Нестійкість цін. У недавні роки, ціна нафти, металів, і інших головних предметів торгівлі, була дуже нестійка. Несподіване підвищення в ціні нафти в 1970 рр. було причиною на всесвітню інфляцію й запалило застій світової економії. Головно потерпіли країни, що розвиваються в яких нафти немає.

У 1980 рр. більшість головних предметів торгівлі різко впали в ціні. Це дуже затримало економічний рух бідніших країн, які експортують головно такі продукти. Тому що нафта продавалась по низькій ціні, то норма прожитку в таких країнах як Мексіка і Нігерія, які дуже покладаються на експортування нафти, різко знижилась. Така нестійкість цін може поруйнувати найкраще економічне планування.

Недалекоглядні урядові витрати

Військові витрати. Усього в 1987 р. у світі витратили приблизно один трильйон доларів на озброєння. Це виходить на близько 1,8 мільйона доларів кожної хвилини! Гроші на озброєння витрачають не тільки заможні країни; декотрі з найбідніших країн світу планують підвищити свої витрати на захист 10 процентів на рік.

Економіст Джон К. Гелбрейт пояснює суспільний й економічний вплив таких витрат на слаборозвинені країни: «Найбідніші країни світу платять за цю зброю. Зброю купують за рахунок капіталу вкладеного в промисловство, щоб поліпшити умови життя, за рахунок самих харчів».

Проекти «білого слона». Кажуть, що король Сіаму, щоб розорити когось з своїх підданих, давав йому священного білого слона (щось, що приносить більш неприємності ніж користі). Тому що в сіамців білі слони святі, то не є в’ючні. Утримувати таку тварину могло б зруйнувати нещасного одержувача дарунка. У недавні роки нації Західного світу ненавмисно відігравали роль короля Сіаму. Програмами допомоги вони оплачували претензійні технологічні проекти, яких одержувачі-нації не можуть тримати в доброму стані.

Ті коштовні «білі слони» засмічують економічний краєвид бідніших країн: розкішні аеропорти з яких літаки зрідка злітають, пекарні найновітнішого типу в яких не печуть хліб через брак борошна, величезні цементні заводи, які завжди ламаються через брак обслуговування.

Деколи уряди країн, що розвиваються дуже заборговуються, через будування коштовних проектів — гідроелектричні схеми, ядерні заводи, а навіть нові столиці.

Ріст населення

По багатьох країнах світу, дуже скорий ріст населення знижує життєвий рівень. Забезпечувати людей відповідним житлом, постачати їм роботу, школи, а навіть харчі, ніяк не може йти в ногу із зростаючими вимогами. Наприклад, у Мексіці, через дуже скорий ріст населення, мусять утворювати один мільйон робіт на рік, тільки щоб приборкати безробіття. У багатьох країнах Африки, через скорий ріст населення — якого погіршує еміграція людей у міста — мусять у троє більше імпортувати харчі і це знижило життєвий рівень протягом минулого десятиліття. Декотрі батьки, упадаючи в розпач, тому що не можуть пошукати роботи й утримувати свої великі родини, покидають їх, а навіть кінчають життя самогубством.

[Рамка на сторінці 8]

Проблема заборгування

Державний борг

Уряди багатьох країн витрачають більше грошей, ніж мають доходу. Через це вони мусять позичати гроші й протягом років це доводить до величезного дефіциту, якого деколи називають державний борг. Щоб оплачувати цей борг, разом з наростаючими процентами, уряди змушені позичати гроші, а це збільшує норму процентів, як також інфляцію. Крім того, журнал Тайм пояснює, що уряди не дуже охочі зменшити витрати, тому що «голосуюча публіка вимагає більше вигод, і нижчих податків, а політичні діячі реагують до [бажань голосуючих]». Цим чином відкладають день розплати, і тимчасом кошт прожитку збільшується.

Міжнародний борг

З різних причин, декотрі країни імпортують більше продуктів і послуг, ніж експортують, і це розладнює торговельний дефіцит. Баланс між експортом а імпортом платиться готівкою продаючих країн, звичайно доларами або іншими грішми більшої вартості. Ці гроші беруться або з державної скарбниці або їх позичається від інших країн. Якщо в державній скарбниці грошей дуже мало, а інші країни не хочуть позичати, тоді обмежують імпорт або знецінюють гроші позичаючої країни. Через це імпортований товар продається за дуже високі ціни. Багато цього товару є потрібний для індустрії, як також споживачам.

Країни, що розвиваються особливо мають проблеми з торговельним балансом через те, що ціни товару, якого вони експортують дуже знижені. Наприклад, у 1960 р. за одну тонну кави можна було купити 37 тонн хімічного добрива, тоді як у 1982 р. можна було купити тільки 16 тонн. Подібно буває з експортуванням какао, чаю, бавовни, міді, олова, як також з іншими головними продуктами менш розвинених країн. Головно через ці супротивні умови торгівлі, над якими вони не мають контролю, то до 1987 р. слаборозвинені країни, заборгувались на 1000 мільярдів доларів. Цей камінь на їхній шиї дуже перешкоджає їхньому економічному відновленню, а навіть загрожує стійкості декотрих урядів.

У Нью-Йорк таймс недавно було сказано: «Єдиний спір, який з’єднує латиноамериканські країни, є заборгування... Уряди вважають цю проблему бути відповідальною за їхню розпадаючуся популярність і головною політичною мінливістю, яка впливає на їхню негайну майбутність».

[Карта на сторінці 7]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Норма світової інфляції на 1980—85 рр.

(З ласки El Mundo en Cifras [Світ у цифрах, ісп.] надруковано в журналі Економіст).

◼ 0 до 15%

◼ 15 до 30%

◼ 30 до 100%

◼ понад 100%

◼ статистики немає