Мужні завдяки вірі і побожному страху

«Будь сильний та відважний... з тобою Господь, Бог твій» (ІСУСА НАВИНА 1:9).

1, 2. а) Які шанси перемогти ханаанеян були в Ізраїля, якщо дивитися з людського погляду? б) Яке запевнення отримав Ісус Навин?

У 1473 році до н. е. ізраїльтяни збиралися увійти в Обіцяну землю. Мойсей попередив ізраїльський народ про труднощі, які чекали його: «Ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба, народом великим та високим, велетнями... про яких ти чув: «Хто стане перед велетнями?» (Повторення Закону 9:1, 2). Справді, ці велетні були славнозвісними воїнами. Більш того, деякі ханаанські народи мали армії, добре споряджені кіньми та колісницями з залізними шаблеподібними серпами на колесах (Суддів 4:13).

² Ізраїль же був народом, який звільнився з рабства і вже 40 років мандрував пустелею. Тож з людського погляду ізраїльтяни мали мізерні шанси на перемогу. Проте в Мойсея була сильна віра — він «бачив», як Єгова веде свій народ (Євреїв 11:27). «Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою,— сказав Мойсей ізраїльтянам.— Він вигубить їх і Він понижуватиме їх перед тобою» (Повторення Закону 9:3; Псалом 33:16, 17). Після смерті Мойсея Єгова запевнив Ісуса Навина у своїй підтримці: «Тепер уставай, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам. Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою» (Ісуса Навина 1:2, 5).

3. Завдяки чому Ісус Навин був мужній і мав міцну віру?

³ Щоб мати підтримку і керівництво Єгови, Ісус Навин мусив читати Божий закон, роздумувати над ним і застосовувати його у своєму житті. «Тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі,— запевнив його Єгова.— Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відважний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Ісуса Навина 1:8, 9). Ісус Навин слухався Бога, тому був мужній та сильний і діяв мудро. Більшість же його ровесників не слухались Бога. У результаті вони не поводилися мудро і померли в пустині.

Маловірним бракує мужності

4, 5. а) Який погляд мали десятеро розвідників на противагу Ісусу Навину і Калеву? б) Якою була реакція Єгови на невірство ізраїльтян?

⁴ За сорок років до вищезгаданих подій, коли ізраїльтяни вперше підійшли до Ханаану, Мойсей послав 12 чоловіків розвідати той край. Десятеро з них повернулись наляканими. «Ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст,— вигукували вони.— Там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана». Чи був «ввесь той народ», у тому числі й сини Енака, велетнями? Ні. А може, нащадки Енака були допотопними нефілім? Звичайно, що ні! Все ж через таке перебільшення страх поширився по цілому табору. Люди навіть хотіли повернутися назад в Єгипет, у землю рабства! (Числа 13:31—14:4).

⁵ Однак два розвідники, Ісус Навин і Калев, прагнули увійти в Обіцяну землю. Про ханаанеян ці чоловіки сказали: «Вони — хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь,— не бійтеся їх» (Числа 14:9). Чи не занадто оптимістично були налаштовані Ісус Навин і Калев? Аж ніяк. Подібно до решти народу, вони бачили, як за допомогою десятьох кар Єгова принизив могутній Єгипет і його богів. Потім вони були свідками того, як Єгова втопив фараона і його військо в Червоному морі (Псалом 136:15). Безсумнівно, немає виправдання ні десятьом розвідникам, які злякалися, ні народу, що послухався їх. «Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?» — запитав Єгова, показавши, якого болю завдали йому ізраїльтяни (Числа 14:11).

6. Як мужність пов’язана з вірою і як це видно в наш час?

⁶ Єгова вказав на корінь проблеми — брак віри, через що народ повівся боягузливо. Справді, віра і мужність тісно пов’язані між собою. І цей зв’язок настільки міцний, що апостол Іван написав про християнський збір і його духовну боротьбу такі слова: «Саме наша віра здобула перемогу над світом» (1 Івана 5:4). Сьогодні багато людей виявляє таку ж сильну віру, як Ісус Навин і Калев. Ця віра спонукує понад шість мільйонів Свідків Єгови — молодих і літніх, сильних і кволих — проповідувати добру новину про Царство по цілій землі. Жоден ворог не змусить цю могутню і мужню армію замовкнути (Римлян 8:31).

Не відступайте

7. Що означає «відступати»?

⁷ Сучасні слуги Єгови мужньо проповідують добру новину. Вони мають такий самий погляд, як і апостол Павло, який написав: «Ми ж не з тих, хто відступає, щоб бути знищеним, а з тих, хто вірить, щоб зберегти душу живою» (Євреїв 10:39). Згадане Павлом слово «відступати» не означає тимчасово піддатися страху, оскільки чимало вірних служителів Бога іноді боялися (1 Самуїла 21:13; 1 Царів 19:1—4). Натомість, згідно з одним біблійним словником, «відступати» означає «відходити, цуратися», бути «недбалим у тому, щоб триматися правди». У словнику також сказано, що це слово може бути метафорою, яка ґрунтується на прикладі «опускання вітрил і сповільнення ходу». Хтось, подібно до корабля, може «сповільнити хід» у служінні Богові. Звісно, ті, хто має сильну віру, не збираються сповільнювати хід, коли виникають труднощі, викликані переслідуваннями, слабким здоров’ям або чимось іншим. Вони наполегливо продовжують служити Єгові, знаючи, що він піклується про них і пам’ятає їхні обмеження (Псалом 55:23; 103:14). Чи у вас така ж віра?

8, 9. а) Як Єгова зміцняв віру ранніх християн? б) Як ми можемо зміцняти свою віру?

⁸ Якось апостоли відчули, що їм бракує віри, тому попросили Ісуса: «Додай нам віри» (Луки 17:5). Їхнє щире прохання було вислухане. Це стало очевидним особливо в П’ятдесятницю 33 року н. е., коли обіцяний святий дух зійшов на Ісусових учнів. Завдяки йому вони глибше зрозуміли наміри і Слово Бога (Івана 14:26; Дії 2:1—4). Віра учнів зміцнилась, і вони взялися за працю проповідування. Незважаючи на протидію, добру новину почуло «усе створіння під небом» (Колосян 1:23; Дії 1:8; 28:22).

⁹ Що нам робити, аби зміцняти свою віру і наполегливо виконувати служіння? Ми, як і перші християни, повинні вивчати Святе Письмо, роздумувати над ним і молитися про святий дух. Вкорінюймо Божу правду у свої розуми й серця, як це робили Ісус Навин, Калев та ранні християни. Лише тоді ми матимемо віру, яка дасть нам необхідної мужності, щоб вистояти в духовній боротьбі і перемогти (Римлян 10:17).

Недостатньо лише вірити, що Бог існує

10. У чому полягає справжня віра?

¹⁰ Як видно з прикладу праведних служителів давнини, віра, яка допомагає бути мужніми і витривалими,— це щось більше, ніж просто віра в те, що Бог існує (Якова 2:19). Щоб мати справжню віру, нам потрібно пізнати Єгову як особу і цілковито довіряти йому (Псалом 78:5—8; Приповістей 3:5, 6). Ми повинні від усього серця вірити, що дотримання Божих законів і принципів йде нам лише на добро (Ісаї 48:17, 18). Також віра означає абсолютну впевненість у тому, що Єгова виконує всі свої обіцянки і «винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Євреїв 11:1, 6; Ісаї 55:11).

11. Як Ісус Навин і Калев були винагороджені за свою віру й мужність?

¹¹ Така віра постійно зростає. Це відбувається тоді, коли ми живемо правдою, ‘куштуємо’ її блага і ‘бачимо’ керівництво Єгови в житті та його відповіді на наші молитви (Псалом 34:9; 1 Івана 5:14, 15). Ми можемо бути певні, що віра Ісуса Навина і Калева зміцнилася, коли вони ‘скуштували’ великодушність Єгови (Ісуса Навина 23:14). Подумаймо ось над чим. Як Бог і обіцяв цим чоловікам, вони пережили сорокалітню подорож пустинею (Числа 14:27—30; 32:11, 12). Їм була відведена важлива роль у шестирічному завоюванні Ханаану. Вони мали добре здоров’я, прожили довге життя і навіть отримали свій спадок. Справді, Єгова винагороджує своїх вірних і мужніх служителів! (Ісуса Навина 14:6, 9—14; 19:49, 50; 24:29).

12. Як Єгова ‘звеличує слово Своє’?

¹² Милість, яку Бог виявив до Ісуса Навина й Калева, нагадує слова псалмоспівця: «Бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє» (Псалом 138:2). Єгова пов’язує своє ім’я зі своїм словом, або обіцянкою. А сповнення його обіцянки ‘звеличене’ в тому розумінні, що перевершує всі сподівання (Ефесян 3:20). Єгова ніколи не розчарує тих, для кого він «буде розкішшю» (Псалом 37:3, 4).

Чоловік, який «догодив Богові»

13, 14. Чому Еноху були потрібні віра й мужність?

¹³ Ми можемо багато чого дізнатися про віру й мужність, якщо розглянемо приклад Еноха — іншого свідка дохристиянських часів. Ще до того як Енох почав пророкувати, він, очевидно, знав, що його віра та мужність будуть випробувані. Звідки він міг знати про це? Йому було відомо, що, згідно зі словами Єгови в Едені, мала існувати ворожнеча, тобто ненависть, між слугами Бога і слугами Сатани Диявола (Буття 3:15). Енох також знав, що ця ненависть зародилася ще на початку людської історії, коли Каїн убив свого брата Авеля. Їхній батько, Адам, прожив ще близько 310 років після народження Еноха (Буття 5:3—18).

¹⁴ Незважаючи на все це, Енох мужньо «ходив... з Богом» і засуджував людей за «обурливі слова» проти Єгови (Буття 5:22; Юди 14, 15). Через те що Енох безстрашно обстоював правдиве поклоніння, він, мабуть, нажив собі багато ворогів. Його життя опинилося в небезпеці. У цьому разі Єгова оберіг свого пророка від мук смерті. Еноху було виявлено, що він «догодив Богові», і після того Єгова «переніс» його. Бог припинив життя цього чоловіка, можливо, ввівши його у пророчий транс (Євреїв 11:5, 13; Буття 5:24).

15. Який гарний приклад подав Енох сучасним служителям Єгови?

¹⁵ Відразу після згадки про перенесення Еноха Павло знову наголосив на важливості віри, кажучи: «По суті, без віри неможливо догодити Богові» (Євреїв 11:6). Дійсно, завдяки вірі Енох міг мужньо ходити з Єговою і проголошувати Його присуди безбожному світу. У цьому Енох подав нам гарний приклад. Ми виконуємо подібну працю у світі, який вороже ставиться до правдивого поклоніння і сповнений усіляким злом (Псалом 92:8; Матвія 24:14; Об’явлення 12:17).

Мужність завдяки побожному страху

16, 17. Хто такий Овдій і в якій ситуації він опинився?

¹⁶ Крім віри, існує ще інша риса, яка сприяє мужності,— благоговійний страх перед Богом. Розгляньмо визначний приклад богобоязливої людини, що жила за днів пророка Іллі, а також царя Ахава — правителя північного царства Ізраїлю. Під час правління Ахава поклоніння Ваалу в північному царстві набуло величезного розмаху. У дні цього царя 450 пророків Ваала і 400 інших пророків — поклонників священної палі, або фалічного символу,— їли «зі столу Єзавелі», Ахавової дружини (1 Царів 16:30—33; 18:19).

¹⁷ Єзавель, яка була запеклим ворогом Єгови, намагалася викоренити з краю правдиве поклоніння. Вона вбила декого з пророків Єгови і хотіла вбити навіть Іллю. Але, послухавшись Божої вказівки, цей пророк утік за Йордан (1 Царів 17:1—3; 18:13). Тільки уявіть собі, як важко було залишатися правдивим поклонником Бога в північному царстві Ізраїлю. А що, якби ви служили при дворі самого царя? Власне в такій ситуації опинився богобоязливий чоловік, на ім’я Овдійa, який був управителем Ахавового дому (1 Царів 18:3).

18. Чому можна сказати, що Овдій подав видатний приклад у поклонінні Єгові?

¹⁸ Безумовно, Овдій, поклоняючись Єгові, виявляв обережність і розсудливість. Однак він не поступався своїми принципами. У 1 Царів 18:3 говориться, що «Овдій був дуже богобійний». Справді, Овдій — видатний приклад чоловіка, який мав страх перед Богом. Цей благотворний страх робив Овдія надзвичайно мужнім, що виявилося відразу після того, як Єзавель убила пророків Єгови.

19. Як виявлялась мужність Овдія?

¹⁹ У Біблії сказано: «Коли Єзавель вигублювала Господніх пророків, то Овдій узяв сотню пророків, та й сховав їх по п’ятдесят чоловік у печері, і годував їх хлібом та водою» (1 Царів 18:4). Можете собі уявити, наскільки небезпечно було переховувати і годувати сотню чоловіків. Овдію доводилося бути дуже обережним. Адже він був під пильним оком не лише Ахава та Єзавелі, але й 850 фальшивих пророків, якими був переповнений царський палац. Крім того, багато інших мешканців краю — від селян до вельмож — поклонялися фальшивим богам. І вони, без сумніву, використали б будь-яку нагоду, щоб викрити Овдія і таким чином здобути прихильність царя і цариці. А втім, під самісіньким носом усіх цих ідолопоклонників Овдій мужньо допомагав пророкам Єгови. Який же могутній вплив може справляти на людину страх перед Богом!

20. Як побожний страх допоміг Овдію і чого ми вчимося з прикладу цього чоловіка?

²⁰ Овдій виявив мужність завдяки побожному страху. Тому Єгова, очевидно, оберіг його від ворогів. У Приповістей 29:25 написано: «Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний». Овдій був звичайною людиною, як і ми. Він боявся, що його упіймають і вб’ють (1 Царів 18:7—9, 12). Проте страх перед Богом додавав йому мужності і допоміг перемогти будь-який страх перед людиною. Овдій подав чудовий приклад усім нам, особливо тим поклонникам Єгови, чия свобода і навіть життя під загрозою (Матвія 24:9). Нехай кожен з нас служить Єгові «з побожним страхом і благоговінням»! (Євреїв 12:28).

21. Що ми розглянемо в наступній статті?

²¹ Мужності сприяють не лише віра і побожний страх. Ще більшою спонукальною силою є любов. Павло писав: «Бог дав нам не дух боягузтва, а дух сили, любові й розважності» (2 Тимофія 1:7). У наступній статті ми розглянемо, як любов допомагає нам мужньо служити Єгові в ці скрутні останні часи (2 Тимофія 3:1).

[Примітка]

Мужність, зміцнена любов’ю

«Бог дав нам не дух боягузтва, а дух сили, любові й розважності» (2 ТИМОФІЯ 1:7).

1, 2. а) До чого може спонукати людину любов? б) У чому полягає неперевершений приклад мужності Ісуса?

ЦЕ СТАЛОСЯ поблизу одного містечка на східному узбережжі Австралії. Молодята пірнали під воду з аквалангом. Вони вже мали винирнути з води, аж ось на жінку накинулась велика біла акула. Чоловік зробив героїчний учинок — він відштовхнув убік свою дружину і замість неї опинився в пащі акули. «Він віддав за мене своє життя»,— сказала вдова на похороні.

² Дійсно, любов може спонукати людей виявляти неабияку мужність. Якось Ісус Христос сказав: «Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів свою душу» (Івана 15:13). Менш ніж через добу після того, як Ісус сказав ці слова, він віддав своє життя не лише за когось одного, а за все людство (Матвія 20:28). Більш того, Ісус не пожертвував своїм життям у пориві емоцій, спонуканий відвагою. Він заздалегідь знав, що буде осміяний, зневажений, несправедливо засуджений і страчений на стовпі мук. Ісус навіть попередив про це своїх учнів: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий старшим священикам та книжникам. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів, і будуть з нього насміхатися, плювати на нього, бичуватимуть його, а потім вб’ють» (Марка 10:33, 34).

3. Завдяки чому Ісус виявляв надзвичайну мужність?

³ Завдяки чому Ісус виявляв надзвичайну мужність? Велику роль у цьому відігравали віра Ісуса і побожний страх (Євреїв 5:7; 12:2). А понад усе — його любов. Ідеться про Ісусову любов до Бога й до людей (1 Івана 3:16). Якщо, крім віри і побожного страху, ми розвиватимемо таку любов, то зможемо бути мужніми, як і Христос (Ефесян 5:2). Як нам розвивати любов, подібну до Христової? Передусім ми повинні усвідомити, звідки вона походить.

«Любов від Бога»

4. Чому можна сказати, що Єгова є Джерелом любові?

⁴ Єгова є і уособленням любові, і її Джерелом. «Любі,— написав апостол Іван,— продовжуймо любити одні одних, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народжений від Бога та пізнає́ Бога. Хто не любить, той Бога не пізнав, оскільки Бог є любов» (1 Івана 4:7, 8). Тож як людині розвинути любов, подібну до Божої? Їй потрібно наближатися до Єгови, здобуваючи точне знання, і застосовувати це знання, виявляючи послух від серця (Филип’ян 1:9; Якова 4:8; 1 Івана 5:3).

5, 6. Що допомогло раннім християнам розвинути любов, подібну до любові Ісуса?

⁵ Коли Ісус останній раз молився у присутності своїх 11 вірних апостолів, він показав зв’язок між знанням про Бога і поглибленням любові. Він молився: «Я виявив їм твоє ім’я і далі виявлятиму, щоб вони мали любов, якою ти мене полюбив, і щоб я перебував в єдності з ними» (Івана 17:26). Ісус допоміг своїм учням розвивати таку любов, яка була між ним і його Батьком. У навчанні та власним прикладом Ісус показав, що ім’я Бога представляє чудову особистість Бога. Тому Ісус міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Івана 14:9, 10; 17:8).

⁶ Любов, подібна до Христової, розвивається завдяки Божому святому духу (Галатів 5:22). Коли в П’ятдесятницю 33 року н. е. християни отримали обіцяний святий дух, вони не тільки пригадали багато вчень Ісуса, але й ліпше зрозуміли сказане у Святому Письмі. Таке поглиблене розуміння Писань, очевидно, зміцнило їхню любов до Бога (Івана 14:26; 15:26). Як це вплинуло на них? Навіть коли життя Христових учнів було в небезпеці, вони сміливо і ревно проповідували добру новину (Дії 5:28, 29).

Мужність і любов на ділі

7. Що довелося витерпіти Павлу та Варнаві під час місіонерської подорожі?

⁷ Апостол Павло писав: «Бог дав нам не дух боягузтва, а дух сили, любові й розважності» (2 Тимофія 1:7). У цьому Павло переконався особисто. Розгляньмо, що́ він та Варнава перенесли під час місіонерської подорожі. Вони проповідували в багатьох містах, у тому числі в Антіохı́ї, Іконı́ї та Лістрі. У кожному місті були люди, які ввірували, а також ті, хто противився (Дії 13:2, 14, 45, 50; 14:1, 5). У Лістрі розлючений натовп навіть побив Павла камінням і залишив його, думаючи, що він помер. «Коли ж довкола Павла зібрались учні, він встав і ввійшов у місто, а наступного дня разом з Варнавою вирушив у Де́рвію» (Дії 14:6, 19, 20).

8. Як мужність Павла та Варнави віддзеркалювала їхню глибоку любов до людей?

⁸ Чи спроба вбити Павла налякала його та Варнаву і змусила їх припинити проповідування? Аж ніяк! «Підготувавши чимало учнів», ці двоє чоловіків «повернулися в Лı́стру, а тоді в Іконı́ю та Антіохı́ю». Чому? Для того щоб заохотити нових учнів залишатися сильними у вірі. «Ми маємо багато настраждатися, перш ніж ввійдемо в Боже царство»,— сказали Павло та Варнава. Безумовно, вони були мужніми, оскільки сильно любили Христових овечок (Дії 14:21—23; Івана 21:15—17). Призначивши старійшин у кожному новосформованому зборі, Павло та Варнава помолились і «віддали їх у розпорядження Єгови, в якого ті повірили».

9. Яким чином старійшини Ефесу відгукнулися на любов Павла?

⁹ Павло був дуже сердечним і мужнім. Тому чимало перших християн дуже полюбили його. Згадайте, що відбулося на зустрічі Павла зі старійшинами Ефеса, в якому він провів три роки і переніс багато випробувань (Дії 20:17—31). Заохотивши старійшин пасти довірену їм Божу отару, Павло разом з ними став навколішки і помолився. Тоді «всі вони розридалися, кинулись Павлові на шию та почали ніжно його цілувати, бо їх сильно засмутили його слова, що вони вже ніколи його не побачать». Як же сильно любили ці брати Павла! Коли настав час вирушати, Павлові і його супутникам «було важко з ними [місцевими старійшинами] розлучатись». Адже старійшини не хотіли їх відпускати (Дії 20:36—21:1).

10. Як любов до братів спонукує Свідків Єгови виявляти мужність?

¹⁰ Сьогодні служителі Єгови виявляють таку любов роз’їзним наглядачам, старійшинам збору й багатьом іншим братам і сестрам, оскільки ті поводяться мужньо задля овець Єгови. Наприклад, у країнах, які огорнуті громадянською війною, чи там, де проповідницька праця заборонена, роз’їзні наглядачі зі своїми дружинами продовжують відвідувати збори, хоча при цьому ризикують своєю свободою і навіть життям. Крім того, багато Свідків страждають від рук вороже налаштованих правителів і їхніх прибічників, тому що не зраджують своїх одновірців і не зізнаються, звідки отримують духовну поживу. Тисячі інших зносять переслідування й катування, їх навіть убивають через те, що вони не припиняють проповідувати добру новину і не перестають спілкуватися з одновірцями на християнських зібраннях (Дії 5:28, 29; Євреїв 10:24, 25). Наслідуймо віру й любов цих мужніх братів і сестер! (1 Фессалонікійців 1:6).

Нехай ваша любов не охолоне

11. Якими способами Сатана веде духовну війну зі слугами Єгови і що їм потрібно робити?

¹¹ Після того як Сатану було скинуто на землю, він хотів вилити свій гнів на слуг Єгови. Його злило, що вони «виконують Божі заповіді та мають доручення свідчити про Ісуса» (Об’явлення 12:9, 17). Однією з тактик Сатани є переслідування. Проте часто така тактика безуспішна. Переслідування лише зміцнює узи християнської любові серед служителів Єгови і спонукує багатьох з них до ще більшої запопадливості. Інша тактика Сатани полягає в тому, щоб збуджувати в людях грішні схильності. Аби не піддатися цим хитрощам, потрібно виявляти мужність у різних ситуаціях. Адже мова йде про внутрішню боротьбу з неправильними бажаннями, що кореняться в нашому серці, яке «найлукавіше над все та невигойне» (Єремії 17:9; Якова 1:14, 15).

12. Як Сатана використовує «дух світу», щоб послабити нашу любов до Бога?

¹² Сатана використовує ще іншу могутню зброю — «дух світу», тобто атмосферу, яка панує в цьому світі і є прямою протилежністю Божому святому духу (1 Коринфян 2:12). Дух світу заохочує до пожадливості й матеріалізму — «прагнення очей» (1 Івана 2:16; 1 Тимофія 6:9, 10). Немає нічого поганого в самих матеріальних речах і грошах. Та коли ми любимо їх більше, аніж Бога, тоді Сатана отримує перемогу. Сила, або «влада», духу світу, який поширюється скрізь, наче повітря, проявляється в його впливі на грішну плоть, у його підступності й ненаситності. Не дозвольте духові світу заразити ваше серце! (Ефесян 2:2, 3; Приповістей 4:23).

13. Як може випробовуватися наша моральна стійкість?

¹³ Щоб протистояти злому духові світу, потрібно моральної стійкості. Для прикладу, нам потрібно мужності, аби вийти з кінотеатру чи виключити комп’ютер або телевізор, коли на екрані з’являються непристойні сцени. Ми маємо бути мужніми, щоб не піддатися тиску оточення і порвати з поганим товариством. Також мужність необхідна, коли намагаємось дотримуватися Божих законів і принципів, незважаючи на висміювання однокласників, співробітників, сусідів чи родичів (1 Коринфян 15:33; 1 Івана 5:19).

14. Що нам робити, коли ми заразилися духом світу?

¹⁴ Отож наскільки важливо зміцнювати нашу любов до Бога та до братів і сестер! Виділяймо час, щоб проаналізувати свої цілі й спосіб життя. Чи дух світу, бува, не заразив нас? Якщо він навіть злегка торкнувся нашого життя, то просімо в Єгови мужності, аби викоренити цей дух і протистояти його впливу. Єгова вислухає такі щирі прохання (Псалом 51:19). До того ж Божий дух набагато сильніший за дух світу (1 Івана 4:4).

Зносьте випробування з мужністю

15, 16. Як любов, подібна до Христової, допомагає нам переборювати різні труднощі? Наведіть приклад.

¹⁵ Слугам Єгови доводиться боротися і з іншими труднощами, як-от з наслідками недосконалості та похилого віку — хворобами, безсиллям, депресією тощо (Римлян 8:22). Любов, подібна до Христової, допомагає нам перебороти всі ці труднощі. Розгляньмо приклад Наманголви, що живе в Замбії. Вона виховувалася в християнській сім’ї. Коли Наманголві було два роки, вона стала інвалідом. Ця жінка розповідає: «Я соромилася самої себе, вважаючи, що виглядаю жалюгідно. Але мої духовні брати допомогли мені дивитися на це по-іншому. Так я подолала свою соромливість і через деякий час охрестилася».

¹⁶ Хоча Наманголва користується інвалідним візком, їй часто доводиться пересуватись брудними піщаними дорогами на руках і колінах. Все ж їй вдається служити допоміжним піонером щонайменше два місяці на рік. Якось Наманголва свідчила одній жінці, і та заплакала. Чому? Тому що її глибоко зворушила віра і мужність нашої сестри. Єгова рясно благословляє служіння Наманголви: п’ятеро її зацікавлених охрестились, а один з них служить старійшиною збору. Наманголва каже: «Часто мене жахливо болять ноги, але це мене не спиняє». Ця сестра — одна з багатьох Свідків, які немічні тілом, але сильні духом. Вони люблять Єгову і своїх ближніх. Якими ж коштовностями є такі служителі в очах Єгови! (Огія 2:7).

17, 18. Що допомагає багатьом стійко зносити хвороби та інші труднощі? Наведіть приклади місцевих Свідків.

¹⁷ Також нас можуть знеохочувати і навіть пригнічувати хронічні хвороби. Один старійшина розповідає: «У групі книговивчення, до якої я належу, одна сестра страждає від діабету і ниркової недостатності, інша — хвора на рак, дві сестри потерпають від артриту, а ще одна має люпозний туберкульоз шкіри і фіброміалгію. Часом вони почуваються пригніченими. А втім, ці сестри пропускають зібрання лише тоді, коли дуже погано почуваються або перебувають у лікарні. Всі вони регулярно беруть участь у проповідницькому служінні. Ці сестри нагадують мені Павла, який сказав: «Коли я слабкий, тоді я сильний». Я захоплююсь їхньою любов’ю і мужністю. Можливо, їхні обставини допомагають їм мати більш чітку ціль у житті і зосереджуватись на тому, що дійсно важливе» (2 Коринфян 12:10).

¹⁸ Якщо ви боретеся з якоюсь неміччю, хворобою чи іншою проблемою, то «безперестанку моліться» про допомогу, щоб не стати жертвою знеохочення (1 Фессалонікійців 5:14, 17). Звичайно, у вас будуть свої радощі і прикрості. Але намагайтеся зосереджуватись на позитивному, чомусь духовному, особливо на дорогоцінній надії на Царство. «Для мене проповідування є ліками»,— сказала одна сестра. Ділячись доброю новиною з іншими, ми зберігаємо позитивний склад мислення.

Любов допомагає грішникам навернутися до Єгови

19, 20. а) Що додасть мужності тим, хто згрішив, повернутися до Єгови? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Деякі християни ослабли духовно або стали жертвою гріха. Багатьом з них нелегко навернутися до Єгови. Але якщо вони щиро покаються і відновлять свою любов до Бога, то матимуть необхідну мужність. Ось приклад Маріуa, який живе у США. Маріу залишив християнський збір і став алкоголіком та наркоманом. Через 20 років він потрапив за ґрати. «Я почав глибоко задумуватися над своїм майбутнім і знову читати Біблію,— пригадує Маріу.— З часом я став захоплюватися рисами Єгови, особливо його милосердям, про яке я часто в нього просив. Коли мене звільнили з в’язниці, я уникав старих друзів, відвідував зібрання, і врешті-решт мене поновили. Я пожинаю гіркі наслідки колишнього способу життя, але тепер принаймні маю чудову надію. Мені не вистачає слів, щоб висловити свою вдячність Єгові за його співчуття і прощення» (Псалом 103:9—13; 130:3, 4; Галатів 6:7, 8).

²⁰ Безумовно, ті, хто потрапляє в ситуації, подібні до ситуації Маріу, повинні докласти чимало зусиль, щоб повернутися до Єгови. Любов, яку вони відновили за допомогою вивчення Біблії, молитви й роздумів, додаватиме їм необхідної мужності і рішучості. Маріу зміцнила також надія на Царство. Справді, надія, поєднана з любов’ю, вірою і побожним страхом, може бути могутньою спонукальною силою нам на добро. У наступній статті ми детальніше розглянемо цей цінний духовний дар.

[Примітка]

Надійся на Єгову і будь мужній

«Надійся на Господа, будь сильний [«мужній», Хом.]» (ПСАЛОМ 27:14).

1. Наскільки важливою є надія і як це слово вживається в Біблії?

СПРАВЖНЯ надія подібна до яскравого світла. Завдяки їй ми радісно дивимось у майбутнє і мужньо зносимо теперішні труднощі. Лише Єгова може дати нам міцну надію, і він робить це за допомогою свого натхненого Слова (2 Тимофія 3:16). Такі слова, як «надія», «надіятись» та інші однокореневі слова, вживаються в Біблії багато разів. Вони стосуються як сильного й обґрунтованого сподівання чогось доброго, так і самого об’єкта, з яким пов’язане це сподіванняa. Така надія — це щось більше, ніж просто нереальне чи нездійсненне бажання.

2. Яку роль відігравала надія в Ісусовому житті?

² Коли Ісус стикався з випробуваннями й труднощами, він дивився в майбутнє і надіявся на Єгову. «Заради радості, яка очікувала його, він зніс смерть на стовпі, знехтувавши ганьбою, і сів праворуч від Божого престолу» (Євреїв 12:2). Ісус був повністю зосереджений на остаточному доведенні правомірності верховної влади Бога та освяченні Божого імені. Тому він завжди був слухняний Богові, хоч би якою ціною йому це давалося.

3. Яку роль відіграє́ надія в житті Божих служителів?

³ Цар Давид пов’язує надію з мужністю: «Надійся на Господа, будь сильний [«мужній», Хом.], і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа» (Псалом 27:14). А як нам зберігати своє серце міцним? Ніколи не допустімо, щоб наша надія затуманилась. Натомість завжди пам’ятаймо про цю надію і плекаймо її. Тоді нам вдасться наслідувати мужність і ревність Ісуса, виконуючи працю, яку він доручив своїм учням (Матвія 24:14; 28:19, 20). Дійсно, надія нерозривно пов’язана з вірою й любов’ю і є дуже важливою, тривкою рисою, яка властива служителям Бога (1 Коринфян 13:13).

Чи ви «збагатились надією»?

4. Чого з нетерпінням очікують помазані християни та їхні співвіруючі — «інші вівці»?

⁴ Божий народ має чудове майбутнє. Помазані християни з нетерпінням чекають часу, коли будуть правити з Христом у небі. А «інші вівці» надіються ‘стати вільними від неволі тління та отримати славну свободу дітей Божих [на землі]’ (Івана 10:16; Римлян 8:19—21; Филип’ян 3:20). Ця «славна свобода» включає в себе звільнення від гріха та його жахливих наслідків. Справді, Єгова є Тим, від кого походить «кожен добрий дар і досконалий дарунок», і своїм відданим служителям він дасть найліпшу нагороду (Якова 1:17; Ісаї 25:8).

5. Як ми ‘збагачуємось надією’?

⁵ Яке місце має посідати в нашому житті християнська надія? У Римлян 15:13 сказано: «Нехай Бог — джерело надії — через вашу віру сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились надією». Надія швидше подібна до яскравих променів вранішнього сонця, ніж до світла свічки у темряві. Ця надія сповнює наше життя миром, щастям, змістом і робить нас мужніми. Ми ‘збагачуємось надією’, якщо довіряємо писаному Слову Бога і керуємось Його святим духом. У Римлян 15:4 говориться: «Усе, що було написане раніше, написане нам для науки, щоб через витривалість і потіху з Писань ми мали надію». Тож запитайте себе: «Чи я живлю свою надію, читаючи Біблію щодня і старанно досліджуючи її? Чи часто я молюся про допомогу Божого духу?» (Луки 11:13).

6. Чого нам слід остерігатись, якщо хочемо, щоб наша надія не згасала?

⁶ Ісус, наш Взірець, черпав силу з Божого Слова. Глибоко роздумуючи над Ісусовим прикладом, ми ‘не втомимось і наші душі не знесиляться’ (Євреїв 12:3). А що стається, якщо надія від Бога гасне в нашому розумі та серці або якщо ми зосереджуємось на чомусь іншому — можливо, на матеріальних речах чи світських цілях? Тоді невдовзі в нас може з’явитися духовна втома, яка зрештою призведе до втрати моральної стійкості й мужності. Маючи такий склад розуму, ми можемо уподібнитись до тих, про кого сказано: «Їхня віра розбилась, немов корабель» (1 Тимофія 1:19). А от справжня надія зміцнює нашу віру.

Надія необхідна для віри

7. Чому можна сказати, що надія є необхідною для віри?

⁷ «Віра,— сказано в Біблії,— це обґрунтоване сподівання того, на що надіються, чіткий вияв речей реальних, хоча й невидимих» (Євреїв 11:1). Тому надія — це не просто доповнення до віри, а невід’ємна її частина. Розгляньмо приклад Авраама. З людського погляду, Авраам і його дружина, Сарра, були вже у тому віці, коли не народжують дітей. А втім, Єгова пообіцяв дати їм спадкоємця (Буття 17:15—17). Як відреагував Авраам? «Коли здавалося, що вже немає жодної надії, Авраам усе ж надіявся і вірив, що стане батьком багатьох народів» (Римлян 4:18). Завдяки даній Богом надії Авраам мав міцну підставу для віри в те, що в нього народиться нащадок. Віра ж у свою чергу зміцнила його надію, зробила її реальнішою. Ось чому Авраам і Сарра мали мужність залишити свою домівку та родичів і решту свого життя жити в наметах у чужому краю.

8. Як витривалість зміцнює надію?

⁸ Авраам зберігав міцну надію, у всьому слухаючись Єгову, навіть тоді, коли робити це було дуже важко (Буття 22:2, 12). Подібно й ми, виявляючи послух і витривалість у служінні Єгові, зможемо бути впевненими в нашій нагороді. Павло писав, що «витривалість... приносить схвалення», яке дає надію, а «надія не веде до розчарування» (Римлян 5:4, 5). Саме тому Павло теж написав: «Ми ж хочемо, щоб кожен з вас залишався запопадливим і завдяки цьому до самого кінця мав цілковиту впевненість у надії» (Євреїв 6:11). Такий позитивний погляд, що розвивається завдяки дружбі з Єговою, може допомогти нам з мужністю і навіть з радістю долати будь-які труднощі.

«Тіштесь надією»

9. Що допоможе нам постійно ‘тішитись надією’?

⁹ Дана Богом надія є набагато ціннішою за все, що може запропонувати світ. У Псалмі 37:34 говориться: «Надійся на Господа, та держися дороги Його,— і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні». Дійсно, у нас є всі підстави ‘тішитись надією’ (Римлян 12:12). Але для цього слід завжди пам’ятати про нашу надію. Чи ви постійно розмірковуєте про дану Богом надію? Чи можете уявити себе в Раю? Ви сповнені життя, здоров’я, у вас немає тривог, навколо люди, які люблять вас, і ви виконуєте справді приємну працю. А чи розмірковували ви над ілюстраціями Раю в наших публікаціях? Такі постійні роздуми можна прирівняти до миття вікна. Адже тільки через чисте вікно можна побачити чудовий пейзаж. Якщо ж ми не помиємо шибку, то пилюка й бруд не дозволять нам насолоджуватись яскравим і привабливим видом. Тоді інші речі можуть притягнути нашу увагу. Не дозвольмо, щоб таке трапилося з нами!

10. Чому для добрих взаємин з Єговою важливо пам’ятати про нагороду?

¹⁰ Звичайно, головною спонукою в служінні Єгові є наша любов до нього (Марка 12:30). Але треба пам’ятати про нагороду. Єгова сподівається цього від нас! В Євреїв 11:6 сказано: «Без віри неможливо догодити Богові, бо той, хто наближається до нього, повинен вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає». Чому Єгова хоче, аби ми вірили, що він винагороджує? Бо тоді ми показуємо, що добре знаємо нашого небесного Батька, який є великодушним і любить своїх дітей. Лише подумайте, якими нещасними і знеохоченими були б ми, якби не мали надії на майбутнє (Єремії 29:11).

11. Як надія допомогла Мойсею прийняти правильне рішення?

¹¹ Хорошим прикладом для нас є Мойсей, який завжди пам’ятав про дану Богом надію. Будучи «сином фараонової дочки», Мойсей мав владу, видатне становище і міг користуватися багатствами Єгипту. Що він вибрав: усе це чи служіння Єгові? Мойсей мужньо вирішив служити Богові. Чому? Тому що він «пильно дивився на винагороду» (Євреїв 11:24—26). Безсумнівно, Мойсей дорожив надією, яку дав йому Єгова.

12. Чому християнська надія подібна до шолома?

¹² Апостол Павло прирівняв надію до шолома. Вона, наче шолом, захищає наше мислення, допомагає приймати правильні рішення, розставляти пріоритети і зберігати непорочність (1 Фессалонікійців 5:8). Чи ви одягнули символічний шолом? Якщо так, то, подібно до Мойсея і Павла, ви покладаєте вашу надію «не на багатство непевне, а на Бога, який рясно дає нам усе для задоволення». Щоб протистояти спокусам світу і не піддаватися егоїстичним бажанням, потрібно мужності. Проте це варте зусиль! І взагалі, чи правильно було б замість «справжнього життя», яке очікує тих, хто любить Єгову і надіється на нього, задовольнятися чимось, що не заслуговує уваги? (1 Тимофія 6:17, 19).

«Я нізащо тебе не залишу»

13. Яке запевнення Єгова дає своїм відданим служителям?

¹³ Людям, які покладають надію на теперішню систему, слід серйозно задуматися над її жахливим майбутнім, оскільки світ зазнає щораз більш «нестерпних мук» (Матвія 24:8). Але в тих, хто надіється на Єгову, немає страху перед майбутнім. Кожен з них «буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом» (Приповістей 1:33). Вони не надіються на цю систему і тому охоче слухаються поради Павла: «Виявляйте своїм способом життя, що ви не грошолюби, натомість задовольняйтеся тим, що маєте. Адже він сказав: «Я нізащо тебе не залишу й ніколи тебе не покину» (Євреїв 13:5).

14. Чому християнам не слід надто перейматися своїми матеріальними потребами?

¹⁴ Слова «нізащо» і «ніколи» не залишають жодного сумніву в тому, що Бог попіклується про нас. Ісус також запевнив нас у Божій любові й турботі, сказавши: «І далі шукайте найперше царства і Божої праведності, а все те інше [необхідне для життя] вам додасться. Тому ніколи не тривожтеся про завтра, бо завтрашній день принесе свої тривоги» (Матвія 6:33, 34). Єгова знає, що нам нелегко з ревністю виконувати працю Царства і водночас сумлінно дбати про свої фізичні потреби. Тож повністю покладаймось на його спроможність і бажання турбуватися про наші потреби (Матвія 6:25—32; 11:28—30).

15. Що означає для християн мати око «зосереджене на чомусь одному»?

¹⁵ Ми виявляємо, що надіємось на Єгову, коли наше «око... зосереджене на чомусь одному» (Матвія 6:22, 23). Той, хто має таке око, є щирим, не жадібним, має чисті, а не егоїстичні спонуки. Мати око, зосереджене на чомусь одному, не означає жити в жалюгідній бідності чи нехтувати християнськими обов’язками. Натомість це означає бути розважними, ставлячи служіння Єгові на перше місце у своєму житті (2 Тимофія 1:7).

16. Чому для того, щоб наше око було зосереджене на чомусь одному, нам потрібні віра і мужність?

¹⁶ Щоб наше око було зосереджене на чомусь одному, нам потрібні віра і мужність. Скажімо, роботодавець наполягає, щоб ви постійно працювали в той час, на який заплановані християнські зібрання. Чи ви виявите мужність і поставите духовні справи на перше місце? А що, коли хтось сумнівається, що Єгова виконає свої обіцянки піклуватися про своїх слуг? У такому разі Сатана просто посилить свій тиск на людину і вона може взагалі припинити відвідувати зібрання. Через брак віри ми можемо стати легкою здобиччю Сатани, і тоді він, а не Єгова, визначатиме наші пріоритети. Якою б це було трагедією! (2 Коринфян 13:5).

«Надійся на Господа»

17. Як ті, хто довіряє Єгові, винагороджені уже тепер?

¹⁷ Біблія неодноразово показує, що ті, хто надіється і покладається на Єгову, ніколи не зазнають невдачі (Приповістей 3:5, 6; Єремії 17:7). Щоправда, іноді такі люди можуть жити дуже скромно, але для них це мала жертва порівняно з прийдешніми благословеннями. Так вони показують, що ‘надіються на Господа’ і переконані, що він зрештою виконає всі бажання серця своїх відданих служителів (Псалом 37:4, 34). Тому навіть сьогодні вони по-справжньому щасливі. Якими ж доречними є слова з Приповістей 10:28: «Сподівання для праведних — радість, а надія безбожних загине»!

18, 19. а) Яке сердечне запевнення дає нам Єгова? б) Як нам триматися за руку Єгови своєю правицею?

¹⁸ Коли маленький хлопчик іде за руку зі своїм батьком, він почувається безпечно. Те саме можна сказати і про нас, коли ми йдемо з нашим небесним Батьком. «Не бійся, з тобою-бо Я,— запевнив Єгова Ізраїль.— Тобі поможу... Бо Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся,— Я тобі поможу» (Ісаї 41:10, 13).

¹⁹ Як же це зворушливо — Єгова тримає нас за руку! «Уявляю я Господа перед собою постійно,— писав Давид,— бо Він по правиці моїй,— і я не буду захитаний» (Псалом 16:8). Як нам триматися за руку Єгови своєю правицею? По-перше, нам треба дозволяти його Слову керувати всім нашим життям. І по-друге, нам потрібно зосереджуватись на величній нагороді, яку Єгова обіцяє нам. Псалмоспівець Асаф написав: «Я завжди з Тобою,— Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!» (Псалом 73:23, 24). Маючи таке запевнення, ми з довірою можемо дивитися в майбутнє.

«Наближається ваше визволення»

20, 21. Яке майбутнє очікує тих, хто надіється на Єгову?

²⁰ З кожним новим днем зростає потреба в тому, щоб ми трималися за руку Єгови своєю правицею. Незабаром, починаючи зі знищення фальшивої релігії, світ Сатани зазнає лиха, якого ще ніколи не зазнавав (Матвія 24:21). Всіх невірних людей огорне страх. Але в той буремний час мужні служителі Єгови будуть радіти, бо матимуть надію. «Коли ж це почне відбуватися,— сказав Ісус,— випростуйтесь та підніміть голови, бо наближається ваше визволення» (Луки 21:28).

²¹ Тож тішмося надією, яку Бог дав нам, і не будьмо зведені інтригами Сатани. Разом з тим наполегливо розвиваймо віру, любов і побожний страх. Тоді ми матимемо мужність, щоб за будь-яких обставин слухатись Єгову і протистояти Дияволу (Якова 4:7, 8). Отже, «будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа» (Псалом 31:25).

[Примітка]