„Вибирайтесь негайно!”

Масовий вихід десятьох тисяч людей за одну ніч

Від нашого кореспондента в Японії

„ВИБИРАЙТЕСЬ зараз! Негайно!” Стареньким чоловікам і жінкам Осімського закладу для старих громадян наказали шукати сховку в початковій школі перед виверженням гори Міхари 21 листопада 1986 р. Хоч робітники в закладі були приготовлені вибиратись ще коли вулкан став діючий кілька днів раніше, то несподіваність буйного виверження того пополудня не полегшило їхньої втечі.

„Ми навіть не подумали про носилки, яких були приготовили нам”, пояснює Казуко, робітник у закладі. „Ми виносили стареньких людей на руках або на плечах до двох автобусів, яких міська влада надіслала до закладу. Незабаром автобуси були набиті людьми, і декотрих треба було вивозити до сховку вантажними автомобілями”.

Згодом, старих людей привезли до порту й посадили на судно Агентури морської безпеки для того, щоб випорожнити острів. Ці люди перші вибрались. Потім вивезли більше як десять тисяч жителів острова й туристів.

Землетруси й виверження

Гора Міхара на острові Ідзу-Осіма, звичайно відомий під ім’ям Осіма, є одна з чотирьох діючих вулканів під строгим наглядом японського уряду. Гора стала відома за її малі діючі виверження. Але 15 листопада 1986 р., гора вивергнулась тільки два тижні після того, як Конференція для передречення вулканічного виверження оголосила її бути безпечною. Виверження з кратера чис. 1 збільшувались. (Дивіться карту на 6 сторінці.) Лава випливала з внутрішньої кальдери (заглиблення на вершині вулкана). Тоді, 21 листопада несподіване виверження вдарило мешканців острова. В наслідок вивержень сформувався новий кратер. Після цього бували виверження з внутрішніх тріщин гори вивергуючи фонтан вогню більше як 330 футів (100 метрів) вгору. Як при схилах гори формувались ущелини, то формувались і нові вогненні фонтани.

Землетруси ще більше настрашили вже переляканих людей. До години 80 землетрусів потрясли острів. Лава випливала із зовнішнього краю кратера й вилась по схилі гори до Мотомачі, найбільш населеного пункту Осіми. Потік лави до Мотомачі спонукав мера, Гідемаса Уемруа, наказати людям вибратись з міста. У цей час вважали південну частину острова, район Хабу, бути безпечним.

,Грибоподібна хмара неначе вибух атомної бомби’

„Ми пили чай”, пригадує Джіро Нішімура, єдиний старший в ідзу-осімському зборі свідків Єгови. „Тоді пролунав великий вибух. Я вибіг на двір, і побачив грибоподібну хмару, зносячуся верх гори Міхари неначе вибух атомної бомби. Я знав, що це не було мале виверження. Я чув якесь оголошення по міських гучномовцях, але тому що не зрозумів їх докладно, потелефонував до міського бюра. Мені казали, що мешканцям Мотомачі ще не наказували вибиратись. Я знав, що нам будуть потрібні харчі, отже наказав дружині наварити рису й поробити з нього рисові кульки. Але перш ніж я з’їв першу кульку, нам наказали вибиратись.

„Нас п’ятеро, включаючи 90 тилітню матір моєї дружини, втекли до автотранспортної стоянки в порті Мотомачі. Люди стояли в ряді чекаючи сідати в судно й залишати острів. Ряд був довгий, але через стареньку матір моєї дружини яка вже не могла ходити без помочі, нам дозволили сісти на раніше судно в дорозі до Атамі”.

Для декотрих людей, залишати батьківщину не було легко. Кічіджіро Окамура, 84 тилітній чоловік, який працює акупунктуристом у Осімському закладі для старих громадян, вже 40 літ мешкав на острові Осімі. Окамура виявляє свої почуття так: „Землетруси були великі, але я мислив, що все буде гаразд і хотів побачити, що станеться до кількох днів. Я вже звиклий до вивержень та землетрусів. Я не дуже турбувався, бо знав, що вони зрештою втихнуть. Але рибалки схопили мене й примусили вибратись”. Він вибрався з дружиною Йоші й двома дочками та чотирма внуками.

Наказ усім людям вибиратись

Спершу, потік лави загрожував тільки північній частині острова. Мешканців округи Мотомачі перевозили до району Хабу. Мешканцям північної частини острова тільки наказали збиратись у гімнастичних шкільних залах.

„У мене були цих дві ковдри й торба”, каже Каоко Хіракава, яка о п’ятій годині пополудні шукала сховку в гімнастичному залі Номаші. „Я думала, що тільки переночую в цьому залі”. Її чоловік Рінзо турбувався його хворими батьками, які жили недалеко новоутвореного кратера. Розтурбовані, вони сіли в автомашину й поїхали по батьків. „Землетруси були страшні”, каже Рінзо. „Земля коливалась неначе хвилі на бурхливому морі. Батьки тільки що сіли в машину, коли земля кілька кілометрів від їхнього дому прорвалась”. Їм удалось доїхати до гімнастичного залу в Номаші, але пізніше їм наказали вибратись до Хабу.

О годині 10:50 вечором, мер міста дав наказ, щоб усі люди на острові вибрались. „Ми шукали сховища в Третій середній школі в Хабу”, каже пані Тамаокі. „Тоді нам наказали йти пішки до порту. Вода була за мілка для більших судин, отже ми зрештою поїхали автобусом до Мотомачі, а там нас посадили на корабель у дорозі до Токіо”.

Виїзд більше як десять тисяч мешканців і туристів закінчився о годині 5:55 рано 22 листопада з мером та його службовцями на останньому судні. До п’ятьох годин після головного вибуху випорожнили острів Осіму. Операція відбулась спокійно й організовано, завдяки заходам громадських службовців, суднової компанії, яка послала судна до Осіми вивозити її мешканців, і охочого співробітництва самих жителів острова. Крім кількох винятків, люди негайно послухали наказу вибратись. На острові лишилась тільки сотня поліцаїв, пожежників, і інших діячів, як також кілька людей, які не хотіли вибратись.

Але де ж оселились ті вивезені люди? Хто доглядав їх? Як же пощастило свідкам Єгови того острова?

[Схема/Карти на сторінці 6]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Осіма

Гора Міхара

Токіо

Шімода

Інаторі

Сакураджіма

Іто

Атамі

Ебіна

[Схема]

Осіма

Оката

Кітанояма

потік лави

кратер чис. 2

виверження

кратер чис. 1

зовнішній край кратера

Сашікіджі

Порт Хабу

Гора Міхара

Номаші

Мотомачі

аеропорт

[Ілюстрація на сторінці 4]

„Пожежники силоміць примусили мене залишити острів”.

Бездомні — але живі!

Від нашого кореспондента в Японії

ПЕРШІ судна набиті евакуйованими приплили до портів понад півострова Ідзу вночі 21 листопада. Пізніше, зробили рішення, щоб цих людей перевезти до Токіо, тому що острів Осіма був підлеглий муніципалітету в Токіо. Муніципальний уряд, разом з державним, зробили перші кроки організувати евакуйованим допомогу. Свідки Єгови в Ідзу, в Токіо, як також у центрі свідків Єгови в місті Ебіна тільки 50 миль (80 км.) від гори Міхари, також організували людям допомогу.

Як відомості про вулкан переривали регулярні телевізійні передачі, то свідки Єгови, живучі поблизу, особливо турбувались їхніми духовними братами й сестрами на острові. Нобумаса Обата із збору Іто з іншими установили контакт із Свідками району Ідзу й організували прийом евакуйованих Свідків. До о 6:30 години пополудні того ж самого дня, свідки Єгови вже чекали на них у кожному порті півострова Ідзу й в Атамі, готові приймати їхніх братів і сестер із Осіми.

Коли Джіро Нішімура з чотирма іншими свідками прибули до Атамі десь о десятій годині того вечора, то зустріли свідки Єгови в Атамі, тримаючі в руках журнали Вартова Башта і Пробудись! Тому що урядові діячі ще не вирішили, що з ними було слід робити, то приїжджим Свідкам дозволили перебувати з ким вони забажали. Вони попрямували до Югавари, в якому то місті син Нішімури служить як старший в місцевому зборі. Апартамент у якому вони осілись став центром для братів і сестер Осімського збору.

О 8 годині наступного ранку, Комітет Відділу в центрі Товариства Вартової Башти в Ебіні вирішив негайно послати двох представників до району Ідзу й двох до Токіо, щоб вони організували братам допомогу.

Як представники Товариства обговорювали справу з Нішімурою, то Мітсуо Шіозакі прибув з припасами подаровані його збором у Нумазу. Брати й сестри головно оцінювали одяг, який він розподілював їм, і чимало їх мали на собі тільки той одяг, у якому залишили острів. Вони теж вдячно приймали харчі, яких він привіз їм.

Комітети допомоги в Ідзу й Токіо були призначені роздавати братам і сестрам Осімського збору потрібну грошову допомогу. Такі комітети теж мали обов’язок подбати про їхні духовні потреби.

Допомога в Токіо

О годині 9:55 пополудні 21 листопада, після того як деякі судна, набиті евакуйованими людьми, відплили до міст Ідзу півострова, то губернатор Токіо дав наказ, щоб усіх людей відвезти до Токіо. Попросили Йошіо Накамура, одного з старших Міта збору свідків Єгови в Токіо, організувати допомогу в тому районі. Апартамент Накамури став центром матеріальної допомоги в Токіо.

Він попросив декотрих братів його збору, а також із збору Шінагава піти з ним. Десь о другій годині в суботу рано десять братів подались до пристаней до яких брати Осімського збору мали припливати. Брати носили з собою вивіски, на яких було виписано: „Просимо членів Осімського збору свідків Єгови, установити з нами контакт”.

Аж до прибуття останнього судна, вони ходили від одної пристані до другої до яких прибували брати. Вже було після десятої години дня в суботу рано. Свідки Єгови із Чуо збору також пішли ще до іншої пристані до якої припливали судна з Осіми. Не знаючи на котрих суднах будуть їхні брати й сестри, то свідки Єгови в Токіо виходили на зустріч усім припливаючим суднам.

„Свідки Єгови”, пригадує Казуюкі Кавашіма, „були єдині релігійні представники, які прибули зустріти їхніх братів і сестер. Єдина інша група, яка прибула привітати вивезених людей була профспілка вчителів”.

До суботи вечором, члени Міта й Шінагава зборів добровільно зібрали одяг і іншої матеріальної допомоги для негайної роздачі між їхніми духовними братами з острова Осіма. Свідки навантажили фургон цими продовольчими засобами й відвідували сховища до яких привозили евакуйованих Свідків. Свідки Єгови з Осіми, як також люди, які не були Свідками, користали з такої матеріальної допомоги.

Підбадьорені турботою інших

Один евакуйований Свідок каже: „Коли ми залишили Осіму, то не знали куди нам піти. Висідаючи з судна, ми зауважили вивіску на якій було виписано, ,свідки Єгови’. Уявіть собі наше здивовання й враження! Сльози полегшення заливали очі моєї дружини, через те що наші брати прибули до пристані привітати нас.

„Коли ми тільки осілися у спортивному залі в Кото Ворд і потелефонували братові Накамурі, то саме тоді прибули представники відділу, щоб підбадьорити нас. Це справило на нас велике враження, і ми не могли підшукати слів, щоб висловити наше оцінювання”.

Протягом того тижня, члени комітету допомоги відвідували всі сховища й перевіряли потреби співвіруючих. Вони взнали, що місцеві збори добре подбали про вивезених Свідків. Декотрих людей, які тільки студіювали Біблію з Свідками, запрошували до домів місцевих Свідків на обіди кожного дня, і вони оцінювали таку доброту показану їм Свідками з якими вони навіть не були ознайомлені перед цією катастрофою.

Цей вивіз народу був успішний, тому що було дано правильну пересторогу й тому, що люди послухались її. Але людство тепер зустрічає багато більшу і дуже скоро наближаючуся небезпеку. Тепер дається людям пересторогу, показуючи їм як уникнути цієї небезпеки й зберегти своє життя. Чи ви послухаєте цієї перестороги?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Джіро Нішімура перевіряє де знаходились співвіруючі.a

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 8]

Мітсуо Шіозакі роздає матеріальну допомогу.

Багато вивезених людей спали на холодній підлозі гімнастичного залу.

Чи ви послухаєте пересторогу про неминуче нещастя?

ДЕКОТРІ стихійні нещастя розладнюють життя; в інших гине багато осіб, а ще інші нищать багато майна. Звичайно, такі стихійні нещастя шкідливо впливають тільки на малу частину землі й її населення в який-небудь один час. Проте, наше покоління зустрічає нещастя всесвітнього масштабу, від якого все людство постраждає.

Ні, це не є ядерна війна між великими світовими силами, хоч це теж було б жахливе нещастя. Краще, ми говоримо про Божий виражений намір викоренити із землі все зло.

Ісус висловив масштаб цього нещастя в Своєму пророцтві про закінчення системи так: „Бо скорбота велика настане тоді, ,якої не було з первопочину світу аж досі’ й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина”.— Матвія 24:3, 21, 22.

Вони врятували своє життя

Ісус порівняв це всесвітнє нещастя з ранішим Всесвітнім лихом, Потопом за Ноєвих днів, кажучи: „Бо так як було за днів Ноя, так буде і за днів присутності Сина Людського”. (Матвія 24:​37, НС) Біблія каже, що за днів перед Потопом було „велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її,— тільки зло повсякденно”. Єгова сказав: „Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі”.— 1 Мойсеєва 6:5-8.

Про Ноя читаємо в пос. до Євреїв 11:7 так: „Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти”. Ной, з його дружиною й синами та їхніми дружинами всі пережили Потоп.

Решта людей в той час не слухали даної їм перестороги. Так як Ісус сказав, люди в той час перед Потопом „їли, пили, чоловіки одружувались, а жінки заміж виходили, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і не звертали уваги аж поки Потоп не прийшов та й всіх їх забрав”.— Матвія 24:​38, 39, НС.

За часу Лота, Бог вирішив знищити мешканців Содому й Гомори через їхну велику неморальність. Однак, вони ,їли й пили, купували та продавали, насаджували й будували’ немов нічого не станеться. Незважаючи на те, що Лот перестеріг його майбутніх зятів про небезпеку, то ,в їхніх очах він був неначе людина, яка жартувала’. Але Бог звелів, щоб вогонь і сірка з неба знищили їх усіх. Лот з його дочками послухались перестороги й зберегли своє життя.— Луки 17:​28, 29; 1 Мойсеєва 19:​12-17, 24.

Пересторога в Ісусові дні

В Ісусові дні єврейський народ відкинув Боже Слово заради своїх власних традицій, і також відкинув Божого Сина, як Христа, Месію. Бог вирішив виконати Свій суд над ними та над їхнім славетним містом, Єрусалимом, з допомогою римської армії. Ісус перестерігав про це й наказав Своїм учням як уникнути того суду. Він сказав:

„Коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,.. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають”. І: „Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. (Матвія 24:​15, 16; Луки 21:20-22) Це буде час негайно діяти, і людина навіть не повинна гаяти час, щоб взяти своє матеріальне майно. Ісус сказав: „Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою”.— Матвія 24:​17, 18.

У 66 році н.е., римське військо з Сестієм Галлом на чолі оточило Єрусалим, на сповнення Ісусового пророцтва. Римляни, які підкопались під мур храму, і таким чином стояли на святому місці в євреїв, були огидою для них. З’явилась перестерігаюча ознака, але вже не було нагоди втікати. Тоді, несподівано, Сестій Галл відвів своє військо. Християни почали втікати в гори. Але, більшість людей залишились у місті, а інші євреї входили в нього на свої релігійні свята.

У 70 р. н.е., коли місто було набите людьми святкуючими Пасху, римське військо під генералом Титом вернулось, щоб помститись і оточило Єрусалим. Згодом вони пробились крізь мур, знищили ціле місто з його храмом, і так як каже історик Йосиф (Флавій), згинуло 1 100 000 людей, а 97 000 позосталих були продані до Єгипту та інших країн в рабство. Така то була доля тих, які не послухались Ісусової перестороги. Ті, хто втік з міста, так як Ісус наказав їм, зберегли своє життя.

Слухайте перестороги тепер

Ісусове пророцтво, записане в Матвія розділі 24, Марка розділі 13, і в Луки розділі 21, мало сповнитись у більшому масштабі. Пам’ятайте, Ісус також відповідав на запитання Своїх апостолів про ознаку Його присутності, яку Біблія поєднує з часом кінця цілої світової системи. (Даниїла 2:44; Матвія 24:​3, 21) Ісус сказав, що Його поворот, або присутність, буде невидимий, зазначений ознакою складаючись з війн, голоду, землетрусів, пошесті, зростання беззаконня, переслідування Його учнів, мук народів, і що люди будуть мертвіти від страху та чекання того що нависає над залюдненою землею.— Матвія 24:7, 8, 12; Луки 21:​10, 11, 25, 26.

Хто ж може заперечити, що покоління після Першої Світової Війни вже переживало ці зростаючі лиха? Щоб люди зрозуміли значення всього цього, то Ісус пророкував: „І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець”. (Матвія 24:​14) Свідки Єгови запопадливо проповідували цю добру новину Царства по більше як 200 країнах близько 200 різними мовами, перестерігаючи людей про неминучий Божий суд. Відносно тих, які бачитимуть початок тих мук, які почались з Першою Світовою Війною, то Ісус сказав: „Не перейде цей рід, аж усе оце станеться”.— Матвія 24:34.

Слухатись Ісусової перестороги не значить утікати в буквальні гори, або до якоїсь іншої місцевості на землі, але повернутись до правдивого Бога, Єгови, і навчитись про Його постачання на збереження життя. Щоб навчитись про це постачання, то встановіть контакт з людьми, які дають людям цю пересторогу,— свідками Єгови. Нехай вони студіюють з вами Біблію, а ви товаришуйте з ними.

Якщо це було важливим для десяток тисяч японців, які уникнули знищення вулканом, послухати перестороги, то скільки ж важливішим це є для нас діяти тепер, щоб заслужити охорону від Єгови й зберегти наше життя від усесвітнього знищення в цей час кінця!

[Ілюстрація на сторінці 10]

Послухавшись перестороги, Лот з його дочками уникнули знищення.