Серед натовпу є книжники і фарисеї, які прийшли аж з Єрусалима. Але замість того, щоб навчатися в Ісуса або підтримувати його, вони кажуть людям, що «він має Вельзевула», а отже заодно з «правителем демонів» (Марка 3:22).

Ісус щойно зцілив опанованого демоном чоловіка, який тепер бачить та говорить, і ніхто не може цього заперечити. Тож книжники і фарисеї намагаються знеславити Ісуса, висуваючи фальшиве звинувачення. Вони кажуть: «Він виганяє демонів не інакше, як з допомогою Вельзевула, правителя демонів» (Матвія 12:24).

Ісус знає думки книжників і фарисеїв, тому говорить: «Кожне царство, в якому виникає поділення, буде зруйноване, і кожне місто чи дім, в якому виникає поділення, не встоїть. Так само якщо Сатана виганяє Сатану, то він поділився сам у собі. Як же тоді встоїть його царство?» (Матвія 12:25, 26).

Які переконливі аргументи! Фарисеї знають, що декотрі юдеї виганяють демонів (Дії 19:13). Тому Ісус запитує: «Якщо я виганяю демонів з допомогою Вельзевула, то з чиєю допомогою виганяють їх ваші сини?» Іншими словами, їх самих можна звинуватити в тому, в чому вони звинувачують Ісуса. «А якщо я виганяю демонів за допомогою Божого духу,— продовжує Ісус,— то Боже Царство дійсно прийшло несподівано для вас» (Матвія 12:27, 28).

Здатність Ісуса виганяти демонів доводить, що він має владу над Сатаною. На підтвердження цього Ісус наводить приклад: «Як може хтось вдертися в дім сильного чоловіка та заволодіти його майном, якщо спочатку не зв’яже того чоловіка? Лише тоді він зможе пограбувати дім. Хто не зі мною, той проти мене, і, хто не збирає зі мною, той розсипає» (Матвія 12:29, 30). Зрозуміло, що книжники і фарисеї виступають проти Ісуса і цим показують, що є знаряддям в руках Сатани. Вони «розсипають», тобто відвертають людей від Божого Сина, якого підтримує сам Єгова.

Ісус перестерігає своїх противників, які йдуть за Сатаною: «Усе проститься синам людським, хоч би які гріхи вони чинили і які зневажливі слова говорили. Але якщо хтось говоритиме зневажливі слова проти святого духу, той ніколи не отримає прощення; на ньому тяжіє вічний гріх» (Марка 3:28, 29). Яким же небезпечним шляхом ідуть ті, хто приписує Сатані чуда, що явно були виконані за допомогою Божого духу!