Здебільшого люди не люблять розмовляти на таку неприємну тему, як смерть. Але рано чи пізно кожен стикається з жахливою реальністю. Смерть жалить гостро і боляче.

Неможливо бути готовим до втрати батьків, подружнього партнера чи дитини. Часом смерть приходить раптово, а іноді відбирає в людини життя повільно і невмолимо. Хоч би як там було, смерть болісна та невідворотна, і розуміння цього спустошує.

Антоніо, батько якого загинув у автокатастрофі, говорить: «Це так, наче хтось опечатав твій дім і забрав ключі. Ти не можеш повернутися туди навіть на мить. У тебе залишаються тільки спогади. Така страшна реальність. Ти намагаєшся відкинути її, бо це так несправедливо; але нічого не можеш вдіяти».

Коли Дороті перенесла болісну втрату, залишившись вдовою у 47 років, у неї виникли питання, які не давали їй спокою. Вона працювала вчителем у недільній школі і навчала дітей того, що життя людини не закінчується зі смертю. Але вона не знала, що насправді стається після смерті. Дороті ходила до англіканської церкви і одного разу запитала священика: «Що стається з нами, коли ми помираємо?» Він сказав: «Цього ніхто точно не знає. Поживемо — побачимо».

Невже нам залишається тільки «пожити і побачити»? Чи можливо знайти правдиву відповідь на запитання: «Чи смерть — це кінець усього?»

Смерть — лютий ворог. Ми щосили боремося з нею. Нам важко змиритися, коли вона вражає дорогу нам людину. У розквіті сил ми думаємо, що цей ворог ніколи нас не здолає, і тримаємося цієї ілюзії якомога довше.

Мало хто прагнув безсмертя більше, ніж стародавні фараони. Вони витрачали майже все своє життя і життя тисяч своїх підданих на те, щоб здобути перемогу над смертю. Збудовані ними піраміди свідчать про їхні пошуки безсмертя, які завершилися невдачею.

А китайські імператори вважали, що досягти безсмертя можливо завдяки еліксиру життя. Імператор Цінь Ши Хуан-ді вимагав від своїх алхіміків винайти магічну мікстуру, яка б зробила його невразливим для смерті. Одним зі складників багатьох їхніх мікстур була ртуть, і, очевидно, саме вона спричинила загибель імператора.

У XVI сторіччі іспанський мандрівник Хуан Понсе де Леон, як кажуть, у пошуках джерела молодості попрямував до островів Карибського моря. Під час своєї експедиції він відкрив півострів Флорида (територія сучасних США), але так і не знайшов того, чого шукав, бо загинув у сутичці з тубільцями.

Фараони, імператори і мандрівники намагалися здолати смерть. Навіть якщо методи, якими вони досягали своєї мети, викликають у нас усмішку, навряд чи ми будемо применшувати важливість самої мети. Чому? Бо в глибині душі всі ми хочемо жити і ніколи не помирати.

ЧИ МОЖЛИВО ПОДОЛАТИ СМЕРТЬ?

Чому нам так важко змиритися зі смертю? Відповідь міститься у Біблії. Ось що в ній сказано про нашого Творця, Бога Єговуa: «Усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм [людям] у серце» (Екклезіяста 3:11). Бажання нашого серця — насолоджуватися красою Божого творіння вічно, а не лише якихось 80 років (Псалом 90:10).

Чому Бог поклав у наші серця вічність? Невже лише для того, щоб ми розчаровувалися? У жодному разі! Навпаки, Бог обіцяє, що смерть таки буде подолано. Біблія багато разів говорить про обіцянку Бога усунути смерть і дати людям вічне життя. (Дивіться інформацію в рамці «Перемога над смертю»).

Сам Ісус Христос недвозначно сказав: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Отже, двобій зі смертю матиме щасливий кінець. Однак, за словами Ісуса, лише Бог може здобути для нас перемогу.

За кілька тижнів до Ісусової смерті у невеличкому селі Віфанія, що в трьох кілометрах від Єрусалима, сталося нещастя (Івана 11:18). Близький друг Ісуса, Лазар, тяжко захворів і раптово помер.

Коли Ісус почув цю новину, то сказав своїм учням, що Лазар заснув і що він збирається його розбудити (Івана 11:11). Однак учні не зрозуміли, що Ісус мав на увазі, тож він сказав їм прямо: «Лазар помер» (Івана 11:14).

Ісус прийшов у Віфанію через чотири дні після похорону Лазаря. Зустрівши його сестру Марту, він хотів потішити її. Вона сказала: «Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат» (Івана 11:17, 21). Ісус відповів їй: «Я — воскресіння і життя. Хто вірить у мене, той, навіть якщо й помре, оживе» (Івана 11:25).

Ісус показав, що його обіцянка не пусті слова. Він підійшов до гробниці й вигукнув: «Лазарю, вийди!» (Івана 11:43). І ось, на превелике здивування присутніх, померлий вийшов!

На той час Ісус уже воскресив принаймні двох людей. Однією з них була дочка Яіра. Перед тим як воскресити цю дівчинку, Ісус також сказав, що вона спить (Луки 8:52).

Варто зауважити, що, говорячи про померлих, як-от про Лазаря і доньку Яіра, Ісус порівняв смерть зі сном. Чому це порівняння вдале? Тому що сон — це стан несвідомості. Так Ісус влучно передав думку про відпочинок від болю і страждань. (Екклезіяста 9:5; дивіться інформацію в рамці «Смерть подібна до глибокого сну»). Перші учні Ісуса чітко розуміли, в якому стані перебувають померлі. Як зазначається в «Енциклопедії релігії та етики» (англ.), «для Ісусових послідовників смерть була сном, а могила — місцем відпочинку віруючих, які померли»a.

Отже, померлі не страждають, а сплять у могилі, і це нас дуже потішає. Знання цього розвіює таємничість, якою оповита смерть, і звільняє нас від страху перед нею.

«ЯК ПОМРЕ ЧОЛОВІК, ТО ЧИ ВІН ОЖИВЕ?»

А втім, хоч нам подобається добрий нічний відпочинок, жоден з нас не хотів би заснути вічним сном. Яка ж надія є для тих, хто спить у могилі? Чи померлі повернуться знову до життя, як Лазар і дочка Яіра?

Патріарх Йов поставив подібне питання, коли відчував наближення смерті: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йова 14:14).

Звертаючись до Всемогутнього Бога, Йов дав відповідь на своє запитання: «Ти кликнув би, і я тобі відповів би, ти прагнув би діла рук твоїх» (Йова 14:15, переклад І. Хоменка). Йов був впевнений, що Єгова з нетерпінням очікує того дня, коли воскресить свого вірного служителя. Чи Йов обманював самого себе, вірячи у щось нездійсненне? Зовсім ні.

Воскресіння, які здійснив Ісус, чітко показують, що Бог наділив його владою над смертю. Крім того, у Біблії сказано, що Ісус має «ключі від смерті» (Об’явлення 1:18). У майбутньому він відчинить ворота могил, так само як наказав відвалити камінь від гробниці Лазаря.

Обіцянка воскресіння згадується в Біблії багато разів. Наприклад, ангел запевнив пророка Даниїла: «Ти... відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів» (Даниїла 12:13). Ісус сказав єврейським релігійним провідникам, садукеям, які заперечували воскресіння: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ані Писання, ані дії Божої сили» (Матвія 22:23, 29). А ось слова апостола Павла: «Я... покладаю надію на Бога, що буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15).

КОЛИ ВОСКРЕСНУТЬ ПОМЕРЛІ?

Коли відбуватиметься воскресіння праведних і неправедних? Ангел сказав, що праведний Даниїл воскресне «під кінець тих днів». Марта також вірила, що її брат Лазар «воскресне, коли настане воскресіння в останній день» (Івана 11:24).

Біблія пов’язує «останній день» з правлінням Христового Царства. Павло написав: «Адже він [Христос] має царювати, аж поки Бог покладе всіх ворогів йому під ноги. І останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть» (1 Коринфян 15:25, 26). Ось чому нам вкрай важливо молитися про прихід Божого Царства і про здійснення Божої волі на земліb.

Йов добре знав про Божий намір воскресити померлих. Коли той день настане, зі смертю буде покінчено назавжди. І вже ніхто ніколи не буде запитувати: «Чи смерть — це кінець усього?»