Пам’ятай про свого Величного Творця!

«Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого [«Величного», НС] Творця, аж поки не прийдуть злі дні» (ЕККЛЕЗІЯСТА 12:1).

1. Як молоді люди, присвячені Богові, повинні старатися використовувати свою молодість і силу?

ЄГОВА дає своїм слугам силу чинити його волю (Ісаї 40:28—31). Він робить це незалежно від їхнього віку. Але особливо молоді люди, присвячені Богові, повинні старатися мудро використовувати свою молодість і силу. Тому вони беруть до серця пораду «Когелета» — що значить «збирач» — царя стародавнього Ізраїлю Соломона. Він настійно радив: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого [«Величного», НС] Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не настануть літа, про які говорити ти будеш: «Для мене вони неприємні!» (Екклезіяста 1:1, Хом.; 12:1).

2. Що слід робити дітям присвячених християн?

² Соломонове напоумлення пам’ятати про свого Величного Творця в молодості було спершу скероване до юнаків та дівчат в Ізраїлі. Вони народилися в народі, присвяченому Єгові. А як з дітьми присвячених християн сьогодні? Звичайно, вони повинні пам’ятати про свого Величного Творця. У такому випадку вони приноситимуть честь йому і користь собі (Ісаї 48:17, 18).

Чудові приклади з минулого

3. Який приклад подали Йосип, Самуїл і Давид?

³ Багато молодих людей, згаданих у Біблії, подали добрий приклад того, як пам’ятати про свого Величного Творця. Яковів син Йосип вже з ранніх літ пам’ятав про свого Творця. Коли дружина Потіфара спокушувала Йосипа вчинити з нею неморальність, він рішуче відмовився і заявив: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9). Левит Самуїл пам’ятав про свого Творця не лише в дитинстві, а й ціле життя (1 Самуїла 1:22—28; 2:18; 3:1—5). Молодий Давид з Віфлеєма, безумовно, пам’ятав про свого Творця. Його довір’я до Бога виявилося, коли він сміливо зустрів филистимського велетня Ґоліята і сказав йому: «Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку,— і я поб’ю тебе, і відітну голову твою з тебе... І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом,— бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку». Через короткий час Ґоліят був мертвий, а филистимляни кинулись утікати (1 Самуїла 17:45—51).

4. а) З чого видно, що полонена ізраїльська дівчинка в Сирії і молодий цар Йосія пам’ятали про нашого Величного Творця? б) Як 12-літній Ісус показав, що він пам’ятав про свого Величного Творця?

⁴ Про Величного Творця пам’ятала ще одна молода особа — полонена ізраїльська дівчинка. Вона дала таке добре свідчення дружині сирійського воєначальника Наамана, що він пішов до Божого пророка, був уздоровлений від прокази і став поклонником Єгови (2 Царів 5:1—19). Молодий цар Йосія мужньо захищав чисте поклоніння Єгові (2 Царів 22:1—23:25). Але найліпший приклад людини, яка пам’ятала про свого Величного Творця в ранньому віці, був Ісус із Назарета. Розгляньмо, що сталося, коли він мав 12 років. Батьки взяли його до Єрусалима на Пасху. На зворотній дорозі вони помітили, що Ісуса нема, тому повернулися шукати його. На третій день батьки застали його за тим, що він обговорював з учителями в храмі питання з Писань. Відповідаючи на слова стривоженої матері, Ісус запитав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві [«у домі Батька Мого», СМ]?» (Луки 2:49). Для Ісуса було корисно отримувати духовно цінну інформацію в храмі — домі його Отця. Сьогодні Зал Царства Свідків Єгови є чудовим місцем для здобування точного знання про нашого Величного Творця.

Пам’ятайте про Єгову тепер!

5. Як би ви своїми словами передали думку збирача в Екклезіяста 12:1?

⁵ Щирі поклонники Єгови бажають якомога швидше розпочати служіння Богові й служити йому ціле своє життя. Але які перспективи має людина, котра марнує молодість, тому що не пам’ятає про Творця? Під божественним натхненням збирач каже: «Пам’ятай в днях юнацтва свого про свого [«Величного», НС] Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не настануть літа, про які говорити ти будеш: «Для мене вони неприємні!» (Екклезіяста 12:1).

6. З чого видно, що літні Семен та Анна пам’ятали про свого Величного Творця?

⁶ Звичайно, «злі дні» старості неприємні. Але літні особи, які пам’ятають про Бога, радіють. Наприклад, старий Семен узяв на руки маленького Ісуса в храмі й радісно сповістив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Луки 2:25—32). Анна у віці 84 років також пам’ятала про свого Творця. Вона постійно перебувала в храмі й була присутня, коли туди принесли немовля Ісуса. «Години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав» (Луки 2:36—38).

7. Що можна сказати про тих, які постаріли в служінні Богові?

⁷ У наш час Свідки Єгови, які зустріли старість, служачи Єгові, можливо, зазнаю́ть страждань та обмежень через похилий вік. Але які ж вони щасливі, і як ми цінуємо їхнє вірне служіння! Вони мають «радість у Господі», бо знають, що він встановив над землею свою непереможну владу і призначив Ісуса Христа могутнім небесним Царем (Неемії 8:10). Тепер час як молодим, так і старим слухатись напучення: «Юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,— нехай усі хвалять Господнє Ім’я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!» (Псалом 148:12, 13).

8, 9. а) Для кого «злі дні» неприємні і чому? б) Як би ви пояснили Екклезіяста 12:2?

⁸ «Злі дні» старості неприємні, можливо навіть дуже сумні, для людей, які не думають про свого Величного Творця і не розуміють його славних намірів. Вони не мають духовного розуміння, яке може стати противагою для випробувань, пов’язаних зі старечим віком, і бід, які прийшли на людство, відколи Сатана був скинений з неба (Об’явлення 12:7—12). Тому збирач настійно радить пам’ятати про нашого Творця, «аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем» (Екклезіяста 12:2). Яке значення цих слів?

⁹ Соломон уподібнює молодість до літа в Палестині, коли сонце, місяць і зорі проливають своє світло з безхмарного неба. Життя видається дуже світлим. Однак в старості дні людини нагадують холодну, дощову зимову пору, коли одна злива неприємностей іде за другою (Йова 14:1). Як сумно було б, якби людина знала про Творця, але не служила йому протягом літньої пори свого життя! Коли в житті наступає зима, тобто старість, усе затьмарюється, особливо для людей, які через гонитву за марними справами упустили можливість служити Єгові в молодості. Але незалежно від свого віку ‘обставаймо за Господом’, як це робив Калев, вірний товариш пророка Мойсея (Ісуса Навина 14:6—9).

Наслідки старіння

10. Що представляють а) «ті, хто дім стереже»? б) «мужні»?

¹⁰ Далі Соломон описує труднощі, яких людина зазнає «у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає» (Екклезіяста 12:3). «Дім» представляє людське тіло (Матвія 12:43—45; 2 Коринтян 5:1—8). «Ті, хто дім стереже» — це руки, які захищають тіло і піклуються про його потреби. В старості вони часто тремтять через слабість, нервовість або параліч. Під «мужніми» розуміються ноги. Вони вже не є міцними опорами — ослабли й зігнулися, так що човгають по землі. Однак чи ж не приємно бачити наших літніх співвіруючих на християнських зібраннях?

11. Що, образно кажучи, представляють «млинарі» і «ті, хто в вікно визирає»?

¹¹ Що означає «спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало»? Псуються і випадають зуби, і їх залишається мало, якщо взагалі є. Пережовування твердої страви утруднюється або стає зовсім неможливим. «Ті, хто в вікно визирає» — очі разом зі здатністю бачити — затуманюються або взагалі темніють.

12. а) Що значить «двері подвійні на вулицю замкнені будуть»? б) Що ви думаєте про літніх вісників Царства?

¹² Збирач продовжує: «І двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне [«встане на голос птиці», Церковно-слов’янський текст], і затихнуть всі дочки співучі» (Екклезіяста 12:4). Подвійні двері уст, губи, вже не відкриваються так часто або взагалі не відкриваються, щоб сказати, що́ є в «домі», тобто в тілі старих людей, які не служать Богові (Йова 41:6). Нічого не виходить «на вулицю» — в громадське життя. Але що сказати про ревних літніх вісників Царства? Вони ходять від дому до дому, хоча, можливо, й повільно, і говорять, хоча, можливо, з утрудненням,— але вони безсумнівно славлять Яг! (Псалом 113:1, НС).

13. Як збирач описує інші клопоти літніх людей, але що можна сказати про християн похилого віку?

¹³ Гуркіт млина зменшується, коли їжа пережовується беззубими яснами. Також старі люди не мають міцного сну. Навіть щебет пташок турбує їх. Самі вони багато не співають, а їхній голос кволий. «Всі дочки співучі» — мелодійні ноти — «затихнуть». Старі люди погано чують музику чи пісні. Проте старші помазанці та їхні друзі, серед яких також є люди в літах, продовжують здіймати голос у піснях хвали Богові на християнських зібраннях. Які ж ми раді, що вони вихваляють Єгову разом з нами у зборі! (Псалом 149:1).

14. Які страхи мучать старих людей?

¹⁴ Яке ж сумне становище старих людей, особливо тих, які нехтували Творцем! Збирач продовжує: «І будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання [«каперс висиплеться», Хом.], бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники» (Екклезіяста 12:5). Стоячи на верху довгого сходового маршу, багато літніх людей бояться впасти. Навіть коли подивляться на щось високе, їм вже крутиться в голові. Коли вони мусять вийти на людну вулицю, їх огортає жах від думки про ушкодження чи напад злодіїв.

15. Що означає «мигдаль зацвіте» і як «обтяжіє кобилка»?

¹⁵ У старих людей «мигдаль зацвіте» — очевидно, це вказівка на те, що волосся сивіє, а потім стає біле, як сніг. Сиве волосся випадає, немов білий цвіт мигдалю. Вираз «обтяжіє кобилка» передає образ сарани, яка повільно тягнеться; на неї подібні старі люди, які йдуть, можливо, згорблені, звісивши руки або тримаючи їх на боках ліктями вгору. Але якщо хтось із нас так виглядає, то хай інші візьмуть до уваги, що ми належимо до війська Єгови, яке складається з енергійної швидкої сарани! (Дивіться «Вартову башту» за 1 травня 1998 року, сторінки 8—13).

16. а) Що означає «каперс висиплеться»? б) Що таке «вічний дім» людини і які є ознаки близької смерті?

¹⁶ Апетит у старих людей поганий, навіть якщо перед ними стоїть їжа така ж смачна, як каперси. Ці ягоди віддавна використовуються для збудження апетиту. Вираз «каперс висиплеться» означає, що коли в старої людини слабне апетит, то навіть ці плоди не можуть збудити бажання до їжі. Все це показує, що вона наближається «до вічного дому свого» — могили. Цей дім буде для неї вічним, якщо вона не пам’ятала про свого Творця і вела такий поганий спосіб життя, що Бог не згадає про неї, коли буде воскрешати. Ознаки близької смерті видно в тужливому тоні голосу і стогонах та скаргах, які виходять з дверей уст старої людини.

17. Що значить «пірветься срібний шнурок» і що може представляти «кругла посудина з золота»?

¹⁷ Нам настійно радиться пам’ятати про свого Творця «аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб’ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю [«колесо поломиться коло криниці», Хом.]...» (Екклезіяста 12:6). «Срібний шнурок» може представляти спинний мозок. Коли ця чудова доріжка, по якій до мозку надходять імпульси, отримує невідворотні ушкодження, то обов’язково наступає смерть. «Кругла посудина з золота» може означати мозок, який міститься в черепі, що нагадує посудину, і до якого кріпиться спинний мозок. Вираз «з золота» вказує на цінність мозку — його ураження також спричиняє смерть.

18. Що представляє ‘глек при джерелі’ і що стається, коли він розбивається?

¹⁸ ‘Глек при джерелі’ — серце, яке отримує потік крові і знову висилає його в обіг по тілу. В момент смерті серце, немов той глек, розбите при джерелі, тому що не може більше отримувати, містити і викачувати кров, необхідну для живлення і відсвіження тіла. Перестає крутитися ‘поломане колесо коло криниці’ — припиняється кругообіг крові, яка підтримує життя. Отже, Єгова відкрив Соломонові існування кровообігу задовго до того, як у XVII столітті це продемонстрував лікар Уїльям Гарвей.

19. Як слова з Екклезіяста 12:7 сповнюються в момент смерті?

¹⁹ Збирач додав: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екклезіяста 12:7). Коли ламається те «коло», то людське тіло, створене з пороху земного, повертається в порох (Буття 2:7; 3:19). Душа помирає, тому що даний Богом дух, або життєва сила, вертається до Творця і залишається в нього (Єзекіїля 18:4, 20; Якова 2:26).

Яке майбутнє у тих, котрі пам’ятають

20. Чого Мойсей просив, згідно з Псалом 90:12?

²⁰ Соломон дуже виразно показав, наскільки важливо пам’ятати про свого Величного Творця. Звичайно, для людей, які пам’ятають про Єгову і з цілого серця чинять його волю, не все закінчується з цим відносно коротким і тривожним життям. Молоді чи старі, вони мають подібний умонастрій, як у Мойсея, що молився: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» Божий смиренний пророк щиро бажав, щоб Єгова навчив його та людей Ізраїлю виявляти мудрість і цінувати ‘дні літ їхніх’ і використовувати їх у спосіб, схвалений Богом (Псалом 90:10, 12).

21. Якщо ми хочемо рахувати свої дні на славу Єгові, то що нам слід робити?

²¹ Особливо християнська молодь повинна бути рішучою, щоб слухатися поради збирача і пам’ятати про Творця. Які ж у них чудові можливості виконувати священне служіння Богові! Якщо ми у цей «час кінця» незалежно від свого віку навчимося рахувати свої дні на славу Єгові, то зможемо продовжувати рахувати їх цілу вічність (Даниїла 12:4; Івана 17:3). Звичайно, для цього нам слід пам’ятати про свого Величного Творця. Також ми мусимо сповнювати свій ввесь обов’язок перед Богом.

Чи ти сповнюєш свій ввесь обов’язок перед Богом?

«Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе!» (ЕККЛЕЗІЯСТА 12:14).

1. Що Єгова робить для своїх людей?

ЄГОВА підтримує тих, які постійно пам’ятають про нього як про свого Величного Творця. Його натхнене Слово дає їм знання, необхідне, щоб повністю догоджати йому. Божий святий дух керує ними у сповненні божественної волі, так щоб вони ‘в усякому доброму ділі приносили плід’ (Колосян 1:9, 10). Крім того, Єгова постачає духовну поживу і теократичне керівництво через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Отже, Божі люди мають багато небесних благословень, коли служать Єгові і виконують важливу працю проповідування доброї новини про Царство (Марка 13:10).

2. Які питання можуть виникати щодо служіння Єгові?

² Правдиві християни раді бути зайнятими у священному служінні Єгові. Однак деякі можуть знеохочуватися і думати, що їхні зусилля беззмістовні. Наприклад, деколи присвячені християни можуть міркувати, чи їхні сумлінні зусилля дійсно чогось варті. Обдумуючи сімейне вивчення та інші справи, голова сім’ї може запитувати себе: «Чи Єгова справді задоволений тим, що ми робимо? Чи ми сповнюємо свій ввесь обов’язок перед Богом?» Мудрі слова збирача допоможуть нам відповісти на ці запитання.

Чи все марнота?

3. Що, згідно з Екклезіяста 12:8, є вершиною марноти?

³ Дехто може подумати, що слова цього мудрого чоловіка нікого не підбадьорюють — ані молодих, ані старих. «Наймарніша марнота,— сказав Проповідник,— марнота — усе!» (Екклезіяста 12:8). По суті, це вершина марноти — ігнорувати Величного Творця в молодості і не служити йому до самої старості, коли єдиним досягненням довгого життя є похилий вік. Для такої особи все марнота, або порожнеча, навіть якщо вона помре в багатстві і славі цього світу, який лежить у владі лукавого, Сатани Диявола (1 Івана 5:19).

4. Чому можна сказати, що не все марнота?

⁴ Не все є марнотою для людей, котрі складають скарби на небі як вірні слуги Єгови (Матвія 6:19, 20). Вони мають багато роботи в ділі Господньому і такі труди аж ніяк не марнота (1 Коринтян 15:58, НС). Але якщо ми присвячені християни, то чи ми зайняті роботою, визначеною Богом у ці останні дні? (2 Тимофія 3:1). Чи, може, ведемо спосіб життя, який нас мало чим відрізняє від наших сусідів? Вони можуть належати до різних релігій і бути досить побожними, регулярно відвідувати свої доми поклоніння і старатися робити те, чого від них вимагає їхнє віровизнання. Звичайно, вони не є вісниками Царства. Їм бракує точного знання про те, що тепер «час кінця», а також почуття невідкладності щодо днів, у яких ми живемо (Даниїла 12:4).

5. Що нам слід робити, якщо буденні життєві заняття стали для нас головним у житті?

⁵ Ісус Христос сказав про наші тяжкі часи: «Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:37—39). Немає нічого поганого в тому, щоб помірно їсти й пити, а шлюб є розпорядком самого Бога (Буття 2:20—24). Однак, якщо ми усвідомлюємо, що буденні життєві заняття стали для нас головним у житті, чому б не молитись про це? Єгова може допомогти нам ставити справи Царства на перше місце, чинити правильне і сповняти свій обов’язок перед ним (Матвія 6:33; Римлян 12:12; 2 Коринтян 13:7).

Присвячення і наш обов’язок перед Богом

6. Якого важливого обов’язку перед Богом не сповняють деякі охрещені особи?

⁶ Деяким охрещеним християнам потрібно палко молитися, тому що вони не живуть відповідно до обов’язку служіння, який взяли на себе, присвятившись Богові. Вже кілька років понад 300 000 осіб щороку приймає хрещення, але загальна кількість активних Свідків Єгови не збільшується відповідно до цього зросту. Деякі вісники Царства перестали проголошувати добру новину. Проте перш ніж людина охреститься, їй необхідно брати активну участь у християнському служінні. Отже, такі особи усвідомлюють доручення, яке Ісус дав своїм послідовникам: «Ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). Якщо охрещені особи більше не служать як активні Свідки Бога і Христа, хоча й не мають особливих обмежень через погане здоров’я чи інші незалежні від них обставини, то вони не живуть відповідно до свого всього обов’язку перед нашим Величним Творцем (Ісаї 43:10—12).

7. Чому нам слід регулярно збиратися для поклоніння?

⁷ Стародавній Ізраїль був народом, присвяченим Богові, і, перебуваючи під Закон-угодою, члени цього народу мали перед Єговою обов’язки. Наприклад, усі особи чоловічої статі повинні були збиратися на три щорічні свята, і людина, яка свідомо не відзначала Пасхи, мала бути «винищена» (Числа 9:13; Левит 23:1—43; Повторення Закону 16:16). Щоб виконати свій обов’язок перед Богом як присвячений народ, ізраїльтяни мали збиратися для поклоніння (Повторення Закону 31:10—13). Ніде в Законі не говорилося: «Роби це, якщо знайдеш час у своєму житті». З погляду людей, сьогодні присвячених Єгові, цей приклад, безумовно, додає ваги словам Павла: «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Так, регулярно збиратися зі співвіруючими — це частина обов’язку присвячених християн перед Богом.

Старанно зважуй свої рішення!

8. Чому молодим присвяченим особам слід з молитвою обдумати своє священне служіння?

⁸ Якщо ти молода людина, присвячена Єгові, то, ставлячи справи Царства на перше місце у житті, отримаєш щедрі благословення (Приповістей 10:22). З молитвою і старанним плануванням ти зможеш провести хоча б молоді роки у якомусь виді повночасного служіння, а це чудовий спосіб показати, що пам’ятаєш свого Величного Творця. Інакше матеріальні інтереси можуть почати забирати більшість твого часу та уваги. Подібно до інших людей, ти можеш рано одружитися і, щоб набути матеріальні речі, залізти в борги. Багато твого часу та енергії може поглинути вигідна кар’єра. Коли з’являться діти, доведеться взяти на себе багаторічні сімейні обов’язки (1 Тимофія 5:8). Можливо, ти не забув про свого Величного Творця, але мудро пам’ятати, що раннє планування — або його брак — може визначити напрямок твого дорослого життя. Пізніше може статися, що, озираючись на прожиті роки, ти жалкуватимеш, що принаймні молоді роки не провів, повніше виконуючи священне служіння нашому Величному Творцю. Чому б не обдумати з молитвою своїх планів на майбутнє вже тепер, так щоб у свої молоді роки знайти задоволення у священному служінні Єгові?

9. Що може зробити чоловік, який колись мав велику відповідальність у зборі, а тепер постарішав?

⁹ Розгляньмо інші обставини — ситуацію чоловіка, який колись служив пастирем «отари Божої» (1 Петра 5:2, 3, Дерк.). З якихось причин він добровільно відмовився від цього привілею. Щоправда, тепер він постарішав і йому, можливо, важче продовжувати служіння Богові. Але чи може він знову прагнути до теократичних привілеїв? Які ж благословення такий чоловік може принести, якщо він візьме на себе більше відповідальності у зборі! І оскільки ніхто не живе сам для себе, друзі й близькі радітимуть, якщо він розширить своє служіння на хвалу Богові (Римлян 14:7, 8). А понад усе, Єгова не забуде того, що хтось робить у служінні йому (Євреїв 6:10—12). Що ж допоможе нам пам’ятати про свого Величного Творця?

Що допомагає пам’ятати про нашого Величного Творця

10. Чому збирач був у відповідному стані, щоб давати вказівки про те, як нам пам’ятати про свого Величного Творця?

¹⁰ Збирач був у відповідному стані, щоб давати повчання про те, як нам пам’ятати про свого Величного Творця. Єгова відповів на його щиру молитву і дав йому незвичайну мудрість (1 Царів 3:6—12). Соломон старанно дослідив усю сукупність людських занять. До того ж він був натхнений Богом записати свої висновки для користі інших. Він писав: «Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей. Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова» (Екклезіяста 12:9, 10).

11. Чому нам слід приймати мудрі поради Соломона?

¹¹ У перекладі Хоменка ці слова передано так: «Опріч того, що Когелет був мудрий, він навчав ще й людей знання; він зважив, дослідив і уклав багато приповісток. Когелет старався дібрати вирази гарні, й вірно списав слова правди». Соломон намагався досягти сердець своїх читачів гарними виразами і справді цікавими та вартими уваги темами. Оскільки його слова записані у Святому Письмі під натхненням святого духу, ми можемо приймати його висновки і мудрі поради без застережень (2 Тимофія 3:16, 17).

12. Як би ви своїми словами передали думку Соломона, записану в Екклезіяста 12:11, 12?

¹² У час Соломона було доступно багато книжок, хоча тоді й не існувало таких методів друкування, як сьогодні. Як слід було розглядати таку літературу? Він сказав: «Слова у мудрих — мов стрекало погонича, і, наче забиті цвяхи,— у збирачів прислів’їв [«є збирачі прислів’їв», НС]: від єдиного пастиря дані. А крім них, сину мій, стережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — томління для плоті» (Екклезіяста 12:11, 12, Москаленко).

13. Як можуть слова людей з побожною мудрістю бути немов стрекала і кого порівнюється до «забитих цвяхів»?

¹³ Слова людей, які мають побожну мудрість, подібні до стрекала. Чим саме? Вони ніби підштовхують читачів або слухачів до того, щоб робити поступ відповідно до мудрих висловів, прочитаних чи почутих. Крім того, «збирачі прислів’їв», або справді мудрих і цінних висловів, є наче «забиті цвяхи», тобто міцні, непохитні. Це тому, що добрі слова таких осіб відображають мудрість Єгови і, отже, можуть урівноважувати і підтримувати читачів або слухачів. Якщо ви є богобійною людиною і маєте дітей, чи ж вам не слід їх пильно навчати такої мудрості і прищеплювати її в їхні розуми і серця (Повторення Закону 6:4—9, Хом.).

14. а) Які книжки некорисно «багато читати»? б) Якій літературі ми повинні віддавати перевагу і чому?

¹⁴ Чому ж тоді Соломон так відзивався про книжки? У порівнянні зі Словом Єгови незліченні томи цього світу містять лише людські міркування. Велика частина цих думок є відображенням мислення Сатани Диявола (2 Коринтян 4:4). Тому, якщо «багато читати» такий світський матеріал, це не приносить великої тривалої користі. По суті, значна частина його може бути духовно шкідливою. Подібно до Соломона, роздумуймо над тим, що про життя каже Боже Слово. Це зміцнить нашу віру і наблизить нас до Єгови. Надмірна увага до інших книжок чи джерел інформації може втомити нас. Така література особливо тоді нездорова і шкідлива для віри в Бога та його наміри, коли вона є витвором світського мислення, яке суперечить побожній мудрості. Тому пам’ятаймо, що найкориснішими писаннями у час Соломона, а також у наші дні, є ті, котрі відображають мудрість «єдиного пастиря» — Бога Єгови. Він постачив 66 книг Святого Письма, і в першу чергу на них ми повинні зосереджувати увагу. Біблія і корисні публікації «вірного раба» дають нам можливість набувати «Богопізнання» (Приповістей 2:1—6).

Наш ввесь обов’язок перед Богом

15. а) Як би ви передали Соломонові слова про «ввесь обов’язок людини»? б) Що ми повинні робити, аби сповнити ввесь свій обов’язок перед Богом?

¹⁵ Узагальнюючи ціле своє дослідження, збирач, Соломон, каже: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині [«це ввесь обов’язок людини», НС]! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе!» (Екклезіяста 12:13, 14). Здоровий страх, або благоговійна повага, до нашого Величного Творця захищатиме нас і, надіємось, наші сім’ї від нерозсудливого шляху, який міг би принести багато неприємностей та горя нам і нашим близьким. Здоровий страх перед Богом чистий, і він є початком мудрості і знання (Псалом 19:10; Приповістей 1:7, Дерк.). Якщо ми маємо проникливість, засновану на Божому натхненому Слові, і в усьому застосовуємо поради з нього, то будемо сповнювати свій «ввесь обов’язок» перед Богом. Звичайно, справа не зводиться лише до того, щоб скласти список обов’язків. Скоріше від нас вимагається звертатися до Святого Письма, коли вирішуємо життєві проблеми, і завжди все робити Божим способом.

16. Що Єгова приведе на суд?

¹⁶ Слід пам’ятати, що наш Величний Творець бачить усе (Приповістей 15:3). Він «приведе кожну справу на суд». Так, Усевишній судитиме все, навіть сховане від людського ока. Розуміння цього може спонукувати нас додержуватися Божих заповідей. Але найбільшою спонукою повинна бути любов до нашого небесного Отця, бо апостол Іван писав: «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). І оскільки Божі заповіді дано для нашого тривалого благополуччя, то дотримуватися їх не лише потрібно, але й мудро. Це не тягар для людей, які люблять свого Величного Творця. Вони хочуть сповнювати свій обов’язок перед ним.

Сповнюймо свій ввесь обов’язок

17. Що ми робитимем, якщо дійсно хочемо сповнювати свій ввесь обов’язок перед Богом?

¹⁷ Якщо ми мудрі і справді бажаємо сповнювати свій ввесь обов’язок перед Богом, то крім виконання його заповідей, матимем благоговійний страх не сподобатися йому. Справді, «початок премудрости — страх перед Господом», і люди, які виконують його заповіді, мають «добрий розум» (Псалом 111:10; Приповістей 1:7). Тому поводьмося мудро і слухаймось Єгову в усьому. Особливо це важливо тепер, бо Цар Ісус Христос присутній, а день суду, в якому він буде Божим призначеним Суддею, близько (Матвія 24:3; 25:31, 32).

18. Якими будуть наслідки для нас, якщо ми сповнятимем свій ввесь обов’язок перед Богом Єговою?

¹⁸ За кожним з нас тепер уважно спостерігає Бог. Чи ми маємо духовний умонастрій, чи, може, дозволили світським впливам послабити свої взаємини з Богом? (1 Коринтян 2:10—16; 1 Івана 2:15—17). Молоді чи старі,— з усіх сил стараймося догоджати нашому Величному Творцю. Якщо ми слухаємось Єгову і виконуємо його заповіді, то будемо відкидати марні справи цього старого світу, який минає. Тоді ми зможемо плекати надію на вічне життя в новій системі речей, яку обіцяв Бог (2 Петра 3:13). Які ж чудові перспективи для всіх людей, котрі сповнюють свій ввесь обов’язок перед Богом!