І хоча Святе Письмо детально не пояснює, як здійснювалося кожне призначення в минулому, дещо про це ми можемо довідатись. Біблія зазначає, що Павло і Варнава, повертаючись додому з першої місіонерської подорожі, «після посту й молитви призначили в кожному зборі старійшин і віддали їх у розпорядження Єгови, в якого ті повірили» (Дії 14:23). Через кілька років Павло написав Титу, своєму партнеру в роз’їзному служінні: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і, подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин, як я тебе вчив» (Тита 1:5). Також Тимофій, який багато подорожував з апостолом Павлом, здається, мав подібні повноваження (1 Тим. 5:22). Тож зрозуміло, що призначеннями займалися роз’їзні наглядачі, а не апостоли та старійшини в Єрусалимі.

Відповідно до цього біблійного зразка Керівний орган Свідків Єгови зробив зміни щодо призначення старійшин і служителів збору. З 1 вересня 2014 року їх призначатимуть так: кожен районний наглядач уважно розгляне рекомендації у своєму районі. Під час візитів у збори він намагатиметься познайомитись з тими, кого рекомендують, співпрацюючи з ними в служінні, якщо це можливо. Після обговорення рекомендацій з радою старійшин збору на районному наглядачеві лежатиме відповідальність призначати старійшин і служителів збору у своєму районі. Завдяки цьому такий розпорядок буде ближчий до зразка першого століття.