[Ілюстрації на сторінці 98]

Внизу: Ахе ван Дальфсен прибув 1964 року після закінчення 39-го класу школи «Ґілеад».

Більше допомоги від місіонерів

У 1962 році замість Рассела Єйца (який мав пройти перепідготовку в школі «Ґілеад») наглядачем філіалу призначили Джона Фрая (випускника 37-го класу школи «Ґілеад»). Через 18 місяців, коли сестра Фрай завагітніла, ця сім’я повернулася до Англії, а брат Єйц знову приступив до роботи у філіалі. Тридцять першого грудня 1964 року, після закінчення 39-го класу школи «Ґілеад», з Нідерландів на острів прибув Ахе ван Дальфсен. Ступивши на землю Кюрасао, він став свідком захопливого видовища: повсюди у нічному небі лунали вибухи феєрверків й оглушливі звуки хлопавок. Ні, це не було щире привітання мешканців острова. Таким чином місцеві люди дотримувалися щорічної традиції: проганяли злих духів, позбувались проклять старого року і зустрічали новий рік. Молодий та енергійний брат ван Дальфсен взявся за районне, а зрештою і за обласне служіння. Як і більшість місіонерів, він полюбив свій новий дім, кажучи: «Місцеві жителі сердечні, гостинні й чесні. Служити тут — для мене величезне задоволення і привілей».

У 1974 році Ахе одружився з Джулі (сестрою з Тринідаду), яка приєдналась до нього у роз’їзній праці. Джулі пригадує: «Мене приємно вразила дружелюбність і толерантність місцевих жителів. Я не знала мови пап’яменту, однак завдяки їхній люб’язності, отримувала величезне задоволення від проповідування. Не важко було запитати: «Кон та бай (Як ви поживаєте)?» — й у відповідь, за традицією, почути історію всієї їхньої родини. Розповсюджувати літературу теж було легко. Важко було носити тяжку сумку з публікаціями на чотирьох мовах і миритися з пилюкою й вітром! Але я відчувала справжню радість». У 1980 році Ахе і Джулі поїхали в Нідерланди доглядати за батьком Ахе (який страждав від хвороби Альцгаймера), проте 1992 року вони повернулися на Кюрасао.

У час відсутності сім’ї ван Дальфсен районне служіння виконував Робертес Беркерс разом з дружиною Ґейл (випускники 67-го класу школи «Ґілеад»), які запалили братів повночасним служінням. У 1986 році на Кюрасао прибули Отто Клоустерман з дружиною Івонне після школи «Ґілеад», а 1994 року брата Клоустермана призначили координатором філіалу. У 2000 році вони повернулися в Нідерланди. У березні 2000 року брат ван Дальфсен отримав призначення служити в Комітеті філіалу, і його разом з дружиною запросили в Бетель, де вони служать і тепер. У 1997 році Ґреґорі Дугон з відділу графіки в Брукліні та його дружина Шерон отримали закордонне призначення служити бетелівцями в Кюрасао. Шерон, дипломована медсестра, разом з іншими працівниками Бетелю надала неоціненну допомогу, турбуючись про брата Рассела Єйца, коли той смертельно захворів на рак. У березні 2000 року брата Дугона призначили координатором філіалу. Всі брати і сестри щиро цінують його доброту й доступність. Сьогодні Ґрегорі Дугон, Клінтон Вільямс і Ахе ван Дальфсен служать у Комітеті філіалу.