18, 19. Як урядовці у Данії намагались обмежити проповідницьку працю?

¹⁸ Данія. 1 жовтня 1932 року набрав чинності закон, згідно з яким продавати друкований матеріал можна було, лише маючи ліцензію торговця. Проте наші брати не зверталися за отриманням такої ліцензії. Наступного дня п’ять вісників проповідували у місті Роскілле, що приблизно за 30 кілометрів на захід від столиці країни, Копенгагена. Під кінець дня брати побачили, що кудись подівся брат Август Легманн. З’ясувалося, що його заарештували за те, що він нібито продавав товар, не маючи відповідної ліцензії.

¹⁹ Август Легманн постав перед судом 19 грудня 1932 року. Він визнав, що заходив до людей і пропонував біблійну літературу, але заперечував, що її продавав. Суд першої інстанції погодився з ним, заявивши: «Відповідач... може себе фінансово забезпечувати; він не отримує і не має наміру отримувати жодних доходів від своєї діяльності, а навпаки, йде заради неї на фінансові витрати». Отже, підтримавши Свідків, суд постановив, що діяльність Легманна «не можна вважати торгівлею». Проте вороги Божого народу вперто хотіли обмежити проповідницьку працю в тій країні (Пс. 94:20). Тож прокурор подав апеляцію до Верховного суду. Як це сприйняли брати?

20. Яке рішення прийняв Верховний суд Данії і як це рішення вплинуло на братів?

²⁰ За тиждень до розгляду справи Верховним судом Свідки посилили свою проповідницьку діяльність. У вівторок 3 жовтня 1933 року суд оголосив своє рішення. Він підтримав рішення суду нижчої інстанції, що Август Легманн не порушував закону. Ця постанова означала, що Свідки можуть і далі вільно проповідувати. З вдячності Єгові за цю юридичну перемогу брати і сестри ще активніше взялися за проповідування. Від часу того судового рішення наші брати в Данії більше не стикалися з жодними обмеженнями з боку влади.