«І впала стіна»

«ХТО б подумав цьому?» «Мені навіть на думку не спало, що дійде до цього за мого життя!» Що довело до таких зауважень? Руйнування ганебної Берлінської стіни й всього того, що вона представляла, почалося в листопаді 1989 рокуa. Люди товпилися з Східного до Західного Берліна — одні розкошуватися приємностями капіталізму, а інші — зустрітися з родичами.

Пробивання стіни дало натовпам цю нагоду. Багато вірили, що Східна Європа вже ніколи не буде такою, як колись.

Закінчення холодної війни?

Багато важливішим, ніж падіння Берлінської стіни було усунення ідеологічної стіни, яка розділювала Схід від Заходу. Несподівано «холодна війна» немов зовсім зникла. Як сказав відставний полковник військ США, Дейвід Хакуорт, у журналі Ньюсуїк: «Холодна війна вже закінчилася. Навіть запеклі антикомуністи визнають цей факт».

Як було сказано в німецькій газеті Штутгартер цайтунг, навіть НАТО (організація Північноатлантичного договору) на лондонському засіданні признав, що «холодна війна» вже закінчилася. Стаття в газеті Джерман трібюн, під заголовком «Атлантичний союз прощається з холодною війною», цитує з штутгартської газети: «Після 41 рік конфронтації [з країнами Радянського блоку] 16 діячів НАТО проклали шлях до нової стратегії і остаточно попрощалися з ерою холодної війни... Ворожнечу заступлено згодою... Безпеку і стійкість... уже можна гарантувати, не головно воєнними засобами, але політикою рівноваги, переговорами й загальноєвропейським співробітництвом». Театр дій, які загрожують мирові переставився від Європи на Середній Схід.

Ціна демократії

Демократія, так звана людська свобода вибору — це найновітніша політична течія. Майже всі люди пристають до цього руху, який має свою ціну. Дружні споріднення між Сходом і капіталістичною демократією Заходу не здобуваються дешево. У редакторській статті часопису Азіяуїк каже: «Країни, колишнього Радянського блоку, знаходяться в критичному економічному становищі... Демократія вимагає свою ціну... Демократія має багато позитивних рис, але цілковита стійкість не є одною з тих рис». Хто понесе кошти цих змін так званого вільнішого демократичного суспільства?

Мільйони людей в Польщі й Східній Німеччині, як і інших місцевостях знаходять, що зміна від центрально контрольованої економії до спільного ринку спочатку доводить до безробіття і труднощів. Як індустрія налагоджується збільшувати продуктивність і конкурує, то з цього виникає зайвина. Це також має вплив на інші сектори суспільства — військо й виробництво воєнної зброї. Чому?

Розвіяння взаємного страху між Сходом а Заходом доводить до зменшення військової сили. Сотні тисяч солдатів з їхніми родинами мусять пристосовуватися до цивільного життя і його труднощів. Замовлення зброї може зменшитися, і виробники будуть змушені звернутися до виробництва інших продуктів. Робітники можливо будуть змушені переселятися і навчатися іншої професії.

Ця дивна й бурхлива зміна в Східній Європі зовсім змінила міжнародну ситуацію. Як усе це сталося?

Критичні слова, критичні зміни

Головним фактором цієї зміни було невтручання Радянського Союзу. У минулому вторгнення Радянського Союзу в Угорщину (1956) і Чехословаччину (1968) стримало реформаторські сили Східної Європи. Але події в Польщі в 1980 роки, тобто, з’явлення Солідарності й поступові зміни на більш демократичну владу, натякали на зміну радянської політики військового втручання. Те що відбувалося в Польщі натякало на тріщини у могутньому комуністичному союзі, і на можливість постійної мирної зміни — але за ціну. Що є причиною таких змін?

Згідно з декотрими політичними коментаторами, на зміну в Східній Європі дуже вплинув прагматизм, або філософія дії президента СРСР, Михайла Горбачова. У лютому 1990 року він сказав: «Комуністична партія почала перестройку [перебудову суспільства] й організує методи її здійснення. На цій підставі розпочато в країні докорінні, революційні зміни, які оточують усі діяльності життя, і сектори населення... У межах перестройки здійснюються швидкі зміни, дивні своєю поширеністю і оригінальністю».

Як зауважує журнал Азіяуїк: «У наш час, всупереч деяким перешкодам, кампанії [Горбачова] за гласность (прилюдність) і перестройку (перебудову) розохотили реформаторів Угорщини, Польщі й Східного блоку взагалі». З приходу Горбачова до влади 1985 року цих двоє важливих російських слів, гласность і перестройка, ввійшли у словники цілого світу. Вони відображують нове ставлення до комуністичного світу.

Політичний коментатор, Філіппе Марковічі, пишучи у французькому консервативному журналі Ле Котідєн де Парі (Щоденна газета Парижа), заявив, що зміни в Чехословаччині настали «завдяки Москві, бо ясно, що радянська влада не тільки допустила ці зміни; вона переконалася, що Чехословаччина, як і інші країни народної демократії, вирветься з «гамівної сорочки»... У Празі й Східному Берліні, масові демонстрації підсилили зміну; люди товпилися по вулицях і змушували провідників капітулювати й вийти геть».

Внаслідок цих подій, як вибух політичної гори Св. Гелини, спалахли демократії й намагання самостійності, які до кількох місяців змінили карту Східної Європи — у Польщі, Східній Німеччині, Угорщині, Чехословаччині, Болгарії і Румунії.

Возз’єднання Німеччини — добро чи лихо?

Над цим питанням багато європейців морочать собі голову. У липні 1990 року влади обох Німеччин з’єдналися грошовою системою а в жовтні — політично. Тоді як мільйони людей радіють такою єдністю, то багато європейців тремтять перелякані. Це включає декотрих жителів Східної Німеччини, які мабуть будуть змушені віддати свої доми колишнім власникам Західної. Хоч декотрі політичні діячі в Британії негативно висловлюються про це, то заголовок одної британської газети заявляє: «Ми просто мусимо довіряти новонародженій Німеччині».

Постраждавши від страхітливих і коштовних навал Наполеона (1812) і Гітлера (1941), Радянський Союз наприкінці другої світової війни бажав забезпечитися буферною зоною [значить ланка, що послаблює зіткнення протилежних сил] в Східній Європі. Тому протягом кількох років після 1945b року створили Радянський блок з вісьмох комуністичних країн Східної Європи. У ці дні Радянський Союз вважає себе більш захищеним від Німеччини і США і тому не тримає тих колишніх прибічників під такою суворою покорою. Здається, «залізна завіса», проголошена Черчіллем у 1946 році, розпалася, допускаючи проміння нового світла.

Як ті зміни можуть вплинути на вас

Ми обговорили кілька економічних результатів цих змін у багатьох країнах — потребу шукати нової роботи, навчатися іншої професії, або переселятися. А для інших людей — безробіття й труднощі. Це є побічні результати філософії країн у складі спільного ринку — пережиток найдобірніших.

З другого боку, демократизація дозволяє вільнішого переселення людей, внаслідок якого поширився міжнародний туризм. З досвіду інших країн (наприклад, Іспанії і Італії) протягом останніх 30 років, міжнародний туризм значно поліпшує політичну перевагу будь-якого уряду. Мільйони жителів Заходу прагнуть відвідувати історичні міста Східної Європи, імена яких викликають спогади минулої слави — Будапешт, Прагу, Бухарест, Варшаву, Лейпціг тощо. Туристи хотіли б також безперешкодно відвідувати Петербург (Ленінград), Москву й Одесу. А жителі Східної Європи — Захід. Певно, міжнародний туризм ламає упередженість і незнання. Як багато туристів уже взнали з власного досвіду, ворожість так званих колишніх ворогів скоро зникає коли сидать на тому самому пляжі.

Ще інший аспект розваленої Берлінської стіни приваблює мільйони людей — можливість вільно спілкуватися з співвіруючими інших країн. Наскільки це буде можливим? Які релігійні зміни відбуваються в Східній Європі? У наступній статті розглянемо ці, як і інші питання.

[Примітки]

[Карта на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

НІМЕЧЧИНА

Берлін

ЮГОСЛАВІЯ

УГОРЩИНА

ПОЛЬЩА

РУМУНІЯ

ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

АЛБАНІЯ

БОЛГАРІЯ

СРСР

Східна Європа — релігійне відродження?

ПРИДУШЕННЯ свободи слова в Східній Європі протягом кількох останніх десятиліть включало в себе суворі обмеження релігійних діяльностей. Атеїзм широко проповідувався й перемінили декотрі катедри і церкви на музеї атеїзму, як наприклад у Петербурзі, якого багато туристів відвідують. Діюче духівництво стало слугами тодішньої влади. В 1967 році, коли офіційно припинили діяльності всіх монастирів, церков і мечетів, то Радіо Тірана проголосило Альбанію «першою атеїстичною державою в світі».

А що діється з релігією тепер, коли по цілій Східній Європі свобода розквітає як ті весняні квіти? Як написав французький письменник Жан-Франсуа Кан: «Репресована релігія може об’єднатися з пригніченою країною. Так сталося вчора в Ірані. Так і стається сьогодні в Радянському Азербайджані. Завтра може швидко поширитися по цілій Росії». Декотрі релігії вже засвоюють націоналістичні ідеали, бажання та прагнення, стають головним засобом поширення політичного протесту, і освячують його присутністю католицьких і православних священиків та лютеранських пасторів.

Яке ж є становище релігії в обстановці нових демократичних умов?

Як же все змінилося!

Головні релігії Східної Європи, а особливо католицька церква, відразу почали вживати заходи, щоб набути легального становища під новими урядами. Газета Оссерваторе Романо, наприклад, сказала що «дев’яте лютого [1990 року] підписали договір між Папським престолом а Угорською Республікою». У ньому обидві держави погодилися відновити дипломатичні стосунки (Уважається, що Ватікан є окрема суверенна держава).

Інший рапорт із Ватікану заявляє, що Українська католицька церква, якої діяльності заборонили 1946 року, домагалася легалізації і вступила в переговори «з урядом і з Руською православною церквою над практичними питаннями щодо діяльностей церкви на Україні».

У квітні 1990 року папа відвідав Чехословаччину. На аеропорті в Празі його привітали «церковні й державні особи високого посту, а навіть... Вацлав Хавел, президент республіки» (Оссерваторе Романо). У тій країні також відбувається зміна релігійної обстановки.

Католицька церква завжди була значною силою в Польщі. Тепер з новоздобутою свободою, вона знову намагається впровадити релігійну науку в шкільний курс навчання. Один священик сказав: «Школи належать до держави. Понад 90 процентів поляків є католиками... З належною повагою до інших релігій, релігійне вчення в школі відновило б авторитет учителям і... владі, тому що це моральна основа людини».

Рапорт про Румунську православну церкву заявляє: «Патріарх і деякі єпископи, які співробітничали з режимом [Чаушеску], були змушені відмовитися від своїх позицій. Створили комісію з метою відживити церкву. Багато колишніх невіруючих звертаються до релігії і заповнюють місцеві церкви... Румунській візантійській католицькій церкві, яку 40 років тому змусили розформуватися, знову дозволили реорганізуватися» (Єдність православ’я [англ.], липень 1990).

Зміни в Албанії

Згідно з пресою, несподівані зміни поступово відбуваються в Албанії, малій гористій країні на березі Адріатичного моря між Югославією а Грецією, у якій живе три з чвертю мільйони людей. У німецькій газеті Ді вельт було сказано: «В Албанії, остання твердиня стійкого комунізму в Європі, люди почали голосувати ногами», шукаючи сховище в посольствах Заходу, з яких їм дозволено виїжджати до Італії, Німеччини та інших країн.

Рапорт продовжує: «У травні 1990 року албанцям обіцяно паспорти й скасування законів, якими припиняли релігійні заняття». (Цитата з часопису Джерман трібюн, 15 липня 1990). Як написав професор історії, Деніс Р. Янс: «Довгу і важку боротьбу за цілковиту незалежність від церкви, здається, відкладено». Проте він додає: «Є доказ,.. що в цьому суспільстві релігії завдано згубний удар».

У розумінні цього становища, Свідки Єгови, як завжди, зберігають свій цілковитий нейтралітет. Дотримуючись біблійних принципів, вони не мішаються в політичні й націоналістичні чвари. Вони впевнені, що Бог дозволить їм вільно виконати завдання, тобто проповідувати Боже Царство (Матвія 22:21; 1 Тимофія 2:1, 2; 1 Петра 2:13​-15).

Що ж сказати про Свідків Єгови Східної Європи? Чи вони досягли успіху під час заборони? Чи їм теж дано релігійну свободу?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи люди Східної Європи повернуться до церков?