Щоб розвіяти сумніви царя, Давид розповідає, як здолав лева та ведмедя. Однак Давид зовсім не вихваляється. Він знає, завдяки кому він поборов хижаків. Хлопець каже: «Єгова, який визволяв мене з пазурів лева і ведмедя, визволить мене також з рук цього філістимлянина». Зрештою Саул поступається і дозволяє юнакові вийти проти Голіафа. Цар каже: «Іди, і нехай Єгова буде з тобою» (1 Самуїла 17:37).

Чи ви хочете мати таку ж віру, як у Давида? Зауважте, що віра цього хлопця не була юнацьким ідеалізмом чи сліпим оптимізмом. Його віра в Бога ґрунтувалась на знанні та досвіді. Давид знав, що Єгова є чуйним захисником і виконавцем своїх обіцянок. Якщо ми теж прагнемо розвинути міцну віру, нам треба і далі здобувати знання про Бога, досліджуючи Біблію. Коли ми будемо застосовувати ці знання у своєму житті, то матимемо успіх і наша віра, без сумніву, ставатиме міцнішою (Євреїв 11:1).

Відповідь Давида донині залишається яскравим свідченням непохитної віри. Лише уявіть, як цей хлопчина відважно заявляє Голіафу: «Ти йдеш на мене з мечем і списом, а я іду на тебе в ім’я Єгови, Бога військ, в ім’я Бога військ ізраїльських, з якого ти насміхаєшся». Давид знає, що сила людини, як і зброя, не мають великого значення. Голіаф зневажив Єгову, і Бог цього не потерпить. Тому Давид впевнено каже: «Це битва Єгови» (1 Самуїла 17:45—47).

Звичайно, Давид не сліпий. Він розуміє, що має справу з потужним і добре озброєним велетнем. Але Давида це не лякає. На відміну від Саула і його воїнів, він не порівнює себе з Голіафом. Натомість він порівнює цього філістимлянина з Єговою. Голіаф, зріст якого 2,9 метра, здається горою на фоні інших чоловіків. Однак в порівнянні з Володарем всесвіту він виглядає комахою. І цю комаху Єгова був готовий розчавити.