[Ілюстрація на сторінці 85]

Вгорі: Юджін Річардсон, охрестився у 17 років, служив запопадливим піонером.

Привітний Юджін Річардсон почав навчатися від Єгови, коли йому було 15 років. І хоча з ним не проводили біблійного вивчення, він робив поступ, відвідуючи всі зібрання, а у віці 17 років охрестився. У 1956 році його призначили сталим піонером, і він стикнувся, на його думку, з найбільшою проблемою — відсутністю транспортного засобу. Він говорить: «Призначена мені територія була за 20 кілометрів від дому, тому, аби вирішити цю проблему, я продав фортепіано і купив велосипед. Моя сім’я була шокована таким учинком, і навіть через 40 років вони все ще про це згадують. Однак для мене таке рішення виявилось досить практичним. Особливо тоді, коли через чотири місяці мені запропонували служити спеціальним піонером у непризначеній території в Банда-Абау».

Відкриття нових територій

Місцевість Банда-Абау (відома тут як кунуку) розташована на заході Кюрасао і охоплює майже половину острова. Це горбистий край, він трохи зеленіший, ніж решта острова. Доми тут розкидані повсюди, отож, аби опрацювати таку територію, слід витратити досить часу. Тому до Юджіна приєднався молодий запопадливий піонер Клінтон Вільямс, обидвоє вони взялися за відкриття нових теренів. Юджін пригадує: «Якщо порівнювати нашу територію з рештою острова, то вона не з легких. Люди тут справді привітні, милі, і з ними було приємно розмовляти, однак на цьому все й закінчувалось. А втім, ми працювали на ній два роки і нам траплялися чудові випадки у служінні. Першого ж місяця я зустрів чоловіка, котрий сказав, що, коли зможу довести, що Боже Царство було встановлено 1914 року, він стане Свідком. І не лише він став Свідком, але і його дружина та діти. Якось зав’язалась розмова з жінкою, яка повідомила, що її племінник дуже цікавиться Біблією. Того самого вечора я повернувся і свідчив йому. Чоловіка звали Сіро Гайде».

Сіро, товариська людина, запам’ятав цей випадок ось як: «Я був дуже відданим католиком і настільки добре знав катехізис, що міг викладати його у школі. Але мене не полишали бентежні думки. Ніяк не міг збагнути, чому, коли ти бодай раз не підеш до церкви, то вважається, що вчинив смертний гріх, і, якщо швиденько не висповідаєшся, то потрапиш у пекло. Якось до нашого дому на велосипеді під’їхав хлопець і почав говорити з моєю тіткою про Біблію. Вона знала про мій інтерес до релігії, тому запросила прийти ще раз, коли вдома буду я. Нашої зустрічі я не міг дочекатися, бо вважав, що про релігію знаю більше за нього. Того самого вечора до нас завітав Юджін. Мене приголомшило те, що у Символі віри (котрий я день у день повторював) говорилося, що Ісус пішов у пекло. Оскільки я лише бездумно тарахкотів його, то не розумів змісту. Проте найбільше мене вразило те, що для пояснення Юджін користувався Біблією, тимчасом як я не міг відшукати жодного біблійного вірша. Відтоді моє життя докорінно змінилось, і я негайно взявся за вивчення». Згодом, незважаючи на опір з боку дружини, Сіро охрестився. Зрештою, завдяки хорошому прикладу Сіро, вона теж присвятила своє життя Єгові. Впродовж 30 років вони вірно служать Єгові, а Сіро вже 25 років старійшина.

У 1958 році Юджіна запросили до школи «Ґілеад», після чого він знову отримав те саме призначення: Банда-Абау, де проблема з транспортом все ще не зникла. Він розповідає: «Інколи у польове служіння вирушало 13 братів, а машина була лише одна на всіх — моя. А це означало, що необхідно їхати два рази по 30 кілометрів в один бік. Я відвозив на територію першу групу і швиденько повертався за другою. Надвечір, аби забрати братів додому, я робив те саме. Так у служінні проходив весь день. Ми поверталися втомлені, але нашу радість неможливо було описати!» Юджін також отримав привілей декілька років служити в роз’їзній праці.

Завжди виникали проблеми з житлом для піонерів. Юджін пригадує, як поремонтував запущене приміщення, де колись жили кози. Довго він не міг позбутися їхнього «аромату».