Єгова сказав Самуїлу: «Піди до дому Єссея. Один з його синів стане царем Ізраїля після Саула». Отож Самуїл пішов до Єссея. Коли він побачив найстаршого сина, то подумав: «Цей юнак точно буде царем». Але Єгова сказав Самуїлу, що це не він, і додав: «Я дивлюся не на те, як людина виглядає, а на те, якою вона є насправді».

Тож Єссей привів до Самуїла своїх інших шістьох синів. Але Самуїл сказав: «Єгова не вибрав жодного з них. Чи це всі твої сини?» Єссей відповів: «Я маю ще одного, наймолодшого. Його звати Давид. Він зараз пасе овець». Коли Давид прийшов додому, Єгова сказав Самуїлу: «Це він!» Тоді Самуїл вилив на голову Давида олію, помазавши його на майбутнього царя Ізраїля.

Через деякий час ізраїльтяни почали воювати з філісти́млянами. У філісти́мському війську був воїн-велетень, на ім’я Голіаф. Кожного дня Голіаф виходив до ізраїльтян і насміхався над ними. Він кричав: «Виберіть чоловіка, який буде битися зі мною. Якщо він переможе, то ми станемо вашими слугами. Але якщо переможу я, то ви станете нашими слугами».

Якось до ізраїльського табору прийшов Давид. Він приніс їжу своїм братам, які воювали проти філісти́млян. Давид почув слова Голіафа і сказав: «Я буду битися з ним!» Дізнавшись про це, Саул промовив: «Ти ще молодий». Давид відповів: «Єгова мені допоможе».

Саул запропонував Давиду своє військове вбрання і зброю, але той відмовився, сказавши: «Я не можу в цьому ходити». Отже, Давид взяв пращу, пішов до потоку, вибрав п’ять гладеньких камінців і поклав їх до своєї сумки. Тоді він побіг до Голіафа. Велетень закричав: «Підійди-но сюди, малий! Я віддам твоє тіло небесним птахам і диким тваринам». Однак Давид не злякався. Він вигукнув у відповідь: «Ти йдеш на мене з мечем і списом, а я іду на тебе в ім’я Єгови. Ти воюєш не проти нас, а проти Бога. Всі побачать, що Єгова сильніший за меч і спис. Він віддасть усіх вас у нашу руку!»

Давид поклав камінь у пращу і щосили розмахнувся нею. Камінь вилетів, і Єгова скерував його прямо в чоло Голіафу. Велетень упав мертвий на землю. Побачивши це, філісти́мляни кинулися втікати. А ти довіряєш Єгові так, як Давид?

Після того як Давид вбив Голіафа, Саул призначив його начальником свого війська. Давид здобув перемогу в багатьох битвах, тому став дуже відомим. Кожного разу, коли він повертався з війни, жінки виходили йому назустріч з піснями й танцями. Вони співали: «Саул убив тисячі ворогів, а Давид — десятки тисяч!» Саул почав заздрити Давиду і навіть хотів його вбити.

Давид дуже гарно грав на арфі. Одного разу, коли Давид грав для Саула, цар кинув у нього списа. Але Давид вчасно відхилився і спис потрапив у стіну. Після того Саул ще багато разів намагався вбити Давида. Зрештою Давид втік і сховався в пустелі.

Саул зібрав 3000 своїх воїнів і пішов шукати Давида. Якось Саул зайшов до печери, в якій ховався Давид зі своїми людьми. Вони тихесенько сказали Давидові: «Тепер ти можеш вбити Саула». Давид непомітно підкрався до царя і відрізав край його халата. Саул цього не помітив. Але Давид став почуватись винним, через те що не виявив поваги до помазаного царя Єгови. Він не дозволив своїм людям напасти на Саула. Пізніше Давид навіть закричав до Саула, кажучи, що він міг вбити його, але не зробив цього. Чи після того Саул почав краще ставитись до Давида?

Ні. Саул і далі ганявся за ним. Якось уночі Давид і його племінник Авішай прокралися у табір Саула. Спали всі, навіть Саулів охоронець Авнер. Авішай сказав: «Дивись, яка нагода! Дозволь мені вбити його». Давид відповів: «Єгова сам вразить його. Візьмемо його спис і глек з водою та ходімо звідси».

Давид вийшов на гору, з якої було видно Саулів табір, і закричав: «Авнере, чому ти не охороняєш свого пана? Де спис і глек, що були біля царя?» Саул впізнав голос Давида і сказав: «Ти міг вбити мене, але не зробив цього. Я знаю, що ти будеш наступним царем Ізраїля». Після цього Саул повернувся у свій палац. Але не всі з Саулової сім’ї ненавиділи Давида.

Старший син Саула, Йонатан, був хоробрим воїном. Давид сказав, що Йонатан був швидший за орла і сильніший за лева. Якось Йонатан побачив на пагорбі 20 філісти́мських воїнів. Він звернувся до свого зброєноші: «Ми нападемо на них, як тільки Єгова дасть нам знак. Якщо вони покличуть нас до себе, то будемо знати, що настав час діяти». Філісти́мляни закричали: «Піднімайтеся до нас, будемо битися!» Отже, двоє чоловіків піднялися на пагорб і перемогли ворогів.

Йонатан був найстаршим сином Саула, і тому саме він мав стати царем після свого батька. Але він знав, що наступним царем Ізраїля Єгова призначив Давида. Все ж він не заздрив йому. Йонатан і Давид стали близькими друзями. Вони пообіцяли оберігати і захищати один одного. На знак своєї дружби Йонатан дав Давиду свій халат, меч, лук і пояс.

Коли Давид втікав від Саула, до нього підійшов Йонатан і сказав: «Будь мужній і сильний. Наступним царем будеш ти, бо тебе вибрав Єгова, і навіть мій батько знає про це». А ти хотів би мати такого доброго друга, як Йонатан?

Йонатан був готовий померти, щоб допомогти своєму другу. Він знав, що цар Саул хоче вбити Давида. Якось він звернувся до свого батька: «Ти згрішиш, якщо вб’єш Давида, він же не зробив нічого поганого». Через це Саул дуже розізлився на Йонатана. Минуло декілька років, і Саул з Йонатаном загинули разом у бою.

Після смерті Йонатана Давид став розшукувати його сина, Мефівошета. Коли він зрештою його знайшов, то сказав: «Твій батько був моїм близьким другом, тому я дбатиму про тебе решту твого життя. Ти будеш жити в моєму домі і їстимеш за моїм столом». Давид ніколи не забував про свого друга, Йонатана.

Після смерті Саула царем став Давид. Тоді йому було 30 років. Минув час. Якось увечері він з даху свого палацу побачив дуже гарну жінку. Давид дізнався, що її звати Вірсавія і що вона одружена з воїном, на ім’я Урı́я. Він наказав привести її до свого дому. Вони мали статеві стосунки, і вона завагітніла. Давид намагався приховати те, що зробив. Він сказав своєму воєначальнику: «Поставте Урı́ю спереду, де буде найзапекліший бій, а тоді відступіть від нього». Коли Урı́я загинув, Давид одружився з Вірсавією.

Але Єгова бачив усе, що сталося. Що ж він тепер зробить? Бог послав до Давида пророка Натана. Пророк сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один багатий, другий бідний. У багача було багато овець, а бідний мав тільки одну маленьку овечку, яку дуже любив. Потім багатій забрав у бідного ту овечку». Почувши це, Давид розгнівався і вигукнув: «Той багатий чоловік заслуговує смерті!» Тоді Натан сказав: «Тим чоловіком є ти!» Давид дуже засмутився, а тоді визнав: «Я згрішив проти Єгови». Цей гріх приніс багато горя Давиду і його сім’ї. Єгова покарав Давида. Але оскільки він був чесним і смиренним, Єгова не забрав у нього життя.

Давид хотів побудувати для Єгови храм, але це завдання Єгова доручив його сину, Соломону. Проте Давид почав збирати все необхідне для будівництва. Він сказав: «Храм Єгови має бути величним. Соломон ще молодий, але я допоможу йому підготувати все для будівництва». Для цього Давид дав від себе багато грошей і знайшов хороших майстрів. Також він зібрав золото та срібло і наказав привезти з Тиру і Сидону кедрові дерева. Перед смертю Давид дав Соломонові план будівництва храму. Він сказав: «Єгова наказав мені написати все це для тебе. Єгова обов’язково допоможе тобі. Не бійся. Будь мужній і берися до роботи».