1, 2. а) В яку небезпечну ситуацію потрапляє Давид? б) Які псалми ми проаналізуємо?

ЦАР ДАВИД вже деякий час править над Ізраїлем, аж раптом над ним нависає небезпека. Його підступний син Авесалом проголошує себе царем, і Давид змушений покинути Єрусалим. Також його зраджує близький друг. Тепер з кількома відданими людьми Давид, плачучи, переходить босоніж через Оливкову гору. Крім того, Шім’я з роду царя Саула кидає в Давида каміння і порох, проклинаючи його (2 Сам. 15:30, 31; 16:5—14).

² Чи таке тяжке випробування приведе згорьованого і зганьбленого Давида до шеолу? Ні, бо він довіряє Єгові. Це видно з 3-го Псалма, якого Давид склав про свою втечу.

Коли «багато стають проти» нас

3. Якими були обставини Давида, згідно з Псалмом 3:2, 3?

³ «Серце ізраїльтян стало за Авесаломом»,— повідомляє царю вісник (2 Сам. 15:13). Намагаючись зрозуміти, як Авесаломові вдалося заручитись підтримкою стількох людей, Давид промовляє: «Господи,— як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене! Багато хто кажуть про душу мою: “Йому в Бозі спасіння нема”» (Пс. 3:2, 3). Чимало ізраїльтян думає, що Єгова не врятує Давида з рук Авесалома і його прибічників.

4, 5. а) У чому був упевнений Давид? б) Яке значення мають слова «мою голову Ти підіймаєш»?

⁴ Але Давид зберігає впевненість, тому що повністю довіряє Єгові. Він співає: «Господи,— щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш» (Пс. 3:4). Давид переконаний, що Єгова захистить його, подібно як щит захищає воїна. Щоправда, старенький цар втікає. Він покрив голову і схилився в приниженні. Проте Всевишній змінить приниження Давида на славу. Єгова допоможе йому випрямитися, підвести голову і знову впевнено дивитись уперед. Давид не сумнівається, що Бог відповість на його молитву. Чи ви так само довіряєте Єгові?

⁵ Словами «мою голову Ти підіймаєш» Давид визнає, що очікує допомоги від Єгови. В «Сучасному англійському перекладі» цей вірш звучить так: «Але ти, Господи,— завжди мій щит від небезпек; ти даєш мені перемогу і відновлюєш в мені відвагу». Про вислів «мою голову Ти підіймаєш» в одній праці говориться: «Коли Бог піднімає... чиюсь “голову”, він сповнює ту людину надією і впевненістю». Втративши царську владу в Ізраїлі, Давид має всі підстави занепасти духом. Однак те, що Бог підіймає цареві голову, знову поверне йому відвагу, впевненість і цілковиту довіру до Бога.

«Він озветься»

6. Чому Давид сподівався отримати відповідь на свою молитву зі святої гори Єгови?

⁶ Давид, який покладається на Єгову та сповнений упевненості, продовжує: «Своїм голосом кличу до Господа,— і Він озветься зі святої Своєї гори» (Пс. 3:5). За наказом Давида, ковчег угоди, що символізує Божу присутність, забирають на Сіонську гору. (Прочитайте 2 Самуїла 15:23—25). Отож доречно, що Давид сподівається отримати відповідь на свою молитву зі святої гори Єгови.

7. Чому Давид не відчував страху?

⁷ Давид переконаний, що молитви до Бога не даремні, тому він не відчуває страху. Натомість цар співає: «Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене» (Пс. 3:6). Навіть уночі, коли небезпека нападу є найбільшою, Давид не боїться лягати спати. Він певен, що прокинеться, адже з власного досвіду знає, що може очікувати надійної підтримки Бога. Ми можемо мати таку ж упевненість, якщо тримаємося «доріг Господніх» і ніколи не відступаємо від Єгови. (Прочитайте 2 Самуїла 22:21, 22).

8. Як Псалом 27:1—4 засвідчує, що Давид довіряв Богові?

⁸ Упевненість Давида та його цілковите довір’я до Бога видно і в іншому його псалмі. Він містить такі натхнені слова: «Господь моє світло й спасіння моє,— кого буду боятись? Господь — то твердиня мого життя,— кого буду лякатись?.. Коли проти мене розташується табір, то серце моє не злякається... Одного прошу я від Господа, буду жадати того,— щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати» (Пс. 27:1—4). Якщо ви поділяєте Давидові почуття і ваші обставини дозволяють це робити, то ви будете регулярно зустрічатися з одновірцями, поклонниками Єгови (Євр. 10:23—25).

9, 10. Чому, незважаючи на записане в Псалмі 3:7, 8, можна сказати, що Давид не плекав бажання помститись?

⁹ Хоча Давид стикається зі зрадою Авесалома та невірністю багатьох ізраїльтян, він співає: «Я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились! Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш» (Пс. 3:7, 8).

¹⁰ Давид не плекає бажання помститись. Він переконаний, що саме Бог уразить у щоку його ворогів. Цар Давид особисто переписав Закон і знає, що в ньому Єгова проголосив: «Моя пімста й відплата на час» (Повт. 17:14, 15, 18; 32:35). Також сам Бог крушитиме «зуби грішникам». Крушити зуби грішникам означає позбавити їх можливості завдати шкоди. Єгові відомо, хто є грішником, тобто безбожним, оскільки він «дивиться на серце» (1 Сам. 16:7). Які ж ми вдячні Богові за віру та силу, яку він дає нам, щоб ми рішуче чинили опір головному безбожникові, Сатані! Він невдовзі буде вкинутий у безодню як рикаючий, але беззубий лев, що заслуговує лише знищення (1 Пет. 5:8, 9; Об’яв. 20:1, 2, 7—10).

«Спасіння від Господа»

11. Чому слід молитися за одновірців?

¹¹ Давид розуміє, що тільки Єгова може принести йому порятунок, якого він так відчайдушно потребує. Але псалмоспівець думає не лише про себе. Його хвилює, що буде з вибраним народом Єгови. Тому Давид закінчує свій натхнений псалом словами: «Спасіння від Господа, і над народом Твоїм — Твоє благословення» (Пс. 3:9). Хоча Давид зіткнувся з великими труднощами, він пам’ятав про весь народ Єгови і був упевнений, що Бог поблагословить Ізраїль. Хіба не повинні й ми пам’ятати про одновірців? Згадуймо про них у своїх молитвах і просімо Єгову дати їм святого духу, щоб вони мали відвагу та могли впевнено проголошувати добру новину (Еф. 6:17—20).

12, 13. Що трапилося з Авесаломом і як реагує Давид?

¹² Життя Авесалома закінчується ганебно, і це є попередженням для всіх, хто знущається над іншими, особливо над помазанцями Єгови, як-от Давидом. (Прочитайте Приповістей 3:31—35). Відбувається битва, і Авесаломове військо зазнає поразки. Сам Авесалом скаче верхи на мулі, аж ось його пишне волосся заплутується в нижніх гілках великого дерева. Там він висить — живий, але безпомічний,— поки Йоав не вбиває його, встромлюючи три великі стріли в його серце (2 Сам. 18:6—17).

¹³ Чи Давид радіє, коли дізнається, що сталося з його сином? Ні. Він ходить взад і вперед, плаче та голосить: «Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!» (2 Сам. 18:24—32; 19:1). Лише слова Йоава допомагають Давидові подолати пригнічення і горе. Який трагічний кінець для засліпленого амбіціями Авесалома, що повстав проти власного батька, помазанця Єгови, і завдав собі лиха! (2 Сам. 19:2—9; Прип. 12:21; 24:21, 22).