Двері камери відчинилися, й офіцер вигукнув: «Хто тут Нерос?» Коли я відізвався, він наказав: «Пішли. Зараз ти будеш страчений». Це сталося у військовому таборі в Коринфі (Греція) у 1952 році. Чому моє життя опинилося в такій небезпеці? Перш ніж пояснити це, дозвольте розповісти трохи про себе.

Випробування християнського нейтралітету

Під час ув’язнення у військових таборах у Месолонгіоні та Коринфі я мав нагоду пояснити військовим командирам, що моє навчене Біблією сумління не дозволяє мені ставати солдатом чи підтримувати політичні рухи. «Я вже став воїном Христа»,— пояснив я на основі 2 Тимофія 2:3. Коли мені запропонували подумати ще раз, я сказав, що прийняв це рішення не в цю хвилину, а після серйозних роздумів і з огляду на моє присвячення Богові, щоб чинити його волю.

Тому я повинен був виконувати примусову роботу, кожен другий день протягом 20 днів залишатися без їжі і спати на цементній підлозі у камері розміром метр на два. До того ж у тій камері спали ще два Свідки! Власне тоді в коринфському таборі мене викликали з камери на страту.

По дорозі до місця страти офіцер запитав: «Ти нічого не хочеш сказати?»

— Ні,— відповів я.

— Ти навіть не хочеш написати своїй сім’ї?

— Ні,— відповів я,— вони і так знають, що мене тут можуть стратити.

Ми вийшли на подвір’я, і мені наказали стати під стіну. Тоді, замість дати команду стріляти, офіцер скомандував: «Заберіть його». Це була інсценована страта, влаштована лише з метою випробувати мою рішучість.