Мій брат Еммануель Патеракіс отримав від цього ж повночасного служителя брошурку «Де Знаходяться Померші?», опубліковану Свідками Єговиb.

Ентузіазм мого брата у проповідницькій праці був для мене джерелом натхнення. Незабаром поліція почала цікавитися нашою сім’єю, регулярно відвідуючи нас у будь-який час дня і ночі, щоб знайти Еммануеля та літературу. Я чітко пам’ятаю, як одного разу прийшов священик, аби умовити нас вернутись у лоно церкви. Коли Еммануель показав йому з Біблії, що Боже ім’я — Єгова, священик раптом схопив ту Біблію, грізно помахав нею перед обличчям мого брата і закричав: «Ця книга погубила тебе!»

У 1940 році, коли Еммануель відмовився служити в армії, його заарештували й відіслали на албанський фронт. Ми втратили з ним контакт і вважали, що він загинув. Але через два роки несподівано отримали лист, який він надіслав з в’язниці. Мій брат був живий і неушкоджений! Один з біблійних віршів, процитований у тому листі, настільки міцно закарбувався в моєму розумі, що я пам’ятаю його й досі: «Очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього» (2 Хронік 16:9). Як же ми потребували такого підбадьорення!

Перебуваючи в ув’язненні, Еммануель зміг попросити декотрих братів відвідати мене.

Вийшовши на свободу, Еммануель почав відвідувати збори в Афінах як роз’їзний наглядач. Я переїхала туди в 1947 році.