Мужньо ходіть путями Єгови

«Щасливий кожний, хто Господа боїться, і хто його путями ходить!» (ПСАЛОМ 128:1, Хоменко).

1, 2. Яку допомогу надають біблійні розповіді про слова і вчинки ранніх свідків Єгови?

СВЯТЕ Слово Єгови містить багато розповідей про випробування та радощі Божих щиро вірних слуг. Пережите Ноєм, Авраамом, Саррою, Ісусом Навином, Деворою, Бараком, Давидом та іншими відображене на його сторінках живо і яскраво. Всі вони були реальними людьми, яких об’єднувало дещо особливе. Вони вірили в Бога і мужньо ходили його путями.

² Слова та вчинки ранніх свідків Єгови можуть бути для нас підтримкою, коли ми стараємося ходити Божими путями. Крім того, ми будемо щасливими, якщо виявлятимемо глибоку повагу до Бога та здоровий страх, пов’язаний з бажанням не викликати його незадоволення. Це правда, хоча в житті ми стикаємося з різними випробовуваннями, бо натхнений псалмоспівець співав: «Щасливий кожний, хто Господа боїться, і хто його путями ходить!» (Псалом 128:1, Хом.).

Що таке мужність

3. Що таке мужність?

³ Щоб ходити путями Єгови, ми мусимо мати відвагу. І Святе Письмо по суті наказує Божим людям виявляти цю рису. Наприклад, псалмоспівець Давид співав: «Сміло! І нехай ваше серце буде одважне, ви всі, що уповаєте на Господа» (Псалом 31:25, Хом.). Мужність — це «риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка... Відвага, сміливість» («Словник української мови»). Мужня особа є рішучою, сміливою, хороброю. А те, що Єгова дає своїм служителям мужність, стає очевидним зі слів апостола Павла до його співробітника Тимофія: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2 Тимофія 1:7).

4. Який є один із способів набути мужності?

⁴ Один зі способів набути мужності, яка дається нам Богом, полягає в тому, щоб ретельно вивчати Слово Єгови, Біблію. Багато біблійних оповідей можуть допомогти нам стати більш мужніми. Тому спершу зосередьмось на тому, чого можемо навчитися з розповідей у Святому єврейському Письмі про тих, хто мужньо ходив путями Єгови.

Мужність проголошувати Божу вістку

5. Як мужність Еноха може допомогти сьогоднішнім служителям Єгови?

⁵ Мужність Еноха може допомогти сьогоднішнім служителям Єгови мужньо звіщати Божу вістку. Ще перед тим як Енох народився, «зачали були призивати Ймення Господнє». Дехто з вчених каже, що люди «почали богохульно» призивати ім’я Єгови (Буття 4:25, 26; 5:3, 6). Божественне ім’я могло застосовуватися до людей або навіть до ідолів. Отже, 3404 року до н. е., коли народився Енох, фальшива релігія процвітала. І здається, він один-єдиний ішов правдивим шляхом, що був у гармонії з відкритою правдою Єгови (Буття 5:18, 24).

6. а) Яку серйозну вістку проголошував Енох? б) У чому ми можемо мати впевненість?

⁶ Енох мужньо проголошував Божу вістку, мабуть, проповідуючи. (Євреїв 11:5; порівняйте 2 Петра 2:5). «Ось,— оголошував цей самотній свідок,— іде Господь [Єгова, НС] зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники» (Юди 14, 15). Енох мав мужність використовувати ім’я Єгови, коли, проголошуючи вістку, він засуджував безбожників. І так само як Бог дав Енохові мужність проголошувати таку серйозну вістку, він уповноважив своїх сьогоднішніх Свідків сміливо говорити Його слово в служінні, в школі і в інших місцях. (Порівняйте Дії 4:29—31).

Мужність під час випробовування

7. Який приклад мужності дає Ной?

⁷ Приклад Ноя може допомогти нам бути мужніми у праведних учинках під час випробовування. Одержавши божественне попередження про всесвітній потоп, він діяв з мужністю та вірою і «зробив ковчега, щоб дім свій спасти». Своїм послухом і праведними вчинками Ной засудив невіруючий світ за його погані діла і доказав, що той гідний знищення (Євреїв 11:7; Буття 6:13—22; 7:16). Роздуми про Ноїв життєвий шлях допомагають сучасним служителям Бога мужньо брати участь у таких праведних учинках, як християнське служіння.

8. а) З чим зіткнувся Ной як відважний «проповідник праведности»? б) Що робитиме для нас Єгова, якщо ми є мужніми проповідниками праведності?

⁸ Якщо ми йдемо праведним шляхом, але не знаємо, як діяти при певному випробовуванні, молімось про мудрість (Якова 1:5—8). Ноєва щира вірність до Бога під час випробовування свідчить про те, що в такий момент цілком можливо бути і мужнім, і вірним. Він протистояв натискові злого світу, ангелів, які матеріалізувалися, та їхніх гібридних нащадків. Так, Ной був мужній «проповідник праведности», він проповідував «першому світу», котрий прямував до знищення (2 Петра 2:4, 5; Буття 6:1—9). Але хоча він і говорив сміливо як вісник Божого застереження, спрямованого до людей допотопного покоління, вони «і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх» (Матвія 24:36—39, Філарет). Проте пам’ятаймо: незважаючи на те що нас переслідують та більшість людей сьогодні відкидає нашу основану на Біблії вістку, Єгова буде підтримувати нас, як він підтримував Ноя, якщо ми проявлятимемо подібну віру і мужність як проповідники праведності.

Мужність слухатися Бога

9, 10. В яких відношеннях Авраам, Сарра та Ісак проявили мужню слухняність?

⁹ «Друг Божий» — Авраам є чудовим прикладом мужності у слухняності перед Богом (Якова 2:23). Авраамові було потрібно віри та мужності для того, щоб послухатись Бога і покинути Ур халдейський — місто достатку та багатства. Він вірив, що Бог виконає свою обіцянку, що «всі племена землі» благословляться через нього і що його нащадкам буде даний край (Буття 12:1—9; 15:18—21). Вірою Авраам «перебував на Землі Обіцяній, як на чужій» і чекав «міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» — Божого небесного Царства, під правлінням якого він буде воскрешений до життя на землі (Євреїв 11:8—16).

¹⁰ Дружина Авраама Сарра мала віру та мужність, потрібні для того, щоб покинути Ур, супроводжувати чоловіка в чужу країну і витримувати всілякі труднощі, з якими вони там стикалися. А якою була винагорода за її мужню слухняність перед Богом! Незважаючи на те що Сарра була безплідною майже до 90 років, «понад час свого віку» вона «дістала силу прийняти насіння... бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав». Згодом вона народила Ісака (Євреїв 11:11, 12; Буття 17:15—17; 18:11; 21:1—7). А пізніше Авраам проявив мужність, послухавшись Бога, і «привів був на жертву Ісака». Зупинений ангелом, патріарх одержав свого мужнього і слухняного сина з рук смерті «на прообраз». Таким чином, він та Ісак стали пророчим зображенням того, що Бог Єгова дасть свого Сина Ісуса Христа в жертву, отож ті, хто на ділі проявляє віру в нього, зможуть жити вічно (Євреїв 11:17—19; Буття 22:1—19; Івана 3:16). Мужня слухняність Авраама, Сарри та Ісака, звичайно ж, повинна спонукати нас слухатись Єгову і завжди чинити його волю.

Мужність стояти по стороні Божих людей

11, 12. а) Як Мойсей проявив мужність стосовно народу Єгови? б) Яке питання може виникнути у зв’язку з Мойсеєвою мужністю?

¹¹ Мойсей мужньо зайняв позицію приналежності до Божих пригноблюваних людей. У XVI столітті до н. е. Мойсеєві батьки проявили відвагу. Не боячи́сь царевого наказу вбивати всіх єврейських немовлят чоловічої статі, вони ховали Мойсея, а потім поклали його в кошик в очереті на березі річки Ніл. Його знайшла і виховувала, як власного сина, фараонова дочка, проте він спочатку одержав духовне навчання у домі батьків. Будучи членом фараонової родини, Мойсей «був навчений всієї премудрости єгипетської» і став «міцним у словах та в ділах своїх», надзвичайно розвинутим розумово й фізично (Дії 7:20—22; Вихід 2:1—10; 6:20).

¹² Незважаючи на матеріальні переваги царського дому, Мойсей мужньо вибрав позицію по стороні поклонників Єгови, уярмлених тоді єгиптянами. Ставши на захист ізраїльтянина, він убив єгиптянина і втік до країни Мідіян (Вихід 2:11—15). Приблизно на 40 років пізніше Бог скористався ним для того, щоб вивести ізраїльтян з неволі. Потім Мойсей «покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого», який погрожував йому смертю за те, що він представляв Єгову, відстоюючи інтереси Ізраїлю. Мойсей жив так, ніби бачив «Невидимого» — Бога Єгову (Євреїв 11:23—29; Вихід 10:28). Чи є у вас така віра й мужність, щоб ви трималися Єгови та його народу, незважаючи ні на які труднощі і переслідування?

Мужність «завжди йти за Господом»

13. Яким чином Ісус Навин та Калев дали приклад мужності?

¹³ Мужні Ісус Навин та Калев дали докази того, що ми можемо ходити Божими путями. Вони «завжди йшли за Господом» (Числа 32:12, Хом.). Ісус Навин та Калев були серед тих 12 чоловіків, яких послали розвідати Обіцяний Край. Боячись його мешканців, десять розвідників про́бували відрадити Ізраїль іти до Ханаану. Проте Ісус Навин та Калев мужньо сказали: «Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. Тільки не бунтуйтесь проти Господа,— і не бійтеся народу того Краю, бо вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь,— не бійтеся їх!» (Числа 14:8, 9). Це покоління ізраїльтян, що не мало віри та мужності, ніколи не досягло обіцяної їм землі. Але Ісус Навин та Калев разом з новим поколінням увійшли туди.

14, 15. а) Як було ізраїльтянам тоді, коли Ісус Навин застосовував слова з Ісуса Навина 1:7, 8? б) Чого ми вчимося стосовно відваги в Ісуса Навина та Калева?

¹⁴ Бог сказав Ісусу Навину: «Будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі. Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити» (Ісуса Навина 1:7, 8, Хом.).

¹⁵ Ісус Навин застосовував ці слова, і Єрихон та інші міста падали перед ізраїльтянами. Бог навіть зробив так, що сонце світило доти, доки Ізраїль не здобув перемогу в Ґів’оні (Ісуса Навина 10:6—14). Коли ізраїльтянам загрожувала небезпека з боку об’єднаних ворожих сил, «численних кількістю, як пісок, що на березі моря», Ісус Навин діяв мужньо, і Бог знову дав Ізраїлю перемогу (Ісуса Навина 11:1—9). Хоча ми і недосконалі люди, так само як Ісус Навин та Калев, все ж ми можемо завжди йти за Єговою і Бог може дати нам сили ходити його путями мужньо.

Мужність довіряти Богові

16. Якими способами Девора, Барак та Яїл проявили мужність?

¹⁶ Мужня довіра до Бога винагороджується, як про це свідчать події за тих днів, коли в Ізраїлі правосуддя чинили судді (Рут 1:1). Наприклад, суддя Барак і пророчиця Девора мужньо довіряли Богові. Ханаанський цар Явін гнобив Ізраїль 20 років, коли Єгова через Девору спонукав Барака зібрати 10 000 чоловік на горі Фавор. Начальник війська царя Явіна, Сісера, рушив до стрімкого потоку в кішонській долині, впевнений, що в такій місцевості ізраїльським чоловікам не зрівнятися з його армією і з її 900 воєнними колісницями із залізними косами на колесах. Коли ізраїльтяни прибули до тієї долини, Бог діяв у їхніх інтересах і несподівана повінь перетворила поле бою на болото, що паралізувало колісниці Сісери. Люди Барака перемогли, так що «впав увесь табір Сісерин від вістря меча». Сісера втік до намету Яїл, але тоді, коли він спав, їй вистачило мужності вбити його, всадивши наметового кілка йому в скроню. Пророчі слова Девори виявились правдивими: «слава» тієї перемоги, таким чином, належала жінці. Через те що Девора, Барак та Яїл з мужністю довіряли Богові, Ізраїль «мав мир сорок літ» (Суддів 4:1—22; 5:31).

17. Який приклад мужньої довіри до Бога подав суддя Гедеон?

¹⁷ Суддя Гедеон мужньо довіряв Богові Єгові, коли мідійці та інші народи вторгалися в Ізраїль. Тридцять дві тисячі ізраїльських вояків могли бути схильними приписувати дану Богом перемогу власній доблесті, незважаючи на те що військо загарбників з близько 135 000 чоловік дуже переважало їх чисельністю. Тому за вказівкою Єгови Гедеон скоротив свої війська до трьох груп по 100 чоловік (Суддів 7:1—7, 16; 8:10). Коли ті 300 вночі оточили табір мідійців, у кожного в руках була сурма та порожній глек зі смолоскипом всередині. Коли був поданий сигнал, вони засурмили в сурми і порозбивали глеки, попіднімали палаючі смолоскипи і закричали: «Меч Єгови та Гедеона!» (Суддів 7:20, НС). Атаковані мідійці почали втікати і були підкорені. Такі події мають впевнити нас у тому, що мужня довіра до Бога винагороджується також сьогодні.

Мужність шанувати Єгову та підтримувати правдиве поклоніння

18. Що мужньо зробив Давид, поваливши Ґоліята?

¹⁸ Деякі біблійні приклади додають нам мужності шанувати Єгову і підтримувати правдиве поклоніння. Молодий Давид, який сміливо рятував овець свого батька, засвідчив свою мужність перед філістимлянським велетнем Ґоліятом. «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем,— сказав Давид,— а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку,— і я поб’ю тебе, і відітну голову твою з тебе... І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом,— бо це війна Господа» (1 Самуїла 17:32—37, 45—47). З божественною допомогою Давид мужньо вшанував Єгову, повалив Ґоліята і, таким чином, відіграв величезну роль в усуненні загрози чистому поклонінню з боку філістимлян.

19. Для реалізації якого проекту Соломонові треба було мужності і як його підхід може застосовуватися в наші дні?

¹⁹ Коли Соломон, син царя Давида, збирався будувати Божий храм, його старий батько заклика́в його: «Будь мужній і сильний! Берись до діла! Не бійсь і не лякайсь, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою! Він не полишить тебе й не покине тебе, доки не закінчиш усієї роботи на службу дому Господнього» (1 Хронік 28:20, Хом). Соломон почав мужньо діяти й успішно завершив будування храму. Коли теократична будівельна програма видається нам сьогодні надзвичайно складним завданням, пригадаймо собі Давидові слова: «Будь мужній і сильний! Берись до діла!» Який же це чудовий спосіб шанувати Єгову та підтримувати чисте поклоніння!

20. У чому цар Аса проявив мужність?

²⁰ Через те що цар Аса бажав шанувати Єгову і підтримувати чисте поклоніння, він очистив Юду від ідолів, і повиганяв блудодіїв з храмів. Він також позбавив свою відступницьку бабусю права бути царицею і спалив її ідола (1 Царів 15:11—13). Так, Аса «посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім» (2 Хронік 15:8, Хом.). Чи ви також мужньо відкидаєте відступництво і підтримуєте чисте поклоніння? Чи використовуєте ви свої матеріальні засоби для того, щоб сприяти інтересам Царства? Чи прагнете ви шанувати Єгову, регулярно беручи участь у проголошуванні доброї новини як один з його Свідків?

21. а) Як можуть допомогти нам розповіді про тих у дохристиянські часи, хто підтримував свою духовну непорочність? б) Що буде розглядатись у наступній статті?

²¹ Які ми вдячні за те, що Бог зберіг для нас біблійні розповіді про мужніх людей, які жили в дохристиянські часи і підтримували свою духовну непорочність! Їхній чудовий приклад, безперечно, може допомогти нам виконувати наше святе служіння Богові з мужністю, благочестивим страхом та благоговінням (Євреїв 12:28). Але Святе християнське грецьке Письмо також містить приклади благочестивої мужності у вчинках. Як деякі з них можуть допомогти нам мужньо ходити путями Єгови?

Мужність наслідувати Христа

3. Хто дає найкращий приклад мужності і що було сказано про нього в Євреїв 12:1—3?

³ Ісус Христос подає найкращий приклад мужності. Перелічивши «велику хмару» мужніх дохристиянських свідків Єгови, апостол Павло зосереджує увагу на Ісусі, кажучи: «Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:1—3).

4. Як Ісус проявив мужність, коли був спокушуваний Сатаною?

⁴ Після свого хрещення і 40 днів роздумів, молитви та голодування в пустині Ісус сміливо чинив опір Сатані. Ісус відкинув спокусу Диявола перетворити каміння на хліб, бо здійснювати чудеса заради задоволення власних потреб неправильно. «Написано,— сказав Ісус,— Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Коли Сатана запропонував йому кинутися з наріжника храму, він знову відмовився, тому що було б гріхом змушувати Бога рятувати при спробі самогубства. «Ще написано,— повідомив Христос,— Не спокушуй Господа Бога Свого!» Сатана запропонував йому всі царства світу за один «акт поклоніння» (НС), але Ісус не відступився від своїх принципів і не підтримав закиду Сатани, нібито люди не можуть бути вірними Богові під випробовуванням. Отже, Ісус відказав: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» І тоді Спокусник «відійшов від Нього до часу» (Матвія 4:1—11; Луки 4:13).

5. Що може допомогти нам протистояти спокусі?

⁵ Ісус корився Єгові й противився Сатані. Якщо і ми подібно підкоримося Богові та спротивимося Дияволові, то він утече від нас (Якова 4:7). Ми можемо, так само як Ісус, мужньо протистояти спокусам, якщо застосовуємо Святе Письмо, можливо навіть цитуємо його тоді, коли нас спокушають вчинити щось гріховне. Чи вірогідно таке, що ми не встоїмо перед спокусою скоїти крадіжку, якщо у той час будемо повторювати про себе Божий закон: «Не кради!»? Чи є ймовірність того, що двоє християн піддадуться спокусі вчинити статеву неморальність, якщо хоча б один з них мужньо процитує слова: «Не чини перелюбу!»? (Римлян 13:8—10; Вихід 20:14, 15).

6. Яким чином Ісус мужньо переміг світ?

⁶ Як християни, котрих цей світ ненавидить, ми можемо уникати його духу і гріховної поведінки. Ісус говорив своїм послідовникам: «У світі матимете скорботу, але мужайтесь: Я переміг світ» (Івана 16:33, Філарет). Він здобув перемогу над світом, бо не став таким, як він. Його приклад переможця і кінець його життєвого шляху, протягом якого він завжди підтримував свою непорочність, може сповнити нас мужністю наслідувати його, залишаючись відокремленими від цього світу і незабрудненими ним (Івана 17:16).

Мужність продовжувати проповідування

7, 8. Що допоможе нам далі проповідувати, незважаючи на переслідування?

⁷ Ісус та його учні покладались на Єгову в тому, що він дасть їм мужності і далі проповідувати, незважаючи на переслідування. Христос сміливо виконав своє служіння, не звертаючи уваги на переслідування, а його переслідувані послідовники після П’ятидесятниці 33 року н. е. далі звіщали добру новину, дарма що іудейські релігійні провідники старалися зупинити їх (Дії 4:18—20; 5:29). Учні молились: «І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати». І що сталось? «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом,— і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!» (Дії 4:24—31).

⁸ Оскільки більшість людей сьогодні не сприйнятлива до доброї новини, часто потрібно сміливості, щоб далі проповідувати їм. Мужності, яку дає Бог, не припиняти свідкування, служителі Єгови потребують особливо тоді, коли їх переслідують (Дії 2:40; 20:24). Тому мужній вісник Царства Павло сказав своєму юному, менш досвідченому співпрацівнику: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму. Тож, не соромся засвідчення Господа нашого, ні мене, Його в’язня, але страждай з Євангелією за силою Бога» (2 Тимофія 1:7, 8). Якщо ми в молитві просимо мужності, то зможемо далі проповідувати і навіть переслідування не віднімуть нашої радості вісників Царства (Матвія 5:10—12).

Мужність стати по стороні Єгови

9, 10. а) Що робили іудеї та язичники першого століття для того, щоб стати охрещеними послідовниками Христа? б) Чому було потрібно мужності, щоб стати християнином?

⁹ Багато іудеїв та язичників першого століття мужньо покидали небіблійні традиції, щоб стати охрещеними послідовниками Христа. Після П’ятидесятниці 33 року н. е. «дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі» (Дії 6:7). Ті іудеї мали мужність порвати зв’язки зі своєю релігією і прийняти Ісуса як Месію.

¹⁰ Починаючи з 36 року н. е. багато язичників стали віруючими. Коли Корнилій, члени його родини та інші язичники почули добру новину, вони відразу ж прийняли її, одержали святий дух і були охрещені «у Ймення Ісуса Христа» (Дії 10:1—48). У Филипах язичеський тюремник та члени його родини відразу ж прийняли християнство, «і охристився негайно він сам та його всі домашні» (Дії 16:25—34). Для таких кроків вимагалося мужності, бо християни були переслідуваною, непопулярною меншістю. І ситуація досі не змінилася. Але якщо ви ще не присвятилися Єгові й не були охрещені як Свідок Єгови, чи не час уже тепер зробити ці мужні кроки?

Мужність у розділених родинах

11. Який прекрасний приклад мужності дали Евнікія і Тимофій?

¹¹ Евнікія та її син Тимофій дали чудовий приклад мужньої віри в релігійно розділеній родині. Хоча Евнікія мала чоловіка-язичника, вона вчила свого сина «Писання святого» з дитинства (2 Тимофія 3:14—17). Ставши християнкою, вона проявляла «нелицемірну віру» (2 Тимофія 1:5). Вона також мала мужність передавати християнське вчення Тимофію, у той же самий час виявляючи повагу до свого невіруючого чоловіка. Її віра та відвага, безперечно, були винагороджені, коли її добре навчений син був вибраний для того, щоб супроводжувати Павла у місіонерських подорожах. Як це може підбадьорити християнських батьків, коли вони в подібній ситуації!

12. Якою особою став Тимофій і хто зараз підтверджує своїми ділами, що схожий на нього?

¹² Хоча Тимофій жив у релігійно розділеному домі, він мужньо прийняв християнство і став духовною особою, тому апостол Павло міг сказати про нього: «Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас [филип’ян] незабаром Тимотея, щоб і мені на серці стало легше, коли довідаюся про вас. Нікого бо не маю рівного йому душею, що так щиро дбав би про вас... Ви знаєте його випробувану чесність [як він зарекомендував себе, НС]: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії» (Филип’ян 2:19—22, Хоменко). Нині багато хлопців та дівчат у релігійно розділених родинах сміливо приймають правдиве християнство. Так само як Тимофій, вони зарекомендовують себе з доброї сторони, і як ми радіємо, що вони є частиною організації Єгови!

Мужність «класти свою голову»

13. Яким чином виявили мужність Акила й Прискилла?

¹³ Акила та його дружина Прискилла подали приклад тим, що мужньо «голови свої... клали» за співвіруючих. Вони прийняли Павла до свого дому, разом з ним робили намети і допомогли йому сформувати новий збір у Коринті (Дії 18:1—4). Протягом 15-річної дружби в небезпечних ситуаціях вони навіть давали за нього своє життя, причому не напоказ, а таємно. Вони жили в Римі, коли він сказав тамтешнім християнам: «Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі,— що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган» (Римлян 16:3, 4).

14. У відповідності з якою заповіддю діяли Акила й Прискилла, кладучи свої голови за Павла?

¹⁴ Кладучи свої голови за Павла, Акила та Прискилла діяли відповідно до Ісусових слів: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13:34). Ця заповідь була «новою» в тому розумінні, що вона пішла дальше, ніж Мойсеїв закон, який вимагав, щоб людина любила свого ближнього, як самого себе (Левит 19:18). Вона вимагала саможертовної любові, керуючись якою людина навіть віддала б своє життя за інших, як це зробив Ісус. Письменник другого й третього століття н. е. Тертулліан цитував слова світських осіб про християн: «Ти глянь,— казали вони,— як вони люблять одне одного... і як вони готові навіть померти одне за одного» («Апологія», розділ XXXIX, 7). І особливо в умовах переслідування почуваймося зобов’язаними проявляти братерську любов, мужньо ризикуючи своїм життям, щоб не наражати співвіруючих на муки чи смерть від рук ворога (1 Івана 3:16).

Мужність приносить радість

15, 16. Який може бути зв’язок між мужністю та радістю, як це показано у 16-му розділі книги Дії?

¹⁵ Павло та Сила доказали, що вияв мужності під час випробовувань може принести радість. За наказом мирових суддів міста Филипів їх привселюдно висікли і кинули у в’язницю. Проте вони не засмутилися і не зіщулилися від страху. Незважаючи на те що були в скрутному становищі, вони далі зберігали дану Богом мужність і радість, яку вона приносить вірним християнам.

¹⁶ Десь опівночі Павло та Сила молились і вихваляли Бога у піснях. Аж ось раптом землетрус стряснув в’язницю, звільнив усіх від кайданів і порозчиняв двері. Переляканому тюремнику та його родині було дане сміливе свідчення, що привело до їхнього хрещення як служителів Єгови. Він «радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога» (Дії 16:6—34). Яку ж радість це мусило принести Павлові та Силі! Розібравши цей та інші біблійні приклади мужності, подумаймо про те, як же ми можемо залишатися мужніми служителями Єгови.

Будьмо і далі відважними

17. Як надія на Єгову пов’язана з мужністю, як це показано у 27-му Псалмі?

¹⁷ Надія на Єгову допоможе нам залишатися відважними. Давид сказав: «Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!» (Псалом 27:14, Хом.). Псалом 27 показує, що Давид покладався на Єгову як на «твердиню» свого життя (вірш 1). Те, що Давид бачив, як Бог розправлявся з його ворогами в минулому, додавало йому мужності (вірші 2 і 3). Вдячність за центр поклоніння, що належав Єгові, була ще одним фактором (вірш 4). А те, що Давид покладався на допомогу, захист та визволення з боку Єгови, теж додавало йому мужності (вірші 5—10). Також корисними були безперервні настанови щодо того, як іти праведною дорогою Єгови (вірш 11). Довірлива молитва про визволення від ворогів, поєднана з вірою та надією, допомогла Давидові бути мужнім (вірші 12—14). Ми можемо розвивати свою мужність подібним чином, показуючи тим самим, що дійсно «надіємося на Господа».

18. а) Що показує, що регулярне спілкування з нашими співвіруючими-поклонниками Єгови може допомогти нам залишатися мужніми? б) Яку роль відіграють у розвиванні мужності християнські зібрання?

¹⁸ Допомогти нам залишатися мужніми може регулярне спілкування зі співвіруючими-поклонниками Єгови. Коли Павло відкли́кався до кесаря та подорожував до Рима, то зустрівся зі співвіруючими на базарній площі Аппіфору та Тритаверни. «Побачивши їх,— сказано в Біблії,— Павло подякував Богові і підбадьорився» (Дії 28:15, Деркач).