Християнський похорон — скромний і прийнятний у Божих очах

ПОВСЮДИ чути галас і зойк. Голосять одягнені в чорне вбрання плакальники, несамовито падаючи з горя на землю. Під ритмічну музику рухаються танцюристи. Інші ж люди їдять та святкують і при цьому гучно сміються й веселяться. Дехто повалився на землю, сп’янівши від великої кількості пальмового вина та пива. Про що йдеться? У певних куточках світу так зазвичай проходить похорон, на який збираються сотні людей, щоб попрощатися з померлим.

Чимало Свідків Єгови живуть у місцевостях, де люди дуже забобонні і бояться мертвих. Мільйони вірять, що, коли хтось помирає, він стає духом, який може допомагати або шкодити живим. Таке вірування тісно переплетене з численними похоронними звичаями. Звісно, цілком природно горювати за померлим. Якось Ісус і його учні оплакували смерть дорогої їм особи (Ів. 11:33—35, 38; Дії 8:2; 9:39). Однак вони ніколи не вдавалися до несамовитого плачу та голосіння — звичаю, поширеного в їхні дні (Луки 23:27, 28; 1 Фес. 4:13). Чому? Одна з причин полягала в тому, що вони знали правду про стан померлих.

Біблія недвозначно каже: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають... їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже... Немає в шеолі [спільній могилі людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости» (Еккл. 9:5, 6, 10). Ці натхнені слова чітко показують, що після смерті людина вже нічого не відчуває. Померла особа не може думати, спілкуватися, щось відчувати чи усвідомлювати. Як розуміння цієї важливої біблійної істини має впливати на проведення християнського похорону?

«Більше не торкайтесь нечистого»

Незважаючи на своє етнічне походження і культуру, Свідки Єгови рішуче уникають будь-яких звичаїв, котрі мають щось спільне з вченням про те, що мертві продовжують своє існування і можуть впливати на живих. Люди дотримуються таких традицій, як пильнування покійника, поминки, роковини, жертви померлим і обряди вдівців та вдовиць. Усі ці звичаї нечисті і не подобаються Богові, адже вони пов’язані з небіблійним демонічним вченням про безсмертну душу або дух (Єзек. 18:4). Правдиві християни не можуть одночасно «їсти зі “столу Єгови” і зі столу демонів», тому й не беруть участі в цих звичаях (1 Кор. 10:21). Вони слухаються наказу: «Відділіться... та більше не торкайтесь нечистого» (2 Кор. 6:17). А втім, не завжди легко триматися такої позиції.

В Африці та інших куточках світу поширена думка, що коли не дотримуватися певних обрядів, то можна образити духів предків. Нехтування звичаїв вважається серйозною провиною, яка може накли́кати нещастя чи прокляття на громаду. Через те що Свідки Єгови не беруть участі в небіблійних похоронних обрядах, односельці й родичі осуджують та ображають багатьох з них і ставляться до них як до відщепенців. Деяких Свідків звинувачують у тому, що вони діють всупереч законам суспільства і не поважають померлих. Іноді невіруючі силоміць беруть на себе проведення похорону християн. Тож як нам уникати конфліктів з тими, хто сильно наполягає на дотриманні похоронних звичаїв, що не подобаються Богові? А щонайважливіше, як триматися осторонь нечистих обрядів і звичаїв, що можуть зашкодити нашим взаєминам з Єговою?

Займайте чітку позицію

У деяких частинах світу прийнято, щоб далекі родичі і старійшини роду втручалися в проведення похорону. Тому вірний християнин мусить чітко пояснити, що похорон будуть проводити Свідки Єгови згідно з біблійними принципами (2 Кор. 6:14—16). Християнський похорон не має бути каменем спотикання для одновірців або для людей, котрі знають наші погляди і вчення про померлих.

Коли до представника християнського збору звертаються з проханням провести похорон, призначені старійшини можуть дати рідним померлого корисні поради і підтримати духовно, щоб все пройшло відповідно до біблійних вказівок. Якщо хтось з невіруючих хоче дотримуватися на похороні нечистих ритуалів, вкрай важливо бути стійким і сміливо, лагідно й тактовно пояснити нашу християнську позицію (1 Пет. 3:15). А що робити, коли такі особи й далі наполягають на дотриманні нечистих ритуалів? Тоді сім’я Свідків може вирішити не проводити похорону (1 Кор. 10:20). У такому разі можна виголосити коротку похоронну промову в місцевому Залі Царства чи в іншому підхожому місці, щоб ті, хто щиро засмучений через смерть дорогої людини, отримали «потіху з Писань» (Рим. 15:4). Хоча не буде тіла покійника, такий захід слід провести гідно, і він є цілком прийнятний (Повт. 34:5, 6, 8). Втручання і претензії невіруючих можуть лише посилити напруження і принести ще більше смутку. Але потішає те, що нашу рішучість чинити правильне бачить Бог. А він може дати нам «силу, яка перевершує людську» (2 Кор. 4:7).

Висловіть свою волю письмово

Якщо особа заздалегідь висловить письмово власну волю щодо свого похорону, то потім буде набагато легше пояснити справу невіруючим родичам, оскільки вони, скоріш за все, поважатимуть волю покійника. Як слід проводити похорон? Де він має відбутися? Хто повинен відповідати за організацію і проведення похорону? Все це дуже важливі деталі, які необхідно викласти письмово (Бут. 50:5). Найдієвішим є підписаний і офіційно завірений документ. Ті, хто дивиться в майбутнє з проникливістю та мудрістю, що ґрунтуються на біблійних принципах, знають, наскільки важливо завчасно скласти письмове розпорядження, а не чекати глибокої старості чи смертельної хвороби (Прип. 22:3; Еккл. 9:12).

Дехто почувається тривожно, складаючи письмовий заповіт. Однак такий вчинок свідчить про християнську зрілість і сердечну турботу про інших (Фил. 2:4). Набагато краще подбати про такі справи особисто, ніж залишати це на членів сім’ї. Адже пізніше на пригнічених рідних можуть тиснути, щоб вони здійснили нечисті ритуали, яких покійник не дотримувався і не схвалював.

Скромний похорон

У багатьох куточках Африки дуже поширена думка, що похорон має бути великим і справляти на людей глибоке враження, щоб не розгнівалися духи предків. Інші розглядають похорон як нагоду похвалитися своїм суспільним та економічним становищем (1 Ів. 2:16). Вони витрачають чимало часу, зусиль і коштів, аби «належно» поховати покійника. Для того щоб на похорон прийшло якомога більше людей, повсюди розміщують великі плакати з фотографією померлого. Виготовляють теніски з зображенням небіжчика, які одягають присутні на похороні. Щоб вразити людей, купують вишукані дорогі труни. В одній африканській країні, аби показати своє багатство, велич і розкіш, доходять до того, що труни виробляють у вигляді машин, літаків, човнів тощо. Труп можуть перемістити з труни на спеціально прикрашене ліжко. Померлу жінку іноді одягають у весільну білу сукню, чіпляють на неї багато ювелірних прикрас, намиста і наносять косметику. Чи такі звичаї доречні для служителів Бога?

Зрілі християни чинять мудро, уникаючи крайнощів, притаманних людям, які не знають Божих принципів і не дотримуються їх. Нам відомо, що помпезні та небіблійні звичаї і ритуали «походять не від Батька, а від світу», який минається (1 Ів. 2:15—17). Ми повинні бути дуже обережними, щоб не піддатися нехристиянському духу суперництва, намагаючись перевершити інших (Гал. 5:26). Як показує досвід, коли в основі якоїсь культури чи суспільного життя лежить страх перед померлими, похорон часто є великим, за його проведенням важко наглядати, і він інколи перетворюється на безлад. Шанування померлого може легко підштовхнути невіруючих до нечистоти. На такому похороні нерідко чути голосне і нестримане голосіння, померлого обнімають, розмовляють з ним, наче з живим, кладуть на його тіло гроші та інші речі. Якби таке відбувалося на християнському похороні, це стягнуло б велику ганьбу на ім’я Єгови та його народ (1 Пет. 1:14—16).

Ми маємо точне знання про стан померлих і тому сміливо проводимо похорон без світських звичаїв (Еф. 4:17—19). Хоча Ісус був найбільшою і найвидатнішою людиною, яка будь-коли жила, його похоронили скромно і гідно (Ів. 19:40—42). Ті, хто «має розум Христів», не вважають простий похорон ганьбою (1 Кор. 2:16). Безсумнівно, якщо ми стараємося провести похорон просто і скромно, то це найкращий спосіб уникнути того, що є нечистим з біблійного погляду. Такий похорон допомагає зберігати спокійну атмосферу, яка вирізняється гідністю та поміркованістю і личить тим, хто любить Бога.

Чи доречно веселитися?

У деяких місцевостях існує звичай, згідно з яким після похорону родичі, сусіди та багато інших людей збираються на поминки. На таких похоронних обідах люди нерідко напиваються, танцюють під гучну музику і поводяться неморально. Дехто твердить, що такі веселощі допомагають розвіяти смуток за померлим. Інші вважають, що це частина їхньої культури. Однак багато людей вірить, що подібні гулянки є даниною традиції, якої слід дотримуватися, щоб вшанувати покійника і допомогти його душі приєднатися до своїх предків.

Правдиві християни переконані в мудрості біблійної поради: «Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце» (Еккл. 7:3). Крім того, вони знають, наскільки важливо роздумувати про скороминучість життя і про надію на воскресіння. Справді, для тих, хто має тісні стосунки з Єговою, «день смерти людини [є кращим] від дня її вродження» (Еккл. 7:1). Тож з огляду на те, що похоронні гульбища пов’язані зі спіритичними уявленнями та неморальністю, правдивим християнам зовсім неприйнятно організовувати і навіть відвідувати такі бенкетування. Якби ми були серед тих, хто відзначає поминки, то виявили би брак поваги до Бога Єгови і не зважали б на сумління своїх одновірців.

Нехай інші бачать різницю

Наскільки ж ми вдячні Богу, що звільнилися від хворобливого страху перед померлими! Він притаманний людям, які перебувають у духовній темряві (Ів. 8:32). Ми, як «діти світла», сумуємо й тужимо так, що це свідчить про наше розуміння духовних істин, про скромність, гідність і міцну надію на воскресіння (Еф. 5:8; Ів. 5:28, 29). Надія допоможе нам не впадати в крайнощі і не горювати надмірно, як це часто роблять ті, хто «не має жодної надії» (1 Фес. 4:13). Вона дасть нам відвагу займати чітку позицію щодо чистого поклоніння і не піддаватися страху перед людиною (1 Пет. 3:13, 14).

Якщо ми вірно дотримуємося біблійних принципів, то люди зможуть «побачити різне... між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому» (Мал. 3:18). Прийде час, коли смерті більше не буде (Об’яв. 21:4). А поки ми чекаємо сповнення цієї грандіозної обіцянки, будьмо перед Єговою бездоганними, чистими і повністю відокремленими від цього злого світу та його безбожних звичаїв і ритуалів (2 Пет. 3:14).

[Ілюстрація на сторінці 30]

Було б мудро письмово висловити свою волю щодо похорону

[Ілюстрація на сторінці 31]

Християнський похорон має бути проведений скромно і з гідністю