо проповідував. З яким результатом? Він пише: «В усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважились Слово Боже звіщати безстрашно» (Филип’ян 1:13, 14).

А як ранні християни розвивали відважність? Розгляньмо, що сталося, коли первосвященики й старші в Єрусалимі наказали Петру та Івану припинити проповідувати в Ісусове ім’я. Учні відмовилися підкоритися цьому, після чого їх відпустили, пригрозивши. Потім вони повернулися до братів, і всі разом молилися: «Споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати» (Дії 4:13—29). У відповідь Єгова зміцнив їх святим духом, і, як пізніше засвідчили єврейські провідники, вони «своєю наукою переповнили Єрусалим» (Дії 5:28).

⁹ Проаналізуймо ту подію. Коли учням погрожували єврейські провідники, учні й не думали піддаватися тиску. Навпаки, вони молилися про відважність далі проповідувати. Після цього вони діяли відповідно до своїх молитов, і Єгова зміцнив їх своїм духом.