Присвячені. Але кому?

«Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (ВИХІД 24:7).

1, 2. а) Кому або чому віддані деякі люди? б) Чи присвячення стосується лише релігії?

У ЛЮТОМУ 1945 року до одного залу скликали льотчиків-винищувачів «Зірофайтер», японського льотного корпусу «Ятабе». Усім дали по аркушу паперу, на якому кожному треба було написати, чи він погоджується стати членом штурмового загону камікадзе. «Я був переконаний, що в той час усенародної кризи мушу пожертвувати собою,— говорить один офіцер, який був серед присутніх.— В емоційному пориві я погодився і зголосився на це завдання». Цього офіцера навчили, як треба оперувати літаком-ракетою для смертників «Ока» і пілотувати його, а також як вріза́тися у ворожий військовий корабель. Проте війна закінчилася скорше, ніж йому випала нагода зробити це і, таким чином, померти за свою країну та свого імператора. Коли ж Японія програла війну, його віра в імператора була повністю зруйнована.

² Колись багато людей були цілком віддані своєму імператору, якого вважали втіленням бога. У других країнах знаходимо ще інші об’єкти обожнювання. Мільйони віддані Марії, Будді або божищам, які часто представлені через ідолів. Під впливом емоційних промов дехто зі щирого серця кладе свої тяжко зароблені гроші в кишені телевізійних проповідників, виявляючи тим свою відданість. Після війни зневірені японці шукали нового об’єкту, якому вони могли б присвятити своє життя. Для декотрих цим об’єктом стала робота. Чимало людей на Сході та Заході присвятилися накопиченню багатства. Молодь зосереджує своє життя на музикантах і наслідує їхній спосіб життя. Багато людей сьогодні боготворять самих себе, роблячи об’єктом відданості власні бажання (Филип’ян 3:19; 2 Тимофія 3:2). Але чи такі речі або люди справді гідні чиєїсь щирої відданості?

3. Як виявилося те, що декотрі об’єкти відданості зовсім нічого не варті?

³ Зустрічаючись із дійсністю, люди, що поклоняються ідолам, часто позбуваються своїх ілюзій. Відданість ідолам призводить до розчарування, коли їхні поклонники починають усвідомлювати, що ці ідоли — не що інше, як «діло рук людських» (Псалом 115:4). Коли розкриваються скандали з відомими проповідниками, щирі люди відчувають збентеження. Коли лопається економіка дутих підприємств, ті робітники, які знаходять себе в списку звільнених, зазнають різних психічних розладів. Недавні економічні спади завдали тяжкого удару поклонникам мамони. Борги, в які влізли люди, бажаючи одержати великі гроші, стають тягарем, бо сплата цих боргів маловірогідна (Матвія 6:24). Коли обожнювані рок-зірки та інші естрадні артисти помирають або «згасають», їхні поклонники почувають себе залишеними напризволяще. А ті, хто йде шляхом самозадоволення, часто пожинають гіркі плоди (Галатів 6:7).

4. Що спонукує людей присвячувати своє життя нікчемним речам?

⁴ Що ж спонукує людей віддаватися такій марноті? Здебільшого це дух світу, що лежить під владою Сатани Диявола (Ефесян 2:2, 3). Вплив цього духу виявляється різними способами. Якась людина може бути під контролем сімейної традиції, яку передали її предки. Чималий вплив на мислення особи може справити освіта і виховання. Атмосфера на роботі, можливо, підштовхує «корпоративних воїнів» до роботоманії, що може навіть загрожувати життю. Бажання мати більше викликається матеріалістичним духом цього світу. Серця багатьох є зіпсутими, а це спонукує їх віддаватися своїм егоїстичним бажанням. І вони навіть не пересвідчуються, чи все це заслуговує такої відданості.

Присвячений народ

5. Яке присвячення Єгові було здійснено понад 3500 років тому?

⁵ Понад 3500 років тому один народ знайшов куди достойніший об’єкт відданості. Ці люди присвятили себе Суверенному Богу Єгові. Ізраїльтяни як народ заявили про своє присвячення Богові в Сінайській пустині.

6. Якого значення мало набути Боже ім’я для ізраїльтян?

⁶ Що ж спонукало ізраїльтян до цього? Коли вони перебували в єгипетській неволі, Єгова уповноважив Мойсея визволити їх. Мойсей запитав, як йому представити Бога, який послав його; тоді Бог відкрив себе словами: «Я виявлюся тим, ким я виявлюся». Він звелів Мойсею сказати до ізраїльських синів: «Я виявлюся послав мене до вас» (Вихід 3:13, 14, НС). Цим висловом було вказано на те, що Єгова стає тим, ким йому потрібно стати, аби завершити свої наміри. Він мав виявити себе як Виконавець обіцянок у незнаний для ізраїльських прабатьків спосіб (Вихід 6:2, 3).

7, 8. Які були в ізраїльтян підстави вважати, що Єгова є Богом, достойним їхньої відданості?

⁷ Ізраїльтяни стали свідками лиха, що прийшло на єгипетську землю та її люд у вигляді десятьох кар (Псалом 78:44—51). Згодом десь понад три мільйони ізраїльтян, у тому числі жінки і діти, за одну ніч зібралися та вийшли із землі Ґошен, що само по собі було дивовижною справою (Вихід 12:37, 38). Відтак біля Червоного моря, коли Єгова врятував своїх людей од фараонового війська, він виявив себе «Мужем війни»: спочатку — розділивши море, щоб ізраїльтяни могли пройти, а потім — закривши його, аби потопити єгиптян, котрі гналися за ними. У результаті «побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті,— і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа» (Вихід 14:31; 15:3; Псалом 136:10—15).

⁸ Начебто все ще не розуміючи значення Божого ім’я, ізраїльтяни нарікали на Єгову і його представника Мойсея через нестачу їжі та води. Єгова послав перепелиць, дав їм манну і викликав потік води зі скелі в Мериві (Вихід 16:2—5, 12—15, 31; 17:2—7). Єгова також зберіг ізраїльтян під час нападу амаликитян (Вихід 17:8—13). Ізраїльтяни аж ніяк не могли заперечити те, що Єгова згодом проголосив Мойсею: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини й гріхи» (Вихід 34:6, 7, Хоменко). Безсумнівно, Єгова засвідчив те, що він є достойним їхньої відданості.

9. Чому Єгова дав ізраїльтянам можливість виразити своє присвячення, щоб служити йому, і як вони відреагували на це?

⁹ Хоча Єгова мав право володіти ізраїльтянами, оскільки сам викупив їх з Єгипту, він, як цар і милосердний Бог, дав їм можливість добровільно виразити своє бажання служити йому (Повторення Закону 7:7, 8; 30:15—20). Він також вказав умови угоди між ним та ізраїльтянами (Вихід 19:3—8; 20:1—23:33). Коли Мойсей повідомив про ці умови, ізраїльтяни проголосили: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:3—7). З власної волі вони стали народом, присвяченим Суверенному Господу Єгові.

Вдячність веде до присвячення

10. На чому повинно базуватися наше присвячення Єгові?

¹⁰ Творець Єгова і надалі є достойний нашої щирої відданості (Малахії 3:6; Матвія 22:37; Об’явлення 4:11). А втім, наше присвячення не повинно базуватися на легковірності, скороминущому емоційному пориві або робитися з примусу інших — навіть батьків. Воно мусить базуватися на точному знанні правди про Єгову та вдячності за все те, що він зробив для нас (Римлян 10:2; Колосян 1:9, 10; 1 Тимофія 2:4). Так само як Єгова дав ізраїльтянам можливість добровільно виразити своє присвячення, він дає і нам нагоду добровільно присвятитися та виявити це присвячення прилюдно (1 Петра 3:21).

11. Що наше вивчення Біблії виявило нам про Єгову?

¹¹ Вивчаючи Біблію, ми познайомилися з Богом як з особою. Його Слово допомагає нам розпізнати його риси, віддзеркалені у твориві (Псалом 19:2—5). З його Слова ми можемо зрозуміти, що він не є незбагненною таємничою Трійцею. Він не програє́ війн, і тому йому не потрібно зрікатися своєї Божественності (Вихід 15:11; 1 Коринтян 8:5, 6; Об’явлення 11:17, 18). Те, що він виконує свої обіцянки, нагадує нам значення його чудового імені Єгова. Він є Величною Особою намірів (Буття 2:4; Псалом 68:4, Деркач; Ісаї 46:9—11). Вивчаючи Біблію, ми починаємо чітко розуміти, який він вірний і надійний (Повторення Закону 7:9; Псалом 19:8, 10; 111:7).

12. а) Що приваблює нас в Єгові? б) Як життєві приклади з Біблії викликають в людини бажання служити Єгові? в) Що ви думаєте про служіння Єгові?

¹² Особливо нас приваблює в Єгові його сердечна особистість. Біблія показує, яким сердечним, вибачливим і милосердним він є до людей. Подумайте про те, як Єгова поблагословив Йова, коли той довів свою вірність і бездоганність. Приклад Йова підкреслює, що «вельми Господь милостивий та щедрий» (Якова 5:11; Йова 42:12—17). Подумайте про те, як Єгова обходився з Давидом, коли той вчинив перелюб і душогубство. Так, Єгова готовий прощати навіть серйозні гріхи, коли грішник звертається до нього із «серцем зламаним та упокореним» (Псалом 51:5—13, 19). Подумайте про те, як Єгова обходився із Савлом з Тарса, котрий спочатку був запеклим гонителем Божого народу. Ці приклади наголошують на Божому милосерді та його великодушній готовності далі послуговуватися розкаяними (1 Коринтян 15:9; 1 Тимофія 1:15, 16). Павло вважав, що може повністю присвятити своє життя служінню його сердечному Богові (Римлян 14:8). Чи ви так само вважаєте?

13. Який величний вияв любові Єгови спонукує щиросердих людей присвячуватися йому?

¹³ Єгова врятував ізраїльтян з єгипетського рабства, і він також зробив певні кроки, щоб звільнити і нас від рабства гріха і смерті у злому світі Сатани,— постачив викупну жертву через Ісуса Христа (Івана 3:16). Павло говорить: «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:8). Цей вияв любові спонукує щиросердих людей присвячуватися Єгові через Ісуса Христа. «Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 Коринтян 5:14, 15; Римлян 8:35—39).

14. Чи достатньо мати лише знання про вчинки Єгови, щоб відчути спонуку присвятити йому своє життя? Поясніть.

¹⁴ Проте не достатньо лише володіти знанням про особистість Єгови і його стосунки з людством. Потрібно розвивати особисту вдячність Єгові. Як це можна робити? Застосовуючи принципи з Божого Слова у своєму житті і пересвідчуючись, що вони справді є практичними (Ісаї 48:17). Нам не слід забувати, що Єгова витягнув нас із трясовини цього злого світу, який під владою Сатани. (Порівняйте 1 Коринтян 6:11). Докладаючи зусиль, аби поводитись правильно, ми навчаємось покладатися на Єгову і самі відчуваємо, що Єгова — живий Бог, ‘який вислуховує молитви’ (Псалом 62:9; 65:3). Невдовзі ми встановлюємо з ним тісні взаємини і можемо довірити йому свої найглибші почуття. В нас зростає тепле почуття любові до Єгови. Це, безсумнівно, спонукує нас присвятити йому своє життя.

15. Що спонукало одного чоловіка, який колись повністю віддавався роботі, почати служити Єгові?

¹⁵ Чимало людей пізнали цього люблячого Бога Єгову і присвятили своє життя на служіння йому. Візьміть, наприклад, одного електрика, який успішно вів свою справу. Бувало, що він працював з ранку до пізньої ночі та приходив додому о п’ятій годині наступного ранку. Десь після години відпочинку він йшов на іншу роботу. «Я повністю віддався своїй роботі»,— згадує він. Коли його дружина почала вивчати Біблію, він прилучився до неї. Він говорить: «Усі досі відомі мені боги лише чекали, щоб їм служили, і вони взагалі не сприяли нашому благу. Але Єгова виявив ініціативу і послав на землю свого єдинородного Сина, що було для нього самого великою жертвою» (1 Івана 4:10, 19). Не минуло й десятьох місяців, як цей чоловік присвятився Єгові. Після цього він зосередився на служінні живому Богові. Він розпочав повночасне служіння і переїхав, щоб працювати там, де була більша потреба. Подібно до апостолів, він ‘усе покинув та пішов за Ісусом’ (Матвія 19:27). Через два місяці їх з дружиною запросили служити у філіалі Товариства Вартової башти в їхній країні, і він став великою допомогою в роботі з електрикою. Він прослужив у цьому філіалі вже понад 20 років, виконуючи улюблену роботу не для себе, а для Єгови.

Виявіть прилюдно присвячення

16. Які кроки має зробити людина перед присвяченням Єгові?

¹⁶ Вивчаючи Біблію деякий час, як молоді, так і старі почнуть відчувати вдячність до Єгови і будуть дорожити всім тим, що він зробив для них. Це повинно спонукати їх віддати себе Богові. Можливо, ви є одним з них. Як ви можете присвятитися Єгові? Отримавши точне знання з Біблії, вам потрібно поводитися згідно із цим знанням і вірити в Єгову та в Ісуса Христа (Івана 17:3). Покайтесь і відверніться від колишнього гріховного способу життя (Дії 3:19). Потім ви зробите крок присвячення, виражаючи це урочистими словами в молитві до Єгови. Ця молитва, поза всяким сумнівом, запам’ятається вам, бо це буде початком нових взаємин з Єговою.

17. а) Чому старійшини розглядають з новоприсвяченими підготовлені запитання? б) Який важливий крок потрібно зробити людині невдовзі після її присвячення і чому?

¹⁷ Подібно до того як Мойсей пояснив ізраїльтянам умови угоди з Єговою, так само старійшини в зборах Свідків Єгови допомагають точно дослідити всю справу тим, хто недавно присвятився. Вони використовують підготовлені запитання, аби пересвідчитись, що кожна особа цілком розуміє основні біблійні вчення й усвідомлює обов’язки, які має Свідок Єгови. Тоді найвідповіднішим є обряд, яким прилюдно виявляється присвячення. Як правило, новоприсвячена особа палко бажає повідомити, що вона вже встановила такий цінний зв’язок з Єговою. (Порівняйте Єремії 9:24). Це робиться належним чином через водне хрещення на символ присвячення. Занурення у воду символізує, що людина померла щодо своєкорисливого способу життя, а виринання символізує, що вона ожила для нового життя — для виконання Божої волі. Це не клятва, а також не ритуал, подібний до ритуалу місоґі в синтоїзмі, під час якого особа нібито очищається водоюa. Радше це прилюдне оповіщення про присвячення, яке вже було здійснене в молитві.

18. Чому ми можемо бути певними, що наше присвячення не буде даремним?

¹⁸ Цю урочисту подію важко забути, бо вона тепер нагадує новому Божому служителю про його міцний зв’язок з Єговою. На відміну од відданості своїй країні та імператору пілота-камікадзе, це присвячення Єгові не буде даремним, бо він є вічним всемогутнім Богом, який виконує все те, що постановив виконати. Йому і тільки йому належить наша щира відданість (Ісаї 55:9—11).

19. Що обговорюватиметься в наступній статті?

¹⁹ Однак присвячення означає щось більше. Наприклад, як присвячення впливає на наше буденне життя? Це обговорюватиметься в наступній статті.

[Примітка]

«Щоденно» живімо згідно зі своїм присвяченням

«Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде» (ЛУКИ 9:23).

1. Як можна перевірити, чи ми є успішними християнами?

«ЧИ МИ були справді присвяченими чоловіками?» Відповідь на це запитання, за словами Джона Ф. Кеннеді, 35-го президента Сполучених Штатів Америки, визначає успіх тих, хто займає державні посади. За допомогою цього запитання, якщо звернути увагу на його глибший зміст, можна перевірити, чи ми є успішними християнськими служителями.

2. Як словник визначає слово «присвячення»?

² А що таке присвячення? Дієслово, з якого походить цей іменник, визначається «Словником української мови» як «повністю віддаватися чому-небудь». Джон Ф. Кеннеді, очевидно, використав це слово у розумінні саможертовної відданості. Але для християн присвячення — це щось більше.

3. Що таке християнське присвячення?

³ Ісус Христос сказав своїм учням: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Матвія 16:24). Присвячення для виконання божественної волі не стосується лише поклоніння щонеділі або поклоніння в спеціально відведеному для цього місці. Воно стосується цілого способу життя людини. Бути християнином — це зректися або відкинути себе і служити Єгові — Богові, котрому служив Ісус Христос. Крім того, християнин бере свого «хреста», стійко тримаючись у час страждання, яке зумовлене тим, що він є послідовником Христа.

Досконалий приклад

4. Що символізувало Ісусове хрещення?

⁴ Коли Ісус був на землі, він виявив, чого вимагає присвячення Єгові. Ось як він ставився до цього: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував». Відтак він додав: «Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже» (Євреїв 10:5—7). Як член присвяченого народу, він вже був присвячений Богові, коли народився. Однак на початку свого земного служіння Ісус охрестився на символ того, що він виконуватиме Божу волю, а це вимагало від нього також віддати своє життя на викупну жертву. Таким чином він залишив християнам приклад, як треба виконувати все, чого бажає Єгова.

5. Який зразковий погляд на матеріальні речі мав Ісус?

⁵ Після свого хрещення Ісус розпочав життєвий шлях, який зрештою привів його до жертовної смерті. Ісуса не цікавило здобуття грошей або вигідне життя. Навпаки, його життя було зосереджене навколо служіння. Ісус спонукував своїх учнів ‘шукати найперш Царства Божого й правди Його’, і він сам тримався цих слів (Матвія 6:33). Він навіть якось сказав: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,— Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвія 8:20). Він міг би підтасовувати свої вчення так, щоб виманювати гроші у своїх послідовників. Будучи теслею, він міг би відкладати час, щоб виробляти на продаж добротні меблі та заробляти срібняки. Але він не використовував своїх умінь, аби збагачуватися матеріально. Чи ми, присвячені Божі служителі, наслідуємо Ісусів правильний погляд на матеріальні речі? (Матвія 6:24—34).

6. Як ми можемо наслідувати Ісуса, бажаючи бути саможертовними присвяченими слугами Бога?

⁶ Віддаючи перевагу служінню Богові, Ісус не бажав власної вигоди. Усі три з половиною роки свого публічного служіння він жив саможертовним життям. Одного разу після напруженого дня, не мавши навіть можливості поїсти, Ісус охоче навчав людей, що були «змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36; Марка 6:31—34). Хоча він був «зморений», однак першим заговорив до самарянки, яка прийшла до Яковової криниці в Сіхарі (Івана 4:6, 7, 13—15). Він завжди турбувався благополуччям інших більше, ніж своїм (Івана 11:5—15). Ми можемо наслідувати Ісуса, великодушно жертвуючи своїми інтересами заради служіння Богові та інших (Івана 6:38). Думаючи про те, як справді можна задовольняти Бога, а не тільки виконувати необхідний мінімум, ми житимемо згідно зі своїм присвяченням.

7. Як ми можемо наслідувати Ісуса тим, що завжди віддаємо славу Єгові?

⁷ Допомагаючи людям, Ісус аж ніяк не старався привертати увагу до себе. Він присвятився Богові, щоб виконувати Його волю. Тому він завжди робив так, щоб уся слава за виконане ним віддавалася його Отцю Єгові. Коли один урядовець звернувся до нього словами «Учителю Добрий», вживаючи слово «добрий» як титул, Ісус виправив його, кажучи: «Ніхто не є Добрий,— тільки Сам Бог!» (Луки 18:18, 19; Івана 5:19, 30). Чи ми відразу відводимо славу від себе і скеровуємо її до Єгови, як це робив Ісус?

8. а) Як Ісус, будучи присвяченою людиною, відокремився від світу? б) Як ми повинні наслідувати його?

⁸ Впродовж свого присвяченого земного життя Ісус показував, що він зосереджувався на божественному служінні. Він залишився чистим і тому міг віддати себе на викупну жертву в ролі «непорочного й чистого Ягняти» (1 Петра 1:19; Євреїв 7:26). Він дотримався всіх заповідей Мойсеєвого Закону і тому виконав цей Закон (Матвія 5:17; 2 Коринтян 1:20). Він жив згідно зі своїм вченням про мораль (Матвія 5:27, 28). Ніхто не може по праву оскаржити його в поганих спонуках. Безперечно, він «беззаконня зненавидів» (Євреїв 1:9). Як Божі раби, наслідуймо Ісуса, зберігаючи своє життя і свої спонуки чистими в очах Єгови.

Застережливі приклади

9. Який застережливий приклад згадав Павло і чому нам потрібно розглянути цей приклад?

⁹ Разючим контрастом до Ісусового прикладу є застережливий приклад ізраїльтян. Навіть після того як вони проголосили, що виконуватимуть усе сказане Єговою, вони не чинили його волі (Даниїла 9:11). Апостол Павло заохочував християн взяти для себе урок з того, що сталося з ізраїльтянами. Розгляньмо деякі випадки, котрі згадує Павло у своєму Першому посланні до коринтян, і подивімося, яких пасток потрібно остерігатися присвяченим служителям Бога сьогодні (1 Коринтян 10:1—6, 11).

10. а) Яким чином ізраїльтяни виявляли ‘пожадливість’? б) Чому в другому випадку ізраїльтяни несли більшу відповідальність за ремствування і який урок ми можемо взяти з їхнього застережливого прикладу?

¹⁰ Спочатку Павло перестеріг нас, щоб ми не були «пожадливі» (1 Коринтян 10:6). Це, можливо, нагадує вам випадок, коли ізраїльтяни нарікали, що їли тільки манну. Єгова послав їм перепелиць. Щось подібне вже сталося десь за рік до того в пустині Сін, перш ніж ізраїльтяни заявили про своє присвячення Єгові (Вихід 16:1—3, 12, 13). Але тепер обставини змінилися. Коли Єгова вперше дав ізраїльтянам перепелиць, він не покликав цих людей до відповіді за ремствування. Проте тепер усе було по-іншому. «Те м’ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ» (Числа 11:4—6, 31—34). Що ж змінилося? Як присвячений народ, вони тепер були підзвітні. Їхня невдячність за постачання Єгови довела їх до нарікання на Єгову, незважаючи на те що вони пообіцяли робити все, що він скаже! Подібним є нарікання на стіл Єгови і сьогодні. Дехто виявляє невдячність за духовний харч, який дає Єгова через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Пам’ятаймо, однак, присвячення вимагає, щоб ми із вдячністю зберігали в пам’яті все, зроблене для нас Єговою, і приймали від нього духовний харч.

11. а) Як ізраїльтяни забруднили ідолопоклонством своє поклоніння Єгові? б) Як один із видів ідолопоклонства може вплинути на нас?

¹¹ Потім Павло попередив: «Не будьте також ідолянами, як деякі з них» (1 Коринтян 10:7). Тут він, очевидно, згадує про поклоніння теляті, що мало місце відразу після того, як ізраїльтяни уклали угоду з Єговою біля гори Сінай. Ви можете сказати: «Я присвячений Єгові і ніколи не втягнусь в ідолопоклонство». Завважте, проте, що, на думку ізраїльтян, вони не переставали служити Єгові; все ж таки вони почали поклонятися теляті, а це огида для Бога. Що ж включалося в цю форму поклоніння? Люди поприносили жертви перед телям, а відтак ‘засіли до їди та до пиття і встали бавитися’ (Вихід 32:4—6). Сьогодні дехто може твердити, що він служить Єгові. Але його життя, можливо, зосереджується не на поклонінні Єгові, а на власному задоволенні речами цього світу, і він намагається припасовувати служіння Єгові до всього цього. Щоправда, тут немає такої крайності, як припадання долілиць перед золотим телям, але ці речі мало чим різняться, якщо взяти до уваги сам принцип. Коли богом особи стають її бажання, вона вже далеко не живе згідно зі своїм присвяченням Єгові (Филип’ян 3:19).

12. Що ми дізнаємося про самозречення із випадку ізраїльтян з пеорським Ваалом?

¹² Наступний Павлів застережливий приклад також стосувався певного роду розваг. «Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли,— і полягало їх одного дня двадцять три тисячі» (1 Коринтян 10:8). Принаджені аморальними втіхами, які пропонували моавські дочки, ізраїльтяни почали поклонятися пеорському Ваалу в Шіттімі (Числа 25:1—3, 9). Зректися себе, щоб виконувати волю Єгови,— це також приймати його норми моральної чистоти (Матвія 5:27—30). У наш вік занепадання цих норм нам нагадується про те, що треба очиститися від усієї неморальності і віддати Єгові право вирішувати, що добре, а що зле (1 Коринтян 6:9—11).

13. Як приклад Пінхаса допомагає нам зрозуміти, що включає в себе присвячення Єгові?

¹³ Хоча в Шіттімі чимало потрапило в пастку розпусти, декотрі таки трималися свого присвячення Єгові, здійсненого цілим народом. З-поміж них виділявся своєю ревністю Пінхас. Коли Пінхас побачив, що один ізраїльський начальник завів мідіянітянку у свій намет, він негайно взяв списа і проколов їх. Єгова сказав Мойсею: «Пінхас... відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості [«через свою вимогу виключної відданості», НС]» (Числа 25:11). Присвячення — це цілковита нетерпимість до суперництва з Єговою. Ми не можемо дозволити нічому заволодіти у нашому серці місцем, яке повинно займати присвячення Єгові. Наша ревність до Єгови також спонукує нас утримувати чистим збір, повідомляючи старійшинам про грубу неморальність і будучи нетерпимими до неї.

14. а) Як ізраїльтяни випробовували Єгову? б) Як цілковите присвячення Єгові допомагає нам не ‘підупадати’?

¹⁴ Павло згадав ще один застережливий приклад: «Ані не випробовуймо Христа [«Єгову», НС], як деякі з них випробовували,— та й від зміїв загинули» (1 Коринтян 10:9). Тут Павло говорив про випадок, коли ізраїльтяни нарікали перед Мойсеєм на Бога і коли «підупала душа того народу в тій дорозі» (Числа 21:4). Чи ти так помиляєшся? Коли ти присвячувався Єгові, то чи думав, що Армагеддон вже ось-ось почнеться? Чи терпіння Єгови триває довше, ніж ти сподівався? Пам’ятаймо, ми не присвятилися Єгові лише на певний період або до Армагеддону. Наше присвячення вічне. Тому «не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Галатів 6:9).

15. а) На кого скаржилися ізраїльтяни? б) Як наше присвячення Єгові спонукує нас поважати теократичне керівництво?

¹⁵ Під кінець Павло застеріг, щоб не ‘нарікати’ на призначених слуг Єгови (1 Коринтян 10:10). Ізраїльтяни несамовито нарікали на Мойсея й Аарона, коли 10 із 12 висланих до Ханаанського краю розвідників принесли поганий рапорт. Вони навіть говорили, щоб змістити Мойсея з керівного становища і повернутися до Єгипту (Числа 14:1—4). Чи ми сьогодні погоджуємося з керівництвом, яке дається нам через дію святого духу Єгови? Коли ми бачимо багатий духовний стіл, накритий класом вірного і мудрого раба, нам стає зрозуміло, ким послуговується Ісус, щоб розподіляти «своєчасно поживу» (Матвія 24:45). Щире присвячення Єгові вимагає, щоб ми виявляли повагу до його призначених слуг. Ніколи не уподібнюймося до сучасних скаржників, які обернулися, так би мовити, до нового голови, що затягнуло їх назад у світ.

Чи це все, що в моїх силах?

16. Які запитання повинні поставити собі присвячені слуги Єгови?

¹⁶ Ізраїльтяни не почали б так прикро помилятися, коли б пам’ятали, що їхнє присвячення Єгові є цілковитим. Ісус Христос, на відміну від цих невірних ізраїльтян, до кінця жив згідно зі своїм присвяченням. Як Христові послідовники, ми наслідуємо його приклад відданості з усього серця, живучи «не для пожадливостей людських, а для Божої волі». (1 Петра 4:2; порівняйте 2 Коринтян 5:15). Воля Єгови сьогодні полягає в тому, щоб «усякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:4, НС). Тому нам потрібно ‘проповідувати це Євангеліє Царства’, перш ніж прийде кінець (Матвія 24:14). Скільки зусиль ми вкладаємо в це служіння? Нам, можливо, треба запитати себе: «Чи це все, що в моїх силах?» (2 Тимофія 2:15). Обставини різняться. Але Єгові подобається, коли йому служать «згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має» (2 Коринтян 8:12; Луки 21:1—4). Ніхто не повинен судити глибину або щирість присвячення іншого. Кожен особисто має визначити глибину своєї відданості Єгові (Галатів 6:4). Наша любов до Єгови повинна спонукати нас запитати себе: «Як я можу принести радість Єгові?»

17. Який є зв’язок між присвяченням і вдячністю? Наведіть приклад.

¹⁷ Наша відданість Єгові збільшується в міру того, як збільшується наша вдячність йому. Один 14-річний хлопець з Японії присвятився Єгові і символізував своє присвячення через водне хрещення. Пізніше він хотів отримати вищу освіту і стати вченим. Він ніколи не думав про повночасне служіння, але як присвячений служитель, не хотів покинути Єгови та його видимої організації. Щоб реалізувати свою мету в житті, він вступив до університету. Там він зрозумів, що випускники університету змушені присвячувати для своїх компаній або на дослідження ціле своє життя. Він запитав себе: «Чому я тут? Чи я справді можу жити так, як вони, віддаючись світській роботі? Чи ж я не присвячений вже Єгові?» Відновивши своє цінування духовних речей, він став сталим піонером. Він глибше зрозумів важливість свого присвячення, і це спонукало його вирішити у своєму серці йти туди, де він потрібен. Він закінчив Школу службового вдосконалення й отримав закордонне місіонерське призначення.

18. а) Що охоплює наше присвячення Єгові? б) Яку нагороду ми можемо отримати завдяки своєму присвяченню Єгові?

¹⁸ Присвячення охоплює наше ціле життя. Ми повинні зректися себе і «щоденно» йти за чудовим Ісусовим прикладом (Луки 9:23). Якщо ми зреклися себе, тоді не проситимемо Єгову «відпустки». Наше життя узгоджується з принципами, які він встановив для своїх слуг. Навіть у сферах, де можна робити особистий вибір, для нас буде корисно пересвідчитися, чи ми з усіх сил стараємося жити згідно зі своїм присвяченням Єгові. Коли день у день служимо нашому Богові, намагаючись робити все можливе, аби подобатися йому, ми, як християни, матимемо успіх і будемо схвалені Єговою, який є достойний нашої щирої відданості.