Угоди, які стосуються Божого вічного наміру

«Єгова... пам’ятає навіки Свою угоду, те слово, яке наказав був на тисячу поколінь» (ПСАЛОМ 105:7, 8, «Переклад Нового Світу»).

1, 2. Чому можна казати, що угода вплинула на більшість з нас?

ПРАВДОПОДІБНО ця чи та угода вже вплинула на ваше минуле, теперішнє а навіть вплине на майбутнє. «Яка угода»? ви питаєте. У цьому разі угода стосується шлюбу, тому що більшість з нас народились у шлюбному розпорядку, і багато з нас є одружені. Навіть неодружені мабуть думають про блаженство щасливого шлюбу колись у майбутньому.

² Століття тому єврейський пророк, Малахія, писав про «жону юнацтва твого», «твою подругу і дружину умови [угоди, НС] твоєї» (Малахії 2:14-16). Він правильно говорить про шлюб як угоду, бо шлюб, це договір або офіційна згода, умова, що учасники будуть взаємодіяти при якійсь певній справі. Шлюбна угода двостороння — тому що два учасники згоджуються одружуватись, і зобов’язуються взаємно, сподіваючись тривалих блаженств.

3. Чому інші угоди можуть більше вплинути на нас ніж шлюб?

³ Здається, шлюбна угода найбільше впливає на нас. Все-таки Біблія говорить про важливіші угоди. Порівнюючи біблійні угоди з угодами небіблійних релігій, одна енциклопедія каже, що тільки в Біблії «споріднення між Богом а Його народом стає всеосяжною системою, яка зрештою поширюється універсально». Так, у цих угодах поміщається вічний намір нашого люблячого Творця. Так як зараз побачимо, з цих угод ви можете дуже скористати. «Але, як це може бути?», ви маєте причину питати.

4. Яка попередня угода звертає увагу на Божий вічний намір?

⁴ Ви вже знаєте трагічні наслідки з того, що Адам і Єва відкинули Божий авторитет. Ми успадкували від них недосконалість, через яку хворіємо на різні хвороби, і зрештою вмираємо (1 Мойсеєва 3:1-6, 14-19). Ми повинні бути вдячні за те, що їхній гріх не перешкодив Божому намірові наповнити землю правдивими поклонниками, які будуть втішатися тривалим здоров’ям і щастям. Тому то Єгова склав угоду записану в 1 Мойсеєвій 3:15: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту». З такої короткої заяви, промовлена символічною мовою, виникає багато запитань без відповіді. Як же Єгова сповнить Свою обіцянку?

5, 6. (а) Яким чином Бог вирішив завершити Свій намір? (б) Чому це повинно цікавити нас?

⁵ Потім, Бог вирішив скласти серію божественних угод, які, разом з Едемською угодою, становлять усього сім угод. Усі з нас, які маємо надію втішатись тими вічними блаженствами, повинні розуміти ті угоди. Це значить, що ми мусимо знати коли й як угоди були складені, кого вони об’єднували, які були їхні мети й умови, і споріднення між ними в Божому намірі поблагословити слухняне людство вічним життям. Це правильний час обговорювати ці угоди, тому що 10 квітня 1990 р., християни будуть збиратися, щоб святкувати Господню вечерю, яка стосується всіх цих угод.

⁶ Звичайно, декотрі люди нудяться обговоренням угод. Вони думають, що угоди є тільки правосуддя, і що вони не мають нічого до діла із звичайними людьми. Проте, зверніть увагу на те, що пише Теологічний словник Старого Завіту (англ.): «Умови угод на стародавньому Близькому Сході, як також у грецькому та римському світі... поділяються на дві семантичні (значення мовних одиниць — окремих слів, зворотів) категорії: присяга та зобов’язання з одного боку, а любов і дружба з другого». Зрозуміло, обидва аспекти — присяга та дружба — це основні принципи угод, укладених Єговою.

Угода з Авраамом — основа на вічні благословення

7, 8. Яку угоду Єгова склав з Авраамом? (1 Хронік 16:15, 16).

⁷ Патріарх Авраам, «отець усіх віруючих», був «другом Божим» (Римлян 4:11; Якова 2:21-23). Бог поклявся йому, склавши угоду, яка стала основою вічних благословень для нас (Євреїв 6:13-18).

⁸ Тоді як Авраам ще перебував у місті Ур, Єгова наказав йому переселитися до іншої країни, тобто Ханаану. У той час Єгова обіцяв Авраамові: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє... І благословляться в тобі всі племена землі!»a (1 Мойсеєва 12:1-3). З того часу, Бог поступово додавав подробиці до тієї угоди, яку ми правильно називаємо Авраамова угода: Авраамове насіння, або спадкоємці, успадкують Обітований край; його насіння незчисленно розмножиться; Авраам і Сара народжуватимуть царі (1 Мойсеєва 13:14-17; 15:4-6; 17:1-8, 16; Псалом 105:8-10).

9. Як ми знаємо, що самі можемо бути включені в угоді, яку Бог склав з Авраамом?

⁹ Бог назвав ту угоду «моя угода між мною й тобою [Авраамом]» (1 Мойсеєва 17:2). Все ж таки, ми повинні почувати себе частиною тієї угоди, тому що згодом Бог розширив її умови, кажучи: «Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе» (1 Мойсеєва 22:17, 18). Ми є частиною тих народів; нам підготовлене можливе майбутнє благословення.

10. Що ми навчаємось з Божої угоди з Авраамом?

¹⁰ Подумайте чого можна навчитись з Божої угоди з Авраамом. Так як попередня Едемська угода, вона вказує на прийдешнє «насіння», що те насіння народиться людиною, в людському родоводі (1 Мойсеєва 3:15). Воно походитиме з Сима, який то родовід продовжувався до Авраама, а тоді до його сина Ісака. У цьому родоводі були царі й якимсь чином зробить можливість на благословення, не тільки для однієї родини, але для людей всіх країн. Як сповнилась та угода?

11. Як угода з Авраамом сповнилася буквально?

¹¹ Потомки Авраама через Якова, або Ізраїля, розмножилися й стали великим народом. Як незчисленне буквальне насіння Авраама, вони були присвячені чистому поклонінню Богові Авраама, Ісака, та Якова (1 Мойсеєва 28:13; 2 Мойсеєва 3:6, 15; 6:3; Дії 3:13). Часто ізраїльтяни збочувались від правдивого поклоніння. Незважаючи на це, «Господь [Єгова, НС] був милостивий до них, і змилувався над ними... ради заповіта [угоди, НС] Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх» (2 Царів 13:23; 2 Мойсеєва 2:24; 3 Мойсеєва 26:42-45). Навіть після прийняття християнського збору за свій народ, Бог якийсь час продовжував виявляти особливу ласку ізраїльтянам, буквальному насінню Авраама (Даниїла 9:27).

Духовне насіння Авраама

12, 13. Як Ісус доказався бути першорядною частиною насіння в духовному сповненні угоди з Авраамом?

¹² Угода з Авраамом сповнилась ще в інший спосіб — духовний. До часу Ісуса, більше сповнення тієї угоди не було відоме, але які ж ми раді, що вже розуміємо це. У Божому Слові маємо пояснення її сповнення. Павло пише: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос» (Галатів 3:16).

¹³ Так, насіння мало народитись тільки в одному родоводі або сім’ї. І так сталось, Ісус народився натуральним євреєм, буквальним насінням Авраама (Матвія 1:1-16; Луки 3:23-34). Крім того, Він був частиною сім’ї Більшого Авраама на небі. Пам’ятайте, що з глибокої віри патріарх Авраам був готовий охоче пожертвувати свого сина Ісака, якщо б Бог вимагав цього (1 Мойсеєва 22:1-18; Євреїв 11:17-19). Подібно цьому, Єгова послав Свого однородженого Сина на землю, щоб стати жертвою викупу за віруюче людство (Римлян 5:8; 8:32). Тому то, легко розуміти чому Павло сказав, що Ісус Христос був головною частиною Авраамового насіння за умовами цієї угоди.

14. Яка є другорядна частина Авраамового насіння, і до якої додаткової дискусії це доводить?

¹⁴ Павло каже, що Бог «розмножить Авраамове насіння» — духовно. Він написав: «А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (1 Мойсеєва 22:17; Галатів 3:29). Ті спадкоємці — це 144 000 духом помазані християни, складаючі другорядну частину Авраамового насіння. Вони не протидіють першорядній частині насіння (Христові), але «належать до Христа» (1 Коринтян 1:2; 15:23, НС). Ми знаємо, що багато з 144 000 не можуть дослідити свого походження до Авраама, тому що походять з неєврейських народів. Більш критичним у духовному сповненні є те, що вони не є натуральними членами родини Більшого Авраама, Єгови; вони родились від недосконалого грішника Адама. Тому то з пізніших угод мусимо зрозуміти, як вони кваліфікуються стати частиною «Авраамового насіння».

Закон-угода — тимчасово додана

15-17. (а) Чому Закон-угоду додано до угоди з Авраамом? (б) Як Закон-угода завершила ці мети?

¹⁵ Склавши угоду з Авраамом як основний засіб у довершенні Свого наміру, то як Бог буде охороняти родовід того насіння від псування або винищення аж поки не настане час Йому народитись? І після народження того Насіння, то як правдиві поклонники пізнають Його? Павло відповідає на такі запитання, звертаючи нам увагу на Божу мудрість, коли Він тимчасово подав Закон-угоду. Апостол пише:

¹⁶ «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника... Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою» (Галатів 3:19, 24).

¹⁷ При горі Сінайській, Єгова склав виняткову народну угоду між Собою а ізраїльтянами, тобто, Закон-угоду, за посередництвом Мойсеяb (Галатів 4:24, 25). Ізраїльтяни згодилися додержувати умови тієї угоди, і її стверджено кров’ю биків та козлів (1 Мойсеєва 24:3-8; Євреїв 9:19, 20). Угода постачила ізраїльтянам теократичні закони та основні принципи справедливого уряду. Та угода забороняла шлюб з язичниками, і співучасть у неморальності та практиках фальшивої релігії. Таким чином угода охороняла ізраїльтян і допомогла зберегти родовід Насіння від зіпсуття (2 Мойсеєва 20:4-6; 34:12-16). Але, тому що жоден недосконалий ізраїльтянин не міг повністю додержуватися Закону, то Закон виявляв їхні гріхи (Галатів 3:19). Закон теж указував на потребу досконалого, постійного священика, а також жертви, яку не треба повторювати щорічно. Закон був немов вихователь, який доводить дитину до потрібного вчителя, тобто, Месії, або Христа (Євреїв 7:26-28; 9:9, 16-22; 10:1-4, 11). Довершивши свою мету, Закон-угода скасується. (Галатів 3:24, 25; Римлян 7:6; дивіться «Запитання від читачів», сторінка 31 в англійській Вартовій Башті з 1 лютого 1989 р.).

18. Які додаткові можливості поміщались у Законі-угоді, але чому їх трудно розуміти?

¹⁸ У час складання цієї тимчасової угоди, Бог заявив її охоплюючу мету: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту [угоди, НС] Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів,.. А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (2 Мойсеєва 19:5, 6). Яка ж чудесна можливість! Стати народом царів-священиків. Але, як це може бути? Так як у Законі пізніше було сказано, панівному племені (Іуді) й священицькому племені (Левієвому) були дані різні відповідальності (1 Мойсеєва 49:10; 2 Мойсеєва 28:43; 4 Мойсеєва 3:5-13). Жоден чоловік не міг служити правителем і священиком. Все-таки з того що Бог сказав у 2 Мойсеєвій 19:5, 6 була надія вірити, що якимсь досі-невиявленим чином євреї під Законом-угодою матимуть нагоду стати «царством священиків та народом святим».

Угода з Давидом про царство

19. Як угоди звертають увагу на царювання?

¹⁹ Згодом Єгова додав ще іншу угоду, з’ясовуючи як Він завершить Свій намір, на наше вічне благословення. Ми вже бачили, що угода з Авраамом вказала на майбутнє царство серед буквального насіння Авраама (1 Мойсеєва 17:6). Закон-угода теж передбачала царі серед Божого народу, бо Мойсей сказав Ізраїлеві: «Коли ти ввійдеш до того [Обітованого] Краю... та й скажеш: Нехай я поставлю над собою царя, як усі народи, що в моїх околицях, то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь [Єгова, НС] Бог твій,.. не зможеш поставити над собою чоловіка чужинця» (5 Мойсеєва 17:14, 15). Як же Єгова розпорядить те царювання, і як воно буде стосуватися угоди з Авраамом?

20. Як Давид і його родовід приходять до уваги?

²⁰ Саул з племени Веніяминового був першим царем Ізраїлю, а за ним хоробрий і лояльний Давид з племени Іудейського (1 Самуїлова 8:5; 9:1, 2; 10:1; 16:1, 13). За якийсь час Єгова склав угоду з Давидом. З самого початку Він сказав: «Я поставлю по тобі насіння твоє що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. Він збудує дім для Ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки» (2 Самуїлова 7:12, 13). Так як там каже, Давидів син, Соломон, став наступним царем, і збудував дім, або храм, Богові в Єрусалимі. Але це не все.

21. На що угода з Давидом про Царство постачала?

²¹ Єгова склав цю угоду з Давидом: «І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» (2 Самуїлова 7:16). Ясно, цим чином Бог заснував для Ізраїлю династію царів з роду Давида. Це не мало бути тільки постійний ряд царів з Давидового роду. Зрештою прийде Давидове насіння яке зацарює «повік.., а престол його передо Мною [Богом] як сонце» (Псалом 89:20, 29, 34-36; Ісаї 55:3, 4).

22. Яке було споріднення між угодою з Давидом, а родоводом Насіння, і з яким наслідком?

²² Очевидно, угода з Давидом ще більш звужувала родовід обітованого Насіння. Навіть євреї в першому столітті усвідомлювали, що Месія буде нащадком Давида (Івана 7:41, 42). Ісус Христос, першорядна частина насіння угоди з Авраамом, відповідав всім вимогам постійного Спадкоємця цього Давидового Царства, так як ангел заявляв (Луки 1:31-33). Таким чином Ісус одержав право царювати над Обітованим краєм, тобто, країною над якою Давид колись царював. Це повинно збільшувати наше довір’я в Ісуса; Він не привласнював собі чужі права до того царства, але одержав царську владу з допомогою законного розпорядку — божественної угоди.

23. На які запитання й справи ще треба відповісти?

²³ Ми обговорили тільки чотири божественні угоди, які стосуються розпорядку, яким Бог мав на меті здійснити Свій намір, на вічне благословення людству. Ви правдоподібно знаєте, що справа ще не закінчена. Залишаються запитання: Через недосконалість людства, який священик, або яка жертва, будуть потрібні, щоб назавжди змінити це становище? Які були кваліфікації для осіб ставати частиною Авраамового насіння? Чи є причина вірити, що право царювання не буде обмежуватись тільки до землі? Як же Авраамове насіння, першорядна, а також другорядна частини, благословитиме «всіх народів землі», а навіть нас? Давайте зараз побачимо.

[Примітки]

[Схема на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Едемська угода 1 Мойсеєва 3:15

Угода з Авраамом

Першорядне насіння

Другорядне насіння

Віковічні благословення

[Схема на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Едемська угода 1 Мойсеєва 3:15

Угода з Авраамом

Закон-угода

Угода з Давидом про Царство

Першорядне насіння

Другорядне насіння

Віковічні благословення

[Ілюстрація на сторінці 10]

Щоб завершити Свій намір на користь людства, Бог склав угоду з вірним Авраамом.

Чи ви скористаєте з Божих Угод?

«„Благословляться в тобі всі народи!“ Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом» (ГАЛАТІВ 3:8, 9).

1. Що історія виявляє про володіння багатьох урядів?

«ДОБРОЗИЧЛИВІ [або освічені] тирани» — так то називають декотрих європейських правителів 18-го століття. Вони «хотіли добре правити над своїм народом батьківською доброзичливістю, але їхні задуми не мали успіху а реформи провалились»a (Американська енциклопедія). Це була одна з найголовніших причин революцій в Європі.

2, 3. Як Єгова відрізняється від інших правителів?

² Який інакший є Єгова від непередбачливих людських правителів! Легко розуміти, чому зміна є дуже потрібна, яка то зміна зрештою усуне несправедливість і страждання. Не тривожтеся, бо Боже здійснення тієї зміни не залежить від якоїсь примхи. У найбільш поширеній книзі в світі, Він підтвердив Свою обіцянку віковічно поблагословити віруючих людей, незважаючи на їхню колишню національність, расу, освіту або суспільне становище (Галатів 3:28). Чи можете покладати надію на Божу обіцянку?

³ Апостол Павло цитує частину Божого запевнення Авраамові: «Поблагословити — Я конче тебе поблагословлю». Павло додав, що оскільки «не можна сказати неправди Богові», то ми можемо міцно підбадьорюватись «прийняти надію, поставлену перед нами» (Євреїв 6:13-18). Наше довір’я в ті благословення ще більше зміцниться, коли точно зрозуміємо яким способом Бог заложив основу тієї обіцянки.

4. Як Єгова користувався різними угодами, щоб завершити Свій намір?

⁴ Ми вже читали, що Бог склав угоду з Авраамом про насіння через яке «всі народи землі поблагословлять себе» (1 Мойсеєва 22:17, 18). Ізраїльтяни стали тілесним насінням, але, у важливішому, духовному значенні Ісус Христос доказався бути першорядною частиною Авраамового насіння. Ісус теж став Сином, або Насінням, Більшого Авраама, Єгови. Християни, які «належать до Христа», складають другорядну частину Авраамового насіння (Галатів 3:16, 29, НС). Склавши угоду з Авраамом, Бог тоді додав тимчасову Закон-угоду, склавши її з ізраїльським народом. Та угода виявляла грішний стан ізраїльтян, вимагаючи постійного священика й досконалої жертви. Закон-угода охороняла родовід Насіння й ототожнила Його. Закон-угода також указувала на те, що якимсь чином Бог матиме народ царів-священиків. Тоді як Закон ще був у силі, Бог склав угоду з Давидом про династію царів в Ізраїлі. Угода з Давидом про Царство також указувала на вічного правителя над землею.

5. Які питання або проблеми ще вимагали розв’язання?

⁵ Однак, здавалось, що деталі, або мети цих угод, ще не були завершені, або їх ще треба було розяснити. Наприклад, якщо майбутнє Насіння буде царем з Давидового родоводу, то як же воно буде постійним священиком, який більше виконає їм ніж попередні священики? (Євреїв 5:1; 7:13, 14). Чи такий Цар матиме спроможність володарювати в царстві, яке не обмежується тільки до землі? Як другорядна частина того насіння буде кваліфікуватись до сімейства Більшого Авраама? І якщо будуть кваліфіковані, то над ким вони царюватимуть, оскільки більшість не є з родоводу Давида? Зараз побачимо, як з допомогою додаткових угод, Бог законно залагодив ці питання, на наше вічне благословення.

Угода про небесного Священика

6, 7. (а) Згідно з Псалмом 110:4, яку додаткову угоду Бог склав? (б) Що допомагає нам зрозуміти цю додаткову угоду?

⁶ Так як ми вже бачили, в межах Закону-угоди Бог склав угоду з Давидом, щоб нащадок (насіння) з його родоводу царював навіки над землею. Але Єгова теж виявив Давидові прибуття постійного священика. Давид написав: «Поклявся Господь [Єгова, НС],— і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим» (Псалом 110:4). Які були основи цієї Божої присяги, яка становила особисту угоду між Єговою а прийдешнім Священиком?

⁷ Мелхиседек царював у стародавньому Салимі, на місці майбутнього Єрусалима (назва вміщаюча в собі «Салим»). Із стосунків Авраама з Мелхиседеком виходить, що він був царем і поклонником «Всевишнього» (1 Мойсеєва 14:17-20). Однак, із сказаного в Псалмі 110:4 показує, що Мелхиседек також був священиком, винятковою особою. Він служив царем і священиком, на місці де царі з роду Давида й священики з роду Левієвого пізніше виконували свої обов’язки під божественним розпорядком.

8. З ким складено цю угоду про священика за чином Мелхиседековим, і з яким наслідком?

⁸ Павло говорить про додаткові деталі цієї угоди стосовно священика подібного до Мелхиседека. Наприклад, він каже, що Ісус Христос, «від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим» (Євреїв 5:4-10; 6:20; 7:17, 21, 22). Незважаючи на те, що очевидно Мелхиседек родився з тілесних батьків, то в Біблії нічого не говорить про його родовід. Тому то, замість успадкувати священство із роду Мелхиседека, Бог Сам призначив Ісуса. Ісусове священство не перейде до наступника, тому що Він «пробуває священиком завжди» і тому користі Його священицької служби будуть вічні. Ми дійсно будемо благословенні з того, що маємо священика, Який «може повністю спасти тих, які через Нього приступають до Бога», Який навіки навчатиме віруючих і давати їм керівництво (Євреїв 7:1-3, 15-17, 23-25).

9, 10. Як знання цієї п’ятої угоди збільшує наше розуміння, як Бог завершить Свій намір?

⁹ Необхідно звернути увагу на ще один важливий факт: Ісус не буде Царем-Священиком тільки над землею. У цьому розумінні, Давид згадавши угоду про священика подібного Мелхиседекові, написав: «Промовив Господь [Єгова, НС] Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» З цього виходить, що Ісусові — Давидовому Господеві — призначене місце на небі з Єговою, яку то позицію Він одержить після Його вознесіння на небо. З неба Христос може володіти із Своїм Отцем, щоб підкоряти ворогів і виконати над ними суд (Псалом 110:1, 2; Дії 2:33-36; Євреїв 1:3; 8:1; 12:2).

¹⁰ Усвідомлюючи цю п’яту угоду, тепер краще розуміємо як Єгова організовано й старанно завершуватиме Свій намір. Угода підтверджує те, що першорядна частина того насіння буде священиком на небі, і що Його авторитет як Цар-Священик пошириться по цілому всесвіті (1 Петра 3:22).

Нова угода й другорядна частина Насіння

11. Що було перешкодою другорядній частині насіння?

¹¹ З обговорення угоди з Авраамом ми довідались, що Ісус успадкував право першорядної частини того насіння. Він народився з роду Авраама, і будучи досконалою людиною його прийнято Сином Більшого Авраама. Але, що ж сказати про людей, які мали привілей стати другорядною частиною Авраамового насіння, «за обітницею спадкоємці»? (Галатів 3:29). Будучи недосконалими, родившись від грішника Адама, вони не могли ставати частиною сім’ї Єгови, Більшого Авраама. Але, як же подолати цю перешкоду недосконалості? Людям це неможливе, але Богові можливе (Матвія 19:25, 26).

12, 13. (а) Як Бог передрік ще одну угоду? (б) Яка спеціальна риса цієї угоди вимагає нашої уваги?

¹² Тоді як Закон-угода ще була в силі, Бог передрік через Свого пророка: «Складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт [угоду, НС]. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був... Та вони поламали Мого заповіта,.. Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони... Пізнайте Господа [Єгову, НС]! Бо всі будуть знати Мене,.. бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!» (Єремії 31:31-34).

¹³ Помітіть, що рисою цієї нової угоди було прощення гріхів, очевидно «не так» як за вимогою Закону жертвуванням тварин. Ісус пролив світло на це питання у день Його смерті. Закінчивши святкувати пасху з Своїми учнями за вимогою Закону, Ісус заснував Господню вечерю. На цьому річному спомині Його смерті подаватимуть чашу вина, про яке Ісус сказав: «Оця чаша це нова угода затверджена Моєю кров’ю, що за вас проллється» (Луки 22:14-20, НС).

14. Чому нова угода є важливою частиною в створенні другорядної частини насіння?

¹⁴ Отже, кров Ісуса затверджує нову угоду. На підставі Його досконалої жертви, Бог міг «прощати провини та гріхи» раз назавжди. Подумайте що це значитиме! Тому що Бог тепер міг зовсім прощати гріхи відданих нащадків Адама, то в Нього вони були як безгрішні, Він міг породити їх на духовних синів Більшого Авраама, а тоді помазати святим духом (Римлян 8:14-17). Таким то чином нова угода, затверджена Ісусовою жертвою, дає змогу Його учням ставати другорядною частиною Авраамового насіння. Павло написав: «Щоб [Ісусовою] смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі. Бо приймає Він не Анголів, але Авраамове насіння» (Євреїв 2:14-16; 9:14).

15. Хто є учасниками нової угоди?

¹⁵ Тоді як Ісус Своїм посередництвом затвердить нову угоду Своєю жертвою, то хто будуть учасниками тієї угоди? Єремія передрік, що Бог укладатиме цю угоду з «домом Ізраїлевим». Котрим Ізраїлем? Не тілесним обрізаним за Законом, тому що нова угода скасувала колишню. (Євреїв 8:7, 13; дивіться сторінку 31 в англійській Вартовій Башті з 1 лютого 1989 р.). З того часу Бог вибиратиме тих євреїв, як також язичників, які через віру символічно «обрізали серця духом». Це погоджується із заявою Єгови, що учасникам нової угоди Він напише закон «в їхні думки, і на їхніх серцях» (Римлян 2:28, 29; Євреїв 8:10). Павло сказав, що такі будуть духовні євреї, «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16; Якова 1:1).

16. Як нова угода допомагає завершити те на що вказує 2 Мойсеєва 19:6?

¹⁶ Тому що відтоді Бог мав справу з духовним Ізраїлем, то перед ними відчинились двері нагоди. Тоді як Бог склав Закон, то заявив, що Ізраїлеві сини стануть Йому «царством священиків та народом святим» (2 Мойсеєва 19:6). Дійсно, тілесний Ізраїль ніколи не міг, і дійсно ніколи не став народом царів-священиків. Але євреї й язичники, прийняті як другорядну частину Авраамового насіння, могли ставати царями-священикамиb. Апостол Петро підтвердив це, кажучи таким: «Ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого». Він також писав про «спадщину нетлінну заховану в небі для вас» (1 Петра 1:4; 2:9, 10).

17. Чому нова угода «краща» від Закону-угоди?

¹⁷ Отже, нова угода взаємодіє з ранішою угодою з Авраамом, щоб постачити другорядну частину насіння. Ця нова угода між Єговою а духом-породженими християнами сприяє формуванню небесного народу царів-священиків у царській родинні Більшого Авраама. Уже розуміємо чому Павло сказав, що це «відповідно краща угода, яка була законно заснована на кращих обіцянках» (Євреїв 8:6, НС). У тих обіцянках поміщається благословення написанням Божого закону на серцях відданих людей, яких гріхи Бог уже не згадує, а також «знати Єгову, від найменшого до найбільшого» (Євреїв 8:11, НС).

Ісусова угода про Царство

18. В якому розумінні угоди, яких ми вже обговорили, не завершили повністю Божого наміру?

¹⁸ Роздумуючи шість угод, яких ми вже обговорили, то здається, що Єгова вже підготовив усе потрібне, щоб законно здійснити Свій намір. Однак, Біблія говорить про ще іншу угоду, пов’язану з тим, що ми вже обговорили, тобто угода, яка довершує додаткові пункти цієї важливої справи. Духом-породжені християни правильно сподіваються, що «Господь визволить їх від усякого вчинку лихого, та збереже для Свого Небесного Царства» (2 Тимофія 4:18). На небі, вони будуть народом царів-священиків. Але, над ким вони будуть царювати? В час їхнього воскресіння до небесного життя, Христос уже служить на небі досконалим первосвящеником. Він уже має царську владу, щоб володіти всесвітом (Псалом 2:6-9; Об’явлення 11:15). А що робитимуть інші царі-священики?

19. Коли й як сьома важлива угода була складена?

¹⁹ На 14 нісана 33-го року н. е., під час заснування Господньої вечері, Ісус згадавши «нову угоду затверджену Моєю кров’ю», також говорив про іншу угоду, сьому. Він сказав Своїм вірним апостолам: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Луки 22:20, 28-30). Так як Отець склав угоду з Ісусом, щоб Він став священиком подібним Мелхиседеку, то так само Христос склав особисту угоду зі Своїми вірними послідовниками.

20. З ким складено угоду про Царство, і чому? (Даниїла 7:18; 2 Тимофія 2:11-13).

²⁰ Справді, одинадцять апостолів були вірні Ісусові під час Його випробовування, і за умовами угоди сидітимуть на престолах. Крім того, Об’явлення 3:21 підтверджує, що всі вірні духом-породжені християни сидітимуть на небесних престолах. Таким то чином, ця угода складається з усіх 144 000 відкуплених Ісусовою кров’ю, щоб їх забрано на небо служити священиками й «царювати над землею» (Об’явлення 1:4-6; 5:9, 10; 20:6). Угода, яку Ісус склав з ними, приєднує їх до Нього бути учасниками Його Царства. Це неначе наречена вельможного походження приєднується шлюбом до володарюючого царя. Під цим шлюбним розпорядком вона бере участь володарювати в царстві (Івана 3:29; 2 Коринтян 11:2; Об’явлення 19:7, 8).

21, 22. Якого благословення ми можемо сподіватися через завершення тих угод?

²¹ Як слухняне людство скористає з цього? Ні Ісус, ані 144 000 не будуть такими, як ті доброзичливі тирани, які «не подають дійсних розв’язань». Краще, нас запевнено, що Ісус є первосвящеником «випробуваний в усьому, подібно до нас, окрім гріха». Вже знаємо чому Він «може співчувати» людським слабкостям і чому «інші вівці», так як помазані християни, через Христа, теж можуть приступати до Божого престолу й висловлюватися «з відвагою [сміливо, НС]». Таким чином вони теж можуть «прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євреїв 4:14-16; Івана 10:16).

²² Учасники угоди, царі-священики з Ісусом, матимуть участь благословляти людство. Так як увесь Ізраїль користав із служби левітських священиків у давнину, то так само ті, які служать з Ісусом на небесних престолах, справедливо судитимуть всіх людей на землі (Луки 22:30). Тому що ті царі-священики колись були тілесні, то співчуватимуть потребам людства. Ця другорядна частина насіння буде співдіяти з Ісусом, щоб «благословити всі народи» (Галатів 3:8).

23. Як людина повинна співдіяти з тими угодами?

²³ Сьогодні запрошується всіх, хто бажає, одержувати благословення людства і таким чином скористати з Божих угод (Об’явлення 22:17). Приходьте на Спомин Господньої вечері у вівторок 10 квітня 1990 р., після заходу сонця в одному із зборів Свідків Єгови. Там ви навчитесь більше про божественні угоди, і як ви самі можете скористати з них.

[Примітки]