Розгляньмо, наприклад, звичай, який називають «пильнуванням». По багатьох місцевостях цей звичай відомий під такою назвою, бо родина і друзі покійного, як правило, пильнують біля труни ніч або більше. Але причини цього є різні. Дехто дотримується того звичаю, оскільки вважає, що демон намагатиметься заволодіти тілом. Інші вірять, що душа померлого в першу ніч лишається вдома і може зробити так, щоб той, хто засне, захворів. Також в «Американській енциклопедії» повідомляється: «Деколи пильнування супроводжується сценами безпорядку та пияцтва», що зовсім не виявляє «щирої поваги до померлого».

¹³ А що коли у вашій місцевості якась частина похорону називається «пильнуванням»? Мудро було б подумати про те, що́ під цим розуміється і як виконується цей звичай. Можливо, тепер ця назва стосується просто звичаю відвідувати вдень родичів покійного в них удома або на кладовищі в приміщенні для громадянської панахиди, щоб потішити їх і висловити співчуття. Лише те, що це називається «пильнуванням», не означає, що ви не можете ‘потішити засмучених’ (Йова 29:25; Матв. 2:18; 2 Кор. 1:3, 4). Але чи було б по-біблійному брати участь у «пильнуванні», якщо у вашій місцевості цей звичай сьогодні пов’язують з фальшивим вченням або безпідставним забобоном? Крім того, чи виявлятиметься повага до померлого, коли там будуть «сцени безпорядку та пияцтва»? (Римл. 13:12—14; Еф. 5:18).

Також було б нерозумно класти на тих, хто втратив близьку людину, фінансовий тягар приготування їжі для великої кількості відвідувачів. Виявом тактовності буде, якщо ваші відвідини не триватимуть задовго, хіба що ви є членом родини або близьким другом.