У Гані найпоширенішою формою шлюбу є так званий традиційний шлюб. До церемонії шлюбу входить викуп за наречену, або віно, яке родина нареченого виплачує родині нареченої. Традиційний шлюб поширений у більшій частині Африки, в Гонконзі, Папуа-Новій Гвінеї, на Соломонових островах, серед індіанців ґвакеро на північному сході Колумбії та північному заході Венесуели, а також у багатьох інших місцевостях.

У біблійні часи сплата віна була звичаєм (Буття 34:11, 12; 1 Самуїла 18:25). У наш час, як і в давнину, під віном розуміється компенсація батькам дівчини за те, що вона вже не буде їм допомогою та за час, енергію й ресурси, затрачені на її освіту й утримання до шлюбу.

Кількість людей, що зібралися у хаті відданиці чи в хаті вибраного представника для виплати віна (ця церемонія входить до весілля), як правило, більша, ніж під час церемонії «Стукання у двері». Це тому, що на неї приходить багато друзів.

У хаті панує радість. Юнаки та дівчата з нетерпінням чекають можливості побачити, що було принесено нареченій. Але загальна радість трохи гасне, коли родина нареченої починає нарікати, що віно замале. Дехто з присутніх затамовує подих, коли члени родини нареченої, здається, непоступливо настоюють на своєму. Але сват майстерно схиляє родину нареченої до розуміння і згоди. Напруження спадає, коли родина нареченої пом’якшується. Атмосфера знову змінюється. Тепер панує святковість і до столу подається закуска.

Розпочинаючи весілля, представник нареченої просить тиші й щиро вітає всіх присутніх. Він запитує сватів, з якою місією вони прийшли. Сват розповідає про причину їхнього прибуття, нагадуючи присутнім, що у двері свати вже стукали і їм дозволили зайти до хати.

Хтось один від кожної родини представляє присутнім членів близької родини, в тому числі й того, хто віддає дівчину заміж, і того, хто підтримує парубка в одруженні. Церемонія продовжується.

Представник нареченої (звертається до сватів). Будь ласка, покажіть ті весільні дарунки, котрі ми просили.

Сват перелічує речі, що входять у віно, аби всі могли пересвідчитися в їх наявності. Якщо свати вважають, що родина нареченої вимагає від них забагато, то вирішують це питання ще перед весіллям. А втім, родина нареченого прибуває на весілля настроєна торгуватися, аби знизити будь-які надбавки, у разі якщо хтось з родини нареченої виявиться важкою людиною. Вартість віна — високу чи низьку, слід виплатити сповна, хоч би де людина жила.

Деякі родини вимагають напоїв, одягу, намиста, сережок та інших речей жіночого туалету. У Північній Гані до віна може входити сіль, горіхи ко́ли, цесарки, вівці й навіть велика рогата худоба. До нього обов’язково входять і гроші готівкою.

Наречена не присутня в хаті, коли відбуваються торгові переговори, але перебуває неподалік і спостерігає за всім цим. Присутність нареченого теж не обов’язкова. Отож юнак, що живе далеко, може доручити своїм батькам укласти для нього шлюб. Однак у нашому випадку наречений присутній. Тепер настав час його родині висувати вимоги.

Сват. Ми виконали усе, що від нас вимагалося, але ми ще не бачили своєї невістки.

Весільний обряд — не тільки серйозна справа, але й нагода добре повеселитися. Отже, родина відданиці тепер відповідає родині нареченого на вимогу показати свою доньку.

Представник нареченої. Ми б хотіли, щоб наречена тут була. Але, на жаль, вона далеко звідси і в нас немає паспортів та віз, аби поїхати та забрати її додому.

Кожен розуміє, про що тут ідеться. У ту ж мить родина нареченого дає певну кількість грошей, ту кількість, що під силу нареченому, і одразу ж «паспорти» й «візи» стають готовими. Та й наречена повернулася зі своєї «подорожі»!

Щоб зробити забаву веселішою, в деяких племенах роль нареченої виконують її подруги. Кожна підставна наречена відкидається присутніми, аж поки під шумні оплески гостей не приходить справжня. Відтак представник нареченої запрошує її подивитися на різні речі, що входять у віно. У неї питають, чи все принесене нареченим слід взяти. Наступає тиша, й усі з нетерпінням чекають відповіді. Дехто з відданиць соромливий, інші — сміливі, але відповідь завжди ствердна, і після неї гості вибухають оплесками.

Якщо наречений присутній, то родина нареченої вимагає знайомства з ним. Забава продовжується, якщо хтось з його друзів виступає в його ролі. З напускним гонором устає його друг, але всі одразу ж починають кричати, що це несправжній наречений.

Батьки нареченої хочуть побачити свого зятя. Відтак, променіючи щастям, зводиться справжній наречений. Родина нареченої дозволяє їй підійти до свого майбутнього чоловіка, котрий надіває дівчині на палець обручку, якщо обручка входить до віна. Звичай надівати обручку був недавно запозичений із Заходу. У свою чергу наречена надіває обручку йому. Лунають поздоровлення, й усі радіють. З огляду на зручність та економію, дехто нині поєднує в один день церемонію «Стукання у двері» з весіллям.