Ху́ла — гавайський танок

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА НА ГАВАЯХ

ЧАСТО у людей при згадці про Гаваї на думку спадає танок ху́ла. І хоча ху́ла асоціюється з Гаваями, він народився на островах, що на півдні Тихого океану.

У давні часи гавайці не мали писемної мови, тому пісні слугували їм для переказу своєї історії та звичаїв. Ху́ла з рухами стегон, рук та ніг, а також з певним виразом обличчя супроводив ці наспіви і пісні.

До прибуття 1778 року Джеймса Кука та його команди не існує якихось даних про танок ху́ла. Те, що відомо людям нині, здебільшого ґрунтується на звичаях і піснях кінця XIX сторіччя, котрі дійшли до нашого часу.

Колись ху́ла був священним ритуалом. Однак не завжди його танцювали з приводу поклоніння чи релігійного служіння.

Вплив місіонерів

Ху́ла виконувався для розваг завойовників та моряків на кораблях, що прибували туди XVIII і XIX сторіч. Здається, що ці клієнти хотіли, аби ху́ла був статево збудливим танцем.

Тож коли там 1820 року з’явилися місіонери, вони мали усі підстави засуджувати ху́лу. З дозволу вождів місіонери критикували ху́лу, мовляв, цей танок поганський і вульгарний — він є витвором Диявола. Навіть ще до того часу регент Каагуману, вдова короля Камегамеги I, запровадила 1819 року реформи в старожитніх релігійних обрядах. Згідно з ними знищили ідоли та усунули усі складні ритуали. У той час назавжди було втрачено безліч танців та наспівів.

Каагуману була навернена до церкви 1825 року. У 1830 році вона видала едикт, котрим заборонялося виконання ху́ли. По її смерті 1832 року деякі вожді знехтували цим едиктом. В ті два роки, коли молодий король Камегамега III і його друзі відкрито глузували із моральних обмежень, ху́ла на короткий час знову набув популярності. Але 1835 року король визнав, що йшов хибним шляхом, і в королівстві знову запанували кальвіністи.

Відродження ху́ли

Під час панування короля Калакауа (1874—1891) відбулось цілковите відродження цього танцю з повною свободою його виконання в публічних місцях. Багато пісень та видів цього танку, що віддзеркалювали публічне захоплення ху́лою, були присвячені зокрема його коронуванню 1883 року, це вимагало місяців навчання. До часу його смерті 1891 року ху́ла зазнав багатьох змін у па й рухах тіла, теж було запроваджено інструментальне акомпанування гавайської та звичайної гітар і скрипки.

Після падіння монархії 1893 року ху́ла знову втратив популярність. Але в середині XX сторіччя він знову почав процвітати. Щоб привабити ширшу публіку, танок було багато в чому змінено. Оскільки мало хто розумів гавайську мову, пісні наспівувалися англійською. Сучасний ху́ла більше наголошує на самому танці, тобто на рухах рук, ніг і стегон та на виразі обличчя.

Через зріст кількості відвідувачів цих островів ху́ла стає чимраз популярнішим. Мандрівники з материка навчилися цього танку й почали показувати його в голлівудських фільмах, де танцюристи не були гавайцями. У 1935 році навіть Мінні Маус танцювала ху́лу для Міккі Мауса, що акомпанував на своїй сталевій гітарі.

Ху́ла нині

Старі види ху́ли у період «гавайського Ренесансу» 1970-х років знову були відроджені завдяки небагатьом співакам, танцюристам та вчителям танців. Нині є майстри танцю ху́ла, що виконують старі його види та вигадують нові. В обох випадках їхні старання завершуються екстравагантним та імпозантним шоу.

Духовна спорідненість з безліччю гавайських богів певною мірою дійшла до нашого часу. Щороку перед початком свята монарха Меррі, що проводиться в Гіло (Гаваї), школи, в яких навчають танцю ху́ла, ідуть на прощу до вогняної ями богині Пеле чи до місця останнього з виплесків вулканічної магми. Вони співають, танцюють і приносять жертви з квітів, ягід джину, просячи у богині благословення для їхніх змагань. Нині групи з цілого світу змагаються протягом трьох вечорів, і ці змагання вважаються олімпійськими.

Ху́ла відіграє велику роль у відродженні гавайської культури. Декотрі його види — це сумні танці з піснями для богів і богинь, а інші — танці, що виражають буденне життя остров’ян, без жодного релігійного підтексту.

Християнам слід зважати на танцювання й спостерігання певних видів ху́ли. Їм слід пересвідчитися, чи вони, бува, несвідомо не вшановують якогось бога чи богиню. Також слід бути пильним щодо пісень. Багато з них мають прихований чи подвійний зміст. Глядач або учасник може насолоджуватися ху́лою, але перед тим йому слід зважити все це.