Чи життя знецінюється?

«У цьому світі життя коштує небагато. Смерть можна купити за лічені сотні фунтів [стерлінгів], а бажаючих вбити когось на замовлення не бракує» (з газети «Шотландець», англ.).

У квітні 1999 року весь світ був приголомшений нападом, який вчинили двоє юнаків: вони вдерлися у школу Колумбін в містечку Литтлтон (штат Колорадо, США), в результаті чого загинуло 15 осіб. Як з’ясувалося в ході слідства, один з нападників мав веб-сторінку, на якій написав: «МЕРТВІ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ!» Обидва злочинці під час нападу покінчили з собою.

УБИВСТВА стаються по всьому світі, і щодня насильницькою смертю гине безліч людей. Найвищий у світі показник убивств було зареєстровано 1995 року в Південно-Африканській Республіці: 75 жертв на 100 000 мешканців. Найменше цінується життя в одній південноамериканській країні, де 1997 року з політичних міркувань вбили 6000 людей. Убивство на замовлення стало там звичайним явищем. В одному повідомленні про цю країну говориться: «Жахає те, що значно почастішали вбивства дітей: 1996 року вбито 4322 дитини, тобто на 40 відсотків більше, ніж лише два роки тому». А втім, навіть діти стають вбивцями. Вони вбивають інших дітей або власних батьків. Життя дійсно знецінилось.

Чому виникла «культура смерті»?

Про що свідчать наведені факти і цифри? Про дедалі меншу повагу до життя. Владолюбці й грошолюби вбивають без жодних вагань. Наркомагнати дають накази про знищення цілих сімей. Уникаючи слова «вбити», вони говорять «пристукнути», «прибрати», «ліквідувати» чи «усунути». Через геноцид і етнічні чистки загинуло дуже багато людей і життя стало цінуватись ще менше. Тепер без повідомлень про вбивства не обходиться жоден випуск щоденних теленовин у світі.

А якщо згадати про те, як телебачення і кінофільми прославляють насилля та заподіяння каліцтва, то складається враження, що наше суспільство поглинуте патологічною культурою смерті. Ось що говорить «Британська енциклопедія»: «В другій половині XX сторіччя смерть стала незвичайно популярною темою. Раніше, що мабуть до певної міри дивно, у серйозних наукових працях і почасти у філософських теоретизуваннях цієї теми здебільшого старанно уникали». Професор етнічної антропології Жузеп Ферікґла з Каталонії вважає, що «тема смерті — це останнє безумовне табу в наших суспільствах і тому вона перетворилась на одне з найважливіших джерел ідеологічної маніпуляції людьми».

Мабуть, найпомітнішою ознакою цієї «культури смерті» є загальнопоширене переконання в тому, що сила, влада, гроші та задоволення набагато важливіші, ніж життя людини і моральні цінності.

Як поширюється «культура смерті»? Що можуть зробити батьки аби самим не піддатися дії цього негативного фактора і захистити своїх дітей? Відповіді на ці та інші запитання ви знайдете у наступних статтях.

Як поширюється «культура смерті»?

«Тисячі миль відділяють травмованих юних біженців з Косово і американських дітей, що постраждали від насилля та інших бід, але емоційна відстань між ними, мабуть, не така вже й велика» (Марк Кауфман, газета «Вашингтон пост»).

Незалежно від нашого бажання смерть прямо або посередньо впливає на нас усіх. І немає значення, де ми живемо — чи там, де точиться воєнний конфлікт, чи в країні з відносною стабільністю.

ОЗНАКАМИ «культури смерті» є численні випадки депресії, поширення загальної тривоги й страху, наркоманії, згубної поведінки, абортів, самогубств і масових убивств. Професор Майкл Керл з факультету соціології та антропології університету Трініті в Сан-Антоніо (Техас, США) пояснює, як маніпулюють темою смерті: «З перспективи кінця двадцятого сторіччя [тобто у 1999 році] ми бачимо, що... смерть стали визнавати основною рушійною силою життя, життєздатності та структури суспільного ладу. Смерть — муза релігії, філософії, політичних ідеологій, мистецтва та медицини. Завдяки їй розпродуються газети та страховки, вона надає гостроти телепередачам та... навіть стимулює розвиток промисловості». Отож розгляньмо на деяких прикладах, як це явище, «культура смерті», проявляється в наш час.

Продаж зброї

Щоденним виявом «культури смерті» є продаж зброї. Хоч нею вбивають солдатів, але здебільшого від зброї гинуть цивільні, серед них ні в чому не винні жінки і діти. На війні, чи то громадянській, чи ще якійсь, життя людини знецінюється. Бо скільки ж коштує куля найманого убивці чи снайпера?

Доступність зброї у певних країнах призвела до загрозливого і постійного зростання кількості вбивств як окремих осіб, так і цілих груп людей. Після того як у литтлтонській школі сталася трагедія, зазвучали протести з приводу повсюдного продажу зброї і доступності її для підлітків. Кількість вбитих у США молодих людей викликає величезне занепокоєння: за даними журналу «Ньюсуїк», в середньому за тиждень гине 40 осіб. Майже у 90 відсотках випадків їх вбивають з вогнепальної зброї. Тобто жертв стільки, скільки гинуло б щороку в 150 таких бійнях як у Литтлтоні!

Світ розваг

Тему смерті часто використовують у фільмах. Наприклад, подеколи розпусту, насилля, наркоторгівлю та організовану злочинність зображають як щось принадне, і таким чином применшують цінність життя і моральних принципів. У деяких фільмах змальовується міф про життя після смерті та спроможність мертвих навідувати живих. Тому смерть постає навіть у романтичному світлі і складається враження, що це щось буденне і малозначне.

Те ж стосується деяких телепрограм і музики. За повідомленнями в новинах, юні вбивці з Литтлтона були палкими поклонниками рок-співака, який здобув славу «за свою бісексуальну поведінку, сатанинський сценічний образ» та пісні «про бунт і смерть».

У США змінили систему рейтингу телепрограм, щоб підлітки не дивились те, що могло б їм зашкодити. Але результат був протилежний очікуваному. Джонатан Олтер написав у журналі «Ньюсуїк», що це «ще більше стимулювало цікавість дітей до забороненого». Автор статті також додав, що аби присоромити і зобов’язати відповідальних осіб надавати менше місця насильству в засобах масової інформації, президенту Клінтону довелося б «прилюдно перелічити назви усіх великих компаній (та імена їхніх директорів)», які не тільки випускають криваві бойовики та записи у стилі гангста-реп, але й комп’ютерні ігри, в котрих діти можуть «здійснювати «віртуальні» вбивства».

Смерть у відеоіграх та Інтернеті

У своїй книжці «The Deathmatch Manifesto» Роберт Веринґ аналізує популярність серед підлітків ігор з серії «смертельний двобій»a. Містер Веринґ вважає, що навколо них виникло підпільне товариство гравців. Ці ігри дають не знання, а вчать вбивати. «Гра з реальним противником з якоїсь частини світу і можливість утвердити себе — джерело гострих відчуттів. У це дуже легко втягнутися»,— зауважує Веринґ. Підлітки захоплюються сценаріями, які дозволяють вести криваві битви у віртуальному тривимірному просторі. Хтось, не маючи доступу до Інтернету, купує пакет відеоігор, щоб розважатися вдома біля телевізора. Інші ж ходять туди, де можна за певну плату пограти у відеоігри і взяти участь у «віртуальних» смертельних боях.

Хоч ігри такого типу поділяються за категоріями для гравців різного віку, на це майже ніхто не зважає. Ось що говорить чотирнадцятирічний Едді із США: «Люди звичайно говорять, що тобі надто рано грати у такі ігри, але все одно продають [їх]». Йому подобається гра, суть якої полягає у постійній стрілянині. Батьки не схвалюють цю гру, проте рідко звертають увагу, чи він грає в неї. Один підліток дійшов такого висновку: «Наше покоління чутливе до насилля значно менше, ніж будь-яке інше. Телевізор виховує дітей більше, ніж батьки, а телебачення підладжується до їхніх фантазій про насильство». Джон Ліленд написав у «Ньюсуїк»: «Сьогодні [у США] 11 мільйонів підлітків користуються Інтернетом і більша частина їхнього життя проходить у недоступній багатьом батькам сфері».

Спосіб життя, що призводить до смерті

А що відбувається поза світом «смертельних двобоїв» і брутальних фільмів? Хоч у реальності ніхто не бореться у смертельних двобоях з химерними істотами, спосіб життя багатьох людей дуже небезпечний. Наприклад, попри те, що члени сімей, організації охорони здоров’я та інші авторитетні особи застерігають про небезпеку куріння та наркоманії, кількість жертв продовжує рости. Дуже часто ці звички призводять до передчасної смерті. Великі монополії та наркоторговці наживаються на відчаї, безнадійності та духовній бідності людей.

Хто за всім цим стоїть?

Чи Біблія говорить про смерть як підхожу тему для розваг? Чи вона виправдовує спосіб життя, який може призвести до смерті? Ні. Для правдивих християн, як і для апостола Павла, смерть — це «ворог» (1 Коринтян 15:26). Християни ставляться до смерті не як до чогось привабливого чи якоїсь забави, а навпаки, як до чогось протиприродного, прямого наслідку гріха і бунту проти Бога (Римлян 5:12; 6:23). Смерть не входила в початковий намір Бога стосовно людей.

Про Сатану сказано, що в нього є «влада смерти». Його названо «душогубом» не обов’язково тому, що він безпосередньо спричиняє смерть, але тому, що робить це непрямо. Він вдається до обману, спокушуючи людей грішити, заохочуючи до поведінки, яка веде до зіпсуття та смерті, прищеплюючи кровожерливість у розуми та серця чоловіків, жінок і навіть дітей (Євреїв 2:14, 15; Івана 8:44; 2 Коринтян 11:3; Якова 4:1, 2). Але чому ж головною мішенню є молоді люди? Як допомогти їм?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Наше покоління чутливе до насилля значно менше, ніж будь-яке інше».

Як допомагати молодим не піддаватись «культурі смерті»

Чому тема смерті викликає таке захоплення у сьогоднішньої молоді? Член палати представників американського штату Іллінойс Генрі Хайд сказав: «Культура смерті і насильства заповнює у цих молодих людей духовний вакуум».

ЧИТАЧ журналу «Тайм» написав: «За субкультуру смерті сьогоднішньої молоді відповідальні ліниві батьки, брутальні розваги та брак навчання основ моралі й духовності».

Підліткам завдає прикрості ще одна велика проблема — самотність. У декого обоє батьків працюють, і їх цілими днями немає вдома; у інших є тільки один з батьків. За певними даними, американські підлітки щодня на 3,5 години залишаються самі і проводять з батьками на 11 годин в тиждень менше, ніж їхні ровесники у 1960-х роках. Дехто взагалі не має можливості побути з батьками і не отримує від них емоційної підтримки.

Що можуть зробити батьки

Наскільки важливою є роль батьків з огляду на «духовний вакуум», з яким боряться молоді люди? Розсудливі дорослі розуміють, що з одного боку дітям потрібні благотворні розваги, а з другого вони потребують постійної особистої підтримки. Спонукані любов’ю, батьки можуть поговорити з дітьми про їхні уподобання в музиці, телепрограмах, відео, книжках, відеоіграх та кінофільмах. Багато молодих людей, хоч не завжди говорять про це, палко бажають ласки і сердечного керівництва батьків. Підлітки потребують прямих відповідей, бо живуть у світі, де все непевне і невизначене. Дорослим слід розуміти, що тепер діти живуть у світі набагато складнішому, ніж той, в якому виростали вони.

Батьки, бажаючи захистити своїх дітей, обов’язково будуть регулярно розмовляти з ними, вислуховувати їх та застерігати про небезпеки, пов’язані з сучасною культурою. Звичайно, результати бувають добрі, коли батьки, встановлюючи чіткі обмеження, є послідовними, розсудливими і ніжними (Матвія 5:37).

Батьки-Свідки докладають зусиль, щоб регулярно проводити з дітьми обговорення за допомогою Біблії, біблійних публікацій та відеофільмівa. Це час не для картання, а для розгляду духовно корисних тем. На таких сімейних вивченнях батьки слухають, які проблеми чи труднощі мають їхні діти, щоб приділити кожному особисту увагу.

Молоді люди, які не отримують від батьків духовного керівництва, можуть черпати силу з книги Псалмів 27:10 (Дерк.), де говориться: «Коли б батько мій і мати моя залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене». Як же Єгова, Отець милосердя, допомагає молодим людям? Збори Свідків Єгови є сховком, де можна знайти прихильність інших і розвіяти сумніви. Хосіас, юнак, який переконався у цьому, сказав: «Організація Єгови відіграє істотну роль. Мені здавалось, що жити не варто. Я жив без мети, без надії. Усвідомлення того, що я не один, повністю змінило моє життя. Брати в зборі замінили мені родину, яку я втратив. Старійшини і сім’ї у зборі наче емоційний якір для мене».

Стан психіки і духовне здоров’я багатьох підлітків і дорослих поліпшились завдяки тому, що вони регулярно приходять на зібрання Свідків Єгови. Про цей позитивний вплив антрополог Патрисія Фортуні у своїй статті «Свідки Єгови — релігійна альтернатива перед кінцем тисячоліття» написала: «Свідки Єгови пропонують чітку і детальну систему порядку, яку можна застосувати у щоденному житті, точний кодекс, що слугує дороговказом для мислення і поведінки». Ця «система порядку» і «кодекс» ґрунтуються на Біблії. Тому, хоча Свідки Єгови стикаються з такими ж труднощами і неприємностями, як і інші, їм допомагає виняткова мудрість цієї давньої книги. Так, Свідки перебувають у сховку чітких вчень і біблійних принципів.

Коли «не буде вже смерти»

У програмі навчання, яке проводиться в Залах Царства Свідків Єгови, знову і знову підкреслюється Божа обітниця нового світу, який невдовзі настане, де ‘правда пробуватиме’ і де «не буде того, хто б страшив» (2 Петра 3:13; Михея 4:4). Більше того, пророк Ісая написав, що тоді «смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого». Люди вмирають унаслідок гріха першої людини, Адама, але Бог обіцяє, що невдовзі «не буде вже смерти» (Ісаї 25:8; Об’явлення 21:3, 4; Римлян 5:12).

Якщо ти молодий і потребуєш підтримки, пропонуємо тобі віднайти надію і зміст життя на сторінках Біблії. З допомогою Свідків Єгови ти можеш отримати надію на те, що найліпші часи ще попереду — в обіцяному Богом новому світі.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Батьки повинні виділяти час, щоб вислуховувати дітей і намагатися зрозуміти їхні проблеми.

[Ілюстрації на сторінці 10]

«Свідки Єгови пропонують чітку і детальну систему порядку, яку можна застосувати у щоденному житті».