Для того щоб ми зрозуміли, що́ дійсно означає побожний страх, поміркуймо про життя одного з біблійних персонажів — царя стародавнього Ізраїлю, Давида.

5. Як юний пастух Давид розвинув страх перед Єговою?

⁵ Перший цар Ізраїлю, Саул, виявляв страх не перед Богом, а перед людьми. Тому Бог Єгова відкинув його (1 Самуїла 15:24—26). Що ж до Давида, то з його способу життя і близьких стосунків з Єговою видно, що він по-справжньому боявся Бога. З раннього віку Давид часто пас овець свого батька (1 Самуїла 16:11). Ночами він споглядав на зоряне небо, і це, мабуть, допомогло йому розвинути страх перед Єговою. Хоча Давид міг лише частково збагнути велич усесвіту, він дійшов правильного висновку — Бог гідний нашої поваги і поклоніння. Згодом цей чоловік написав: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:4, 5).

6. Що відчував Давид, коли зрозумів велич Єгови?

⁶ Не дивно, що Давид пройнявся благоговінням, коли порівняв свою мізерність з безкраїм зоряним небом. Але таке порівняння не злякало його, а, навпаки, спонукало прославити Єгову і сказати: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід» (Псалом 19:2). Завдяки такому шанобливому ставленню до Єгови Давид ще більше наблизився до нього, і це спонукало його пізнавати Божі досконалі дороги та ходити ними. Уявіть собі, що відчував Давид, коли співав Єгові: «Великий-бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти — Бог єдиний! Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого» (Псалом 86:10, 11).

7. Як побожний страх допоміг Давидові у двобої з Ґоліятом?

⁷ Під час навали філістимлян на Ізраїль триметровий філістимський воїн, на ім’я Ґоліят, насміхався з ізраїльтян. Він сказав: «Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. Якщо він зможе воювати зо мною, і вб’є мене, то ми станемо вам за рабів» (1 Самуїла 17:4—10). Саул і все його військо були перелякані, але страх не пройняв Давида. Він знав, що треба боятися лише Єгову, а не людину, хоч би якою сильною вона була. Давид промовив до Ґоліята: «Я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота. (...) І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом,— бо це війна Господа». За допомогою пращі та лише одного камінця і, звичайно ж, з підтримкою Єгови Давид переміг цього велетня (1 Самуїла 17:45—47).

8. Чого ми вчимося із записаних у Біблії прикладів богобоязливих людей?

⁸ Іноді ми стикаємося з труднощами чи ворогами не менш страшними, ніж ті, з якими стикався Давид. Що нам тоді робити? Ми можемо протистояти їм так само, як Давид та інші вірні служителі в давнину, виявляючи страх перед Богом. Побожний страх допомагатиме нам боротися зі страхом перед людьми. Вірний служитель Бога, Неемія, підбадьорював ізраїльтян, які зазнавали тиску з боку противників. Він настійно заохочував їх: «Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного» (Неемії 4:8). Маючи підтримку Єгови, Давид, Неемія та інші вірні служителі змогли виконати доручені Богом завдання. Якщо ми виявлятимемо побожний страх, нам теж це вдасться.

Долаймо проблеми, виявляючи побожний страх

9. За яких обставин Давид виявляв страх перед Богом?

⁹ Після того як Давид здолав Ґоліята, Єгова ще не раз давав йому перемоги. Однак заздрісний Саул намагався вбити Давида. Спочатку Саул діяв у пориві емоцій, потім він хотів упіймати Давида хитрістю і зрештою погнався за ним на чолі цілого війська. Єгова запевнив Давида, що зробить його царем. Але протягом багатьох років Давид був змушений утікати, захищатись і чекати, аж поки Єгова посадить його на престол. І в усіх цих випробуваннях Давид засвідчував, що боїться правдивого Бога (1 Самуїла 18:9, 11, 17; 24:3).

10. Як Давид виявив страх перед Богом у небезпечній ситуації?

¹⁰ Одного разу Давид шукав сховку в царя Ахіша, який правив у філістимлянському місті Ґат — рідному місті Ґоліята (1 Самуїла 21:11—16). Слуги царя вказали на Давида як на ворога їхнього народу. Що зробив Давид у тій небезпечній ситуації? Він вилив своє серце в молитві до Єгови (Псалом 56:2—5, 12—14). Хоча для порятунку Давиду довелося вдати з себе безумного, він знав, що саме Єгова поблагословив його зусилля і визволив зі скрути. Давид цілим серцем покладався на Єгову і був упевнений у його підтримці. Це показує, що Давид справді боявся Бога (Псалом 34:5—7, 10—12).

11. Як ми, подібно до Давида, можемо виявляти побожний страх під час випробувань?

¹¹ Ми, як і Давид, можемо виявляти страх перед Богом, довіряючи його обіцянці допомагати нам долати труднощі. «На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить»,— сказав Давид (Псалом 37:5). Це не означає, що ми просто перекладемо свої проблеми на Єгову і будемо пасивно чекати, поки він вирішить їх за нас. Давид не лише просив Бога про допомогу. Для подолання труднощів він використовував фізичні й розумові здібності, якими його наділив Єгова. Проте Давид знав, що досягнути успіху лише завдяки власним зусиллям неможливо. Нам теж слід мати такий склад розуму. Зробивши все, що в наших силах, ми повинні віддати справу в руки Єгови. Часто нам нічого не залишається робити, як цілком покластися на Єгову. Власне за таких обставин ми виявимо страх перед Богом. Ми можемо черпати потіху в сердечних словах Давида: «Приязнь Господня [«близькі стосунки з Єговою», НС] до тих, хто боїться Його» (Псалом 25:14).

12. Чому нам треба серйозно ставитися до наших молитов і якого мислення нам слід остерігатись?

¹² Отже, нам треба серйозно ставитися до наших молитов і взаємин з Богом. Звертаючись до Єгови в молитві, ми повинні «вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Євреїв 11:6; Якова 1:5—8). І коли Бог дає допомогу, нам треба, як радив апостол Павло, ‘виявляти вдячність’ (Колосян 3:15, 17). Ніколи не уподібнюймось до тих, про кого один досвідчений помазаний християнин сказав: «Вони ставляться до Бога як до такого собі офіціанта в небі. Ці люди хочуть, щоб він з’являвся, як тільки вони його покличуть. А коли отримують те, чого бажали, він їм більше не потрібний». Таке мислення свідчить про брак побожного страху.

Брак страху перед Богом

13. В якій ситуації Давид не виявив поваги до Божого закону?

¹³ У час скрути Давид відчував підтримку Єгови, і завдяки цьому посилювався його страх перед Богом та поглиблювалась довіра до нього (Псалом 31:23—25). Однак тричі Давид не виявив побожного страху, і в кожному випадку це мало гіркі наслідки. У першому випадку цар розпорядився, щоб Божий ковчег угоди перевезли до Єрусалима на возі. Проте, згідно з вказівками Божого закону, його мали переносити на плечах левити. Коли Узза, який керував возом, схопився за ковчег, щоб втримати його, то відразу ж помер за свій «нешанобливий учинок». Безумовно, Узза вчинив тяжкий гріх, але відповідальність за те, що трапилося, ніс Давид, оскільки саме він не виявив належної поваги до Божого закону. Боятися Бога — значить робити все за його волею (2 Самуїла 6:2—9; 6:7, НС; Числа 4:15; 7:9).

14. Які були наслідки того, що Давид перелічив Ізраїля?

¹⁴ Пізніше Давид під впливом Сатани взявся перелічити в Ізраїлі всіх здатних до війни чоловіків (1 Хронік 21:1). Цим вчинком Давид виявив, що йому бракувало побожного страху. У результаті померло 70 000 ізраїльтян. Хоча Давид і покаявся перед Єговою, він сам та багато інших людей сильно постраждали (2 Самуїла 24:1—16).

15. Що спонукало Давида втягнутися в статеву неморальність?

¹⁵ Іншого разу, забувши про страх перед Богом, Давид учинив перелюб з Вірсавією, дружиною Урії. Давид знав, що було неправильно чинити перелюб чи навіть жадати дружину іншого чоловіка (Вихід 20:14, 17). Усе почалося з того, що він побачив Вірсавію, яка купалась. Належний страх перед Богом мав би спонукати Давида відразу відвести погляд в інший бік і змінити хід думок. Натомість Давид, очевидно, ‘не припинив дивитись’ на неї, аж поки пристрасть не стала сильнішою від страху перед Богом (Матвія 5:28; 2 Самуїла 11:1—4). Давид забув, що Єгова бачить усе, що відбувається в його житті (Псалом 139:1—7).

16. Які гіркі плоди пожав Давид за скоєний гріх?

¹⁶ Унаслідок перелюбу Давида і Вірсавії народився син. Невдовзі після цього Єгова послав пророка Натана, щоб той викрив Давидів гріх. Отямившись, Давид знову почав виявляти побожний страх і покаявся. Він благав Єгову не відкидати його і не забирати від нього Свого святого духу (Псалом 51:9, 13). Єгова простив Давида і зм’якшив покарання, але не охоронив царя від усіх гірких наслідків його дій. Новонароджений син помер, і відтоді життя Давидової сім’ї було сповнене душевного болю і трагедій. Яку ж високу ціну довелося заплатити Давиду за те, що він не виявив страху перед Богом! (2 Самуїла 12:10—14; 13:10—14; 15:14).

Як відновити почуття щастя

3. Що допомогло Давиду відновити духовну рівновагу?

³ У попередній статті обговорювалось, як Давид тричі забув про страх перед Богом і згрішив. Однак, смиренно приймаючи покарання від Єгови, Давид показав, що в цілому він богобоязливий чоловік. Шанобливе благоговіння перед Богом спонукало його визнати провину, змінитися і відновити добрі взаємини з Єговою. Звичайно, гріхи Давида принесли страждання йому та іншим. Але коли він щиро розкаявся, Єгова знову продовжував допомагати йому і благословляв його. Безсумнівно, приклад Давида може додати мужності християнам, які вчинили серйозний гріх.

Ліпше постраждати, ніж вчинити гріх

5, 6. Як і чому Давид двічі зберіг життя Саулу?

⁵ Звичайно, найліпше, коли страх перед Богом допомагає людині уникати грішної поведінки. Це можна побачити на прикладі Давида. Одного разу Саул з трьома тисячами воїнів переслідував Давида. В якийсь момент Саул ввійшов у печеру, де ховався Давид зі своїми людьми. Чоловіки спонукували Давида вбити Саула, мовляв, Єгова віддає запеклого ворога йому в руки. Давид тихо підкрався до Саула і відрізав полу його плаща. Оскільки Давид боявся Бога, то навіть через такий відносно невинний учинок його мучило сумління. Давид стримав своїх чоловіків словами: «Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві»b (1 Самуїла 24:2—8).

⁶ Якось Саул і його люди отаборилися для ночівлі. На них зійшов «глибокий сон від Господа». Давид разом зі своїм сміливим племінником Авішаєм прокрався в табір і став у приголів’ї Саула. Авішай прагнув покінчити з Саулом, однак Давид застеріг племінника, сказавши: «Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?» (1 Самуїла 26:9; 26:12, Хом.).

7. Що стримувало Давида від гріха?

⁷ Чому Давид двічі відмовився вбити Саула, коли випадала така нагода? Тому що він боявся Єгову більше, ніж Саула. Керуючись побожним страхом, Давид був готовий ліпше постраждати, ніж вчинити гріх (Євреїв 11:25). Він був абсолютно впевнений, що Єгова дбає про свій народ, у тому числі і про нього. Давид розумів, що слухняність Богу і довіра до нього можуть зробити людину щасливою і принести багато благословень. Натомість, коли людина не зважає на Бога, то стягує на себе його несхвалення (Псалом 65:5). Давид також знав, що Бог виконає свою обіцянку настановити його царем і усуне Саула, коли на це прийде відповідний час (1 Самуїла 26:10).

Зміцніться Єговою

12. Як страх перед Богом додавав сил Давидові?

¹² Страх перед Єговою не лише оберігав Давида від нерозсудливих учинків, а й додавав йому сил, щоб діяти рішуче і мудро в складних ситуаціях. Протягом року і чотирьох місяців Давид зі своїми людьми переховувався від Саула в Ціклаґу, що у філістимській землі (1 Самуїла 27:5—7). Якось, коли Давида і чоловіків не було в місті, амаликитяни увірвалися в нього і спалили його. Вони забрали з собою всіх жінок, дітей і худобу. Повернувшись додому і побачивши, що сталось, Давид і чоловіки сильно плакали. Але сум швидко обернувся на гнів, і люди Давида захотіли побити його камінням. Хоча Давид сам страждав, він не впав у відчай (Приповістей 24:10). Побожний страх спонукав його звернутись до Єгови, і він «зміцнився Господом». З Божою допомогою Давид зі своїми чоловіками наздогнав амаликитян і повернув усе, що вони позабирали (1 Самуїла 30:1—20).

Дорогоцінна спадщина

15. Що Давид прагнув передати своїм дітям і як він це робив?

¹⁵ Давид писав: «Ходіть, діти, послухайте мене,— страху Господнього я вас навчу» (Псалом 34:12). Будучи батьком, Давид прагнув передати своїм дітям цінну спадщину — справжній, здоровий страх перед Єговою. Своїми словами і вчинками Давид показував, що Єгова не є суворим і грізним Богом, який карає за найменше порушення його законів, а, навпаки, люблячий, сердечний і вибачливий Батько для своїх земних дітей. Давид запитував: «Провини — хто їх вбачає?» Далі він показав свою впевненість у тому, що Єгова не зосереджується на наших помилках, додавши: «Від гріхів тайних очисти мене». Давид був переконаний, що коли він докладатиме зусиль, то його слова і думки будуть подобатись Єгові (Псалом 19:13, 15; 19:12, Кул.).

18. Яку користь приносить страх перед правдивим Богом?

¹⁸ Серед «останніх Давидових слів» були такі: «Пануючий серед людей,— справедливий панує у Божім страху! І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці» (2 Самуїла 23:1, 3, 4). Очевидно, Давидів син, Соломон, добре зрозумів суть цих слів. Він просив, щоб Єгова дав йому «слухняне серце» і здатність «розрізняти добре від злого» (1 Царів 3:9, НС). Соломон усвідомив, що боятись Єгову мудро, і це приносить щастя. Склавши книгу Екклезіяста, він підсумував її словами: «Бога бійся, і чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне,— чи добре воно, чи лихе» (Екклезіяста 12:13, 14). Дотримуючись цієї поради, ми побачимо, що «заплата покори і страху Господнього» не лише мудрість і щастя, але й «багатство, і слава, й життя» (Приповістей 22:4).