Леонардо, який втратив батька, пригадав випадок, коли Бог зміцнив і потішив його. Якось він повернувся додому і усвідомив, що там нікого немає. Хлопець почав гірко плакати. Він пішов до поблизького парку, сів на лавку і знову заридав. Леонардо благав Бога про допомогу. Раптом неподалік зупинився фургон, і хлопець помітив, що за кермом сидить його одновірець. Розвозячи товари, він помилково заїхав не на ту вулицю. Коли Леонардо його побачив, то відчув полегшення.

Коли помер батько, Леонардо вирішив вивчити мову жестів. Він хотів ділитися з людьми, які не чують, доброю новиною з Біблії. Леонардо помітив, що бажання допомагати таким людям принесло користь також і йому. Він каже: «Прагнення розповідати про Бога людям з вадами слуху допомогло мені справлятися зі своїм горем. Я приділяв цій справі багато часу та зусиль. Мій смуток обернувся на радість, коли охрестилася перша людина, з якою я вивчав Біблію. Відколи помер батько я не відчував більшого щастя!» (Дії 20:35).

Леонардо часто уявляє, як в обіцяному Богом новому світі воскресне його батько.