«І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали» (Об’явлення 6:9).

3. а) В якому значенні виливалось душі «до підстави жертівника цілопалення» у стародавній єврейській скинії? б) Чому Іван бачив душі вбитих свідків під символічним жертовником на небесах?

³ Під жертовником лежать «душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали». Що це означає? Це не можуть бути безтілесні душі, як душі в язичеській грецькій міфології (Буття 2:7; Єзекіїля 18:4). Іван знає, що душа, або життя, символізується кров’ю, і коли священики в стародавній єврейській скинії різали жертовну тварину, то кров’ю кропили «на жертівника навколо» або виливали її «до підстави жертівника цілопалення» (Левит 3:2, 8, 13; 4:7; 17:6, 11, 12). Отже, душа тварини була тісно пов’язана з жертовником. Але чому ж видно душі, або кров, саме цих Божих слуг під символічним жертовником на небесах? Це тому, що їхня смерть жертовна.

4. Чому смерть породжених духом християн жертовна?

⁴ Справді, всі, породжені як духовні Божі сини, вмирають жертовною смертю. Через роль, яку вони відіграватимуть у небесному Царстві Єгови, Бог бажає, щоб вони зреклись надії на вічне життя на землі. У цьому значенні вони вмирають жертовно заради суверенітету Єгови. (Филип’ян 3:8—11; порівняйте 2:17). Так само з тими, яких Іван бачив під жертовником. Це помазані християни, які у свій час були мучені за своє ревне підтримування Слова Єгови і його суверенітету. Їхні ‘душі були побиті за Боже Слово, і за свідчення [мар·ти·рı́·ан], яке вони мали’.

5. Яким чином душі вірних, хоч померлі, вимагають помсти?

⁵ Сценарій продовжує розгортатись: «І кликнули вони гучним голосом, кажучи: «Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?» (Об’явлення 6:10). Як же їхні душі, або кров, можуть вимагати помсти, оскільки Біблія каже, що мертві — непритомні? (Екклезіяста 9:5). Чи ж кров праведного Авеля не волала, коли Каїн убив його? Єгова сказав Каїнові: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі» (Буття 4:10, 11; Євреїв 12:24). Це не означало, що кров Авеля дійсно промовляла словами. Авель помер як невинна жертва, і правосуддя вимагало, щоб убивцю було покарано. Подібно до цього, замучені християни є невинні, і, щоб задовольнити правосуддя, треба помститися за них (Луки 18:7, 8). Вимога помсти гучно лунає, тому що померло таким чином багато тисяч вірних. (Порівняйте Єремії 15:15, 16).

6. За яке пролиття невинної крові було відімщено у 607 році до н. е.?

⁶ Подібна ситуація була у відступницькій Юдеї, коли в 716 році до н. е почав царювати Манасія. Він пролив багато невинної крові, мабуть, ‘перепиляв’ пророка Ісаю (Євреїв 11:37; 2 Царів 21:16). Незважаючи на те що Манасія пізніше покаявся і навернувся, з нього не було знято вини крові. У 607 році до н. е., коли вавилоняни спустошили юдейське царство, «тільки на наказ Господа сталося це на Юду, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манасії, за все, що він робив, а також за неповинну кров, яку він пролив, і наповнив Єрусалим неповинною кров’ю; і не хотів Господь простити» (2 Царів 24:3, 4).

7. Хто найвідповідальніший за пролиття «крови святих»?

⁷ Як в біблійні часи, так і нині багато людей, котрі вбивали Божих Свідків, уже давно не живуть. Але організація, відповідальна за їхню страту, ще досить активна і залишається винна у крові. Це земна організація Сатани, його земне насіння. Головною частиною його організації є Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігіїa. Біблія каже, що вона «впилася від крови святих і від крови свідків Ісуса». Так, у ній «знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі» (Об’явлення 17:5, 6, Хом.; 18:24; Ефесян 4:11; 1 Коринтян 12:28). Яка ж тяжка вина крові! Поки Вавилон Великий існує, то кров його жертв вимагатиме правосуддя (Об’явлення 19:1, 2).

8. а) Хто загинув смертю мученика за Іванових днів? б) До якого переслідування підбурювали римські імператори?

⁸ Сам Іван засвідчив, як у першому столітті жорстокий Змій зі своїм земним насінням воював проти дедалі більшого збору помазаних християн. Іван бачив розп’яття нашого Господа, каменування Степана, страту свого рідного брата Якова, а також Петра, Павла та інших близьких товаришів (Івана 19:26, 27; 21:15, 18, 19; Дії 7:59, 60; 8:2; 12:2; 2 Тимофія 1:1; 4:6, 7). У 64 році н. е. римський імператор Нерон звинуватив християн у спаленні міста, щоб спростувати чутку, що це він спалив його. Історик Таціт каже: «Перед смертю [над християнами] глумилися; декотрих покривали звірячими шкурами, щоби пси розривали їх на шматки, декотрих [розпинали]b, інших спалювали, неначе смолоскипи, щоб освітлювати вночі». Під час іншої хвилі переслідування за часів імператора Доміціана (81—96 роки н. е.) Іван був висланий на острів Патмос. Як сказав Ісус: «Як Мене переслідували,— то й вас переслідувати будуть» (Івана 15:20; Матвія 10:22).

9. а) Який шедевр обману Сатана створив у четвертому столітті н. е. і що є головною складовою частиною цього шедевра? б) Як декотрі провідники загальновизнаного християнства поводились із Свідками Єгови протягом першої та другої світових війн?

⁹ До четвертого століття н. е. той вікодавній Змій, Сатана Диявол, витворив шедевр свого обману — відступницьку релігію загальновизнаного християнства — вавилонську систему, замасковану під «християнство». Загальновизнане християнство є головною частиною насіння Змія, воно розколене на численні суперницькі секти. Подібно до невірного юдейського царства в давнину, загальновизнане християнство несе важку вину крові, глибоко втягнувшись у війну по обох ворожих сторонах у першій і другій світовій війні. Декотрі політичні провідники загальновизнаного християнства навіть користувалися цими війнами як приводом для страти помазаних Божих слуг. Говорячи про Гітлера і переслідування ним Свідків Єгови, Фрідріх Ціпфел написав у своїй книжці «Боротьба церков у Німеччині» (нім.): «Одну третю [Свідків] було вбито — їх або страчували, або винищували іншими насильними способами, як, наприклад, голодом, хворобами або важкою підневільною працею. Ніколи в історії ще не було такого суворого утиску людей за їхню непохитну віру, котру неможливо було узгодити з ідеологією націонал-соціалістів». Справді, про загальновизнане християнство та його духівництво можна сказати: «На полах одежі твоєї знаходиться кров душ убогих невинних» (Єремії 2:34)c.

«І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони» (Об’явлення 6:11). Те, що вони отримали «білу одежу», стосується їхнього воскресіння як безсмертних духовних створінь. Вони вже більше не лежать, як побиті душі під жертовником, але воскресають, щоб стати частиною 24 старців, які поклоняються перед небесним Божим престолом. Там вони самі отримують престоли, це показує, що вони отримують царські привілеї. Вони одягнені в «білу одежу», тобто виправдані судом як праведні й гідні почесного місця перед Єговою в тому небесному дворі. Це також сповняє Ісусову обіцянку вірним помазаним християнам у сардійському зборі: «Переможець зодягнеться в білу одежу» (Об’явлення 3:5; 4:4; 1 Петра 1:4).

12. В якому розумінні воскреслі з помазаних християн ‘трохи спочивають’ і аж доки?

¹² Усі доводи свідчать про те, що небесне воскресіння почалось у 1918 році після сходження Ісуса на престол 1914 року і після того, як почалась його переможна царська їзда — почалась з того, що він очистив небеса від Сатани та його демонів. Однак тим помазаним воскреслим християнам сказано «трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги». Ті з класу Івана, що ще живуть на землі, мусять довести свою вірність у випробовуваннях та переслідуванні, а декотрих з них можуть навіть убити. Зрештою Бог помститься за всю кров, пролиту столицею Вавилоном Великим та її політичними коханцями. Тим часом воскреслі, безсумнівно, вже виконують небесні обов’язки. Вони спочивають не бездіяльно, але в тому розумінні, що чекають дня помсти Єгови (Ісаї 34:8; Римлян 12:19). Їхній відпочинок закінчиться, коли вони побачать знищення фальшивої релігії і, будучи «покликані, й вірні», разом з Господом Ісусом Христом виконуватимуть вирок над усіма частинами злого насіння Сатани тут, на землі (Об’явлення 2:26, 27; 17:14; Римлян 16:20).