Але що в такому разі пояснює ріст частоти та нищівної сили стихійних лих, про які ми читаємо? Якщо сили природи у цьому не винні, то вина, схоже, падає на людей. І справді, авторитетні джерела визнають, що людська діяльність зробила навколишнє середовище як схильнішим до стихійних лих, так і вразливішим до них. У країнах, що розвиваються, зростаючі потреби в харчах змушують фермерів вдаватися до надто інтенсивної обробки ґрунту або освоювати нові землі, вирубуючи надзвичайно важливий лісовий покрив. Це призводить до серйозної ерозії ґрунтів. Ріст населення також прискорює збільшення кількості нетрів, селищ з халуп, бараків, що безладно будуються в небезпечних районах. Навіть у розвинутіших країнах люди, подібно як і ті мільйони, що живуть уздовж Сан-Андреас-Фоулт у Каліфорнії, наражають своє життя на небезпеку, незважаючи на прямі застереження. Коли хід подій набирає незвичайного характеру — буря, повінь чи землетрус, то чи справді спустошливі наслідки можна назвати «стихійними»?

Типовим прикладом є посуха в зоні африканського Сахелю. Переважно ми думаємо, що посуха — це брак дощів або води, що веде до голоду та смерті. Але чи сильний голод у цій місцевості зумовлений просто браком води? У книжці «Коли лютує природа» (англ.) говориться: «Дані, зібрані науковими агентствами та агентствами з надання допомоги, вказують на те, що нинішній голод триває не стільки через затяжну посуху, скільки через неправильне використання землі та водних ресурсів. ...Подальше опустелювання Сахелю — явище, значною мірою спричинене людиною». Південноафриканська газета «Свідок Наталу» зазначає: «Голод є не тому, що немає їжі, а тому, що немає доступу до неї. Іншими словами, голод є тому, що є бідність».

Те ж саме можна сказати про велику частину руйнувань, викликаних іншими катастрофами. Дослідження показали, що бідні країни мають непомірно високу смертність від стихійних лих порівняно з багатими країнами світу. Наприклад, за одним дослідженням, з 1960 до 1981 року в Японії відбулось 43 землетруси та інші лиха і загинуло 2700 чоловік, у середньому по 63 жертви на кожне стихійне лихо. За той самий період у Перу сталось 31 стихійне лихо, а число жертв становило 91 000 чоловік, тобто по 2900 загинулих на кожний випадок. Чому така різниця? Природні сили могли спричинити стихійне лихо, але за велику різницю у людських жертвах і матеріальних втратах вина падає на соціальну, економічну та політичну діяльність людей.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Людська діяльність зробила наше навколишнє середовище більш схильним до стихійних лих.

[Відомості про джерела]

Laif/Sipa Press

Chamussy/Sipa Press

Wesley Bocxe/Sipa Press

Jose Nicolas/Sipa Press