Упередження завдає болю

«Я пішла до школи в Іспанії. Вже в першому класі учні почали насміхатися з мене, бо я була низького росту. Майже кожен день, повертаючись додому, я плакала» (Дженніфер, донька іммігрантів з Філіппін).

«Коли я перейшов у нову школу, білі діти називали мене образливими словами, провокуючи на бійку. Я старався тримати себе в руках. Однак їхні образи мене дуже ранили і я почувався відкинутим» (Тімоті, афро-американець).

«Мені було сім років, коли в Нігерії точилися конфлікти між народами ібо і хауса. У мене розвинулась ненависть до людей хауса. Я став насміхатися з мого однокласника, який належав до цього народу, хоча раніше ми були друзями» (Джон з народу ібо).

«Одного разу я та інша місіонерка ділились біблійною звісткою з нашими сусідами. За нами стали бігти діти, підбурені місцевими священиками, і кидати в нас каміння. Священики хотіли, щоб ми покинули місто» (Ольга).

ЧИ ДО вас колись ставились з упередженням через колір шкіри, стать, релігію, соціальний статус або навіть через вік? Люди, які часто стикаються з дискримінацією, живуть у постійній тривозі. Вони потерпають від страху, що їх ображатимуть на вулиці, у магазині, школі чи на вечірці.

Проте жертви дискримінації зазнають не лише емоційного болю. Їм важко знайти роботу, отримати належне медичне обслуговування, освіту, соціальні пільги і їхні законні права нерідко зневажаються. Якщо дискримінацію підтримує державна влада, то це породжує етнічні чистки або геноциди. У давні часи ненависть і упередження мало не призвели до геноциду. Про ці події описано в біблійній книзі Естер 3:5, 6.

Навіть закони, прийняті з метою подолати дискримінацію, не здатні зупинити фанатизм та нетерпимість. Колишній верховний комісар ООН з питань захисту прав людини каже: «Вже пройшло шість десятиліть з часу прийняття Загальної декларації прав людини... а у світі досі не дотримуються принципів рівності». І така тенденція сильно непокоїть, адже через приплив іммігрантів та біженців у багатьох країнах змінюється демографічна ситуація.

Тож чи рівність у суспільстві лише мрія? Чи вдасться колись здолати упередження та дискримінацію? Про це читайте далі.

Що породжує упередження і дискримінацію

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства» (Загальна декларація прав людини, стаття 1).

ПОПРИ усі добрі наміри людство і далі не може покінчити з упередженням та дискримінацією. Це показує, що ми є недосконалими і живемо в дуже важкий час (Псалом 51:7). А втім, ситуація не безнадійна. Звичайно, нам не під силу здолати дискримінацію по всьому світу, але ми здатні викоренити упередження зі своїх сердець.

Для початку слід визнати, що упередження може мати кожен. У книжці «Причини упередження та дискримінації» сказано: «Ось яких важливих висновків вдалося дійти, дослідивши питання дискримінації: 1) жодна істота, яка вміє думати та говорити, не може вберегти себе від упередження; 2) щоб боротися з упередженням, треба докладати свідомих зусиль; 3) упередження можливо здолати, якщо є правильні спонуки».

Освіченність вважається «найефективнішим засобом» у боротьбі з упередженням. Скажімо, вона допомагає виявити причини упередження, об’єктивно перевірити своє ставлення до людей, а також мудро поводитися, коли ми самі стаємо жертвою упередження.

Причини упередження

Через упередження люди спотворюють, неправильно тлумачать чи навіть ігнорують факти, які суперечать їхнім переконанням. У дітей упередження можуть розвинути батьки, які прищеплюють їм нібито невинні, однак хибні погляди. Негативне ставлення до інших культур і рас, націоналізм, фальшиві релігійні вчення чи надто висока думка про себе теж стають підґрунтям для упередження. Розгляньмо кілька чинників, через які іноді виникає упередження, та біблійні принципи, що допоможуть його побороти. Заохочуємо вас відверто проаналізувати своє ставлення до інших і, якщо необхідно, зробити певні зміни.

Товариство. Люди мають вроджену потребу в спілкуванні. Недарма у Біблії сказано, що «хто відокремлюється, той шукає власного бажання» і відкидає цінні та практичні поради (Приповістей 18:1, Хом.). Проте слід мудро вибирати товариство, адже воно справляє на нас сильний вплив. Тому проникливі батьки цікавляться, з ким спілкуються їхні діти. Згідно з вивченнями, вже трирічні малюки можуть розвивати расове упередження. Найчастіше воно виникає під впливом вчинків, слів чи жестів інших людей. А оскільки цінності в дитини передусім формують батьки, то вони повинні з усіх сил старатися подавати їй добрий приклад.

◼ Що каже Біблія? «Привчай юнака [чи дівчину] до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповістей 22:6). «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Батькам варто запитати себе: «Чи я привчаю свою дитину до дороги, яка є праведною і справедливою в Божих очах? Чи ті, з ким я спілкуюся, позитивно впливають на мене? І чи я справляю добрий вплив на інших?» (Приповістей 2:1—9).

Націоналізм. За визначенням одного словника, націоналізм — це «ідеологія й політика, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої». Професор політології Іво Духачек у своїй книжці «Конфлікти і співпраця націй» пише: «Націоналізм поділяє людей на непримиримі групи. Саме тому люди мислять у першу чергу по-американськи, по-російськи, по-китайськи, по-єгипетськи чи по-перуанськи і тільки потім, якщо вони взагалі це роблять,— по-людськи». А колишній Генеральний секретар ООН писав: «Дуже багато сучасних проблем виникають через неправильні погляди, які ми непомітно для себе переймаємо від інших. Наприклад, дехто дотримується таких націоналістичних ідей, що його держава завжди права, хоч би що вона робила».

◼ Що каже Біблія? «Бог так полюбив світ [усе людство], що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16). «Бог дійсно неупереджений і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність» (Дії 10:34, 35). Запитайте себе: «Якщо Бог неупереджено ставиться до усіх народів, то хіба я, його служитель, не повинен поводитись так само?»

Расизм. На думку расистів, як сказано в одному словнику, «певна раса вища за інші і впливає на характер та здібності людини». Однак в енциклопедії «Уорлд бук» зазначається, що вчені «не знайшли жодного наукового обґрунтування для [расової] вищості». Через расизм чимало людей потерпає від несправедливості, як-от постійного ущемлення їхніх прав. Усе це свідчить, що расизм — фальшива безпідставна ідеологія.

◼ Що каже Біблія? «Правда зробить вас вільними» (Івана 8:32). «Від одного чоловіка [Бог] створив усі народи» (Дії 17:26). «Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїла 16:7). Спитайте себе: «Чи я намагаюсь дивитися на всіх людей так, як на них дивиться Бог? Чи докладаю зусиль, щоб краще пізнати людей різних рас і культур?» Коли ви ближче познайомитесь з цими людьми, то не зважатимете на існуючі стереотипи.

Релігія. У книжці «Природа упередження» говориться: «Коли люди прикривають [свої егоїстичні цілі] та корисливі національні інтереси релігією, це викликає огиду. Так упередження проникає в релігію». Але ще більше шокує те, зазначається у цій же книжці, наскільки швидко багато релігійних людей «перестають бути побожними і піддаються упередженню». Правдивість тих слів підтверджує чимало фактів. Згадаймо лише про теракти, викликані релігійною ненавистю, ворожнечу між різними сектами, а також існування церков виключно для представників однієї раси.

◼ Що каже Біблія? «Мудрість, що згори [від Бога]... мирна, поміркована... безстороння» (Якова 3:17). «Правдиві поклонники будуть поклонятися Батькові в дусі та в правді» (Івана 4:23). «Не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів» (Матвія 5:44). Запитайте себе: «Чи моя релігія заохочує щиро любити усіх, навіть тих, хто мене ображає? Чи двері моєї церкви відкриті для людей різної національності, кольору шкіри, статі, матеріального чи соціального статусу?»

Гордість. У людини, яка надто високої думки про себе і є пихатою, легко з’являється упередження. Наприклад, через гордість у когось може розвинутися зверхнє ставлення чи зневага до менш освічених або бідніших людей. Така особа схильна піддаватися пропаганді, що вивищує її націю чи державу. Здібні пропагандисти, як-​от нацистський диктатор Адольф Гітлер, свідомо підносили національну та расову гордість своїх співвітчизників. Насправді ж вони хотіли здобути підтримку мас і очорнити людей з іншими поглядами.

◼ Що каже Біблія? «Огида для Господа всякий бундючний [«гордий серцем», Кул.]» (Приповістей 16:5). «Не робіть нічого з пихатості або керуючись духом суперництва. Натомість будьте смиренними і вважайте одні одних вищими від себе» (Филип’ян 2:3). Запитайте себе: «Чи я глибоко в серці радію, коли вихваляють мою расу чи мій народ або зневажають інших? Чи я заздрю, коли хтось має таланти, яких немає в мене? Чи я щиро тішуся чиїмись успіхами?»

Як же доречно Біблія радить: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповістей 4:23). Тому старанно охороняйте свої серця від згубного впливу, наповнюючи їх Божою мудрістю. І тільки тоді «розважність... тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве» (Приповістей 2:10—12).

Якщо ви стали жертвою упередження чи дискримінації, то в наступній статті знайдете практичні поради.

[Вставка на сторінці 6]

Коли ми ближче знайомимось з людьми, то не зважаємо на існуючі стереотипи

Любов долає упередження

«Вперше в історії людства з’явилась цілком нова релігійна громада. Це не патріоти, які вивищують свій народ, а добровольці, котрим вдалось побороти соціальні, расові та національні бар’єри. І чоловіки, і жінки служать разом своєму богові» (Пол Джонсон, «Історія християнства»).

КОЛИ правдиве християнство поширювалось по Римській імперії, люди бачили щось дивовижне — міжнародну духовну родину. Перші християни навчилися жити в справжньому мирі та єдності. Їх об’єднувала любов, яка ґрунтувалась не на емоціях, а на Божих нормах.

Цих норм їх вчив Ісус Христос, до якого теж ставилися з ненавистю та упередженням (1 Петра 2:21—23). Що ж спричиняло таке ставлення? По-перше, те, що він походив з Галілеї. Знатні юдеї в Єрусалимі зневажали галілеян, бо ті переважно займалися рільництвом та рибальством (Івана 7:45—52). По-друге, релігійні провідники заздрили Ісусу, оскільки він був умілим вчителем і його любили та поважали прості люди. Через заздрість фарисеї стали поширювати брехню і навіть задумали його вбити (Марка 15:9, 10; Івана 9:16, 22; 11:45—53).

Все ж Ісус не віддавав «злом за зло» (Римлян 12:17). Наприклад, Ісус завжди лагідно відповідав на щирі запитання фарисеїв, хоча їхня секта чинила йому опір (Івана 3:1—21). Іноді Ісус обідав з фарисеями. Він навіть прийняв запрошення фарисея, який мав до нього упередження. З чого це видно? У ті часи панував звичай мити гостям ноги. Але той фарисей не зробив цього. Чи Ісус образився? Ні, він використав цю нагоду, щоб подати урок співчуття і прощення (Луки 7:36—50; 11:37).

Ісус любив зневажених людей

Серед найвідоміших Ісусових прикладів є приклад про доброго самарянина. Цей чоловік за власний кошт подбав про єврея, якого побили і пограбували (Луки 10:30—37). Чому ж вчинок самарянина був таким особливим? Річ у тім, що євреї та самаряни зневажали одні одних. Щоб принизити інших, євреї вживали слово «самарянин». Якось навіть Ісуса назвали «самарянином» (Івана 8:48). Тому Ісусів приклад дуже добре ілюстрував неупереджену любов до ближнього.

Ісус підкріпляв свої слова вчинками і зцілив прокаженого самарянина (Луки 17:11—19). Він також навчав вдячних самарян, а одного разу мав довгу розмову із самарянкою (Івана 4:7—30, 39—42). Це було доволі незвичайно. Адже у той час суворі єврейські вчителі не заговорили б на людях з жодною жінкою, навіть з близькою родичкою, не кажучи вже про самарянку.

А як Бог ставиться до людини, яка має упередження, але докладає зусиль, щоб його викоренити? У Біблії можна знайти відповідь на це запитання.

Бог терпеливий до нас

Багато християн-євреїв у I сторіччі спочатку мали глибоко вкорінене упередження до неєвреїв, які теж ставали християнами. Що робив Бог Єгова, аби це не роз’єднало його служителів? Він терпеливо навчав християнський збір (Дії 15:1—5). Така терпеливість принесла хороші плоди, бо, як зазначалось у вступі, тодішні християни «побороли соціальні, расові та національні бар’єри». Внаслідок цього «збори зміцнялись у вірі та збільшувалися з дня на день» (Дії 16:5).

Який в цьому урок для нас? Не здавайтесь, а продовжуйте покладатись на Бога, який щедро дає мудрість і сили тим, хто «просить з вірою» (Якова 1:5, 6). Повернімось до Дженніфер, Тімоті, Джона та Ольги, про яких йшлося в першій статті. Закінчивши початкову школу, Дженніфер стала більш зрілою і навчилась не звертати уваги на расистські зауваження та коментарі щодо її зросту. Коли ж у класі почали насміхатися з іншої дівчинки, Дженніфер вступилась за неї і потішила її.

Що допомогло Тімоті не виходити з себе, коли однокласники ображали його? Він каже: «Я боявся стягнути ганьбу на ім’я Бога Єгови і пам’ятав біблійну пораду: “Завжди перемагай зло добром”» (Римлян 12:21).

Джон переборов своє упередження до однокласника з народу хауса. Він пригадує: «У підліткові роки я потоваришував з кількома студентами з того народу. З одним ми навіть працювали над спільним проектом і дуже добре ладили. Тепер я намагаюсь дивитися на людину як на особистість, а не як на представника якоїсь раси чи племені».

Ольга та місіонерка, яка була з нею, не злякалися вороже настроєних людей. Вони залишались стійкими, сподіваючись, що буде ще багато охочих почути вістку з Біблії. І їхні сподівання справдились. «Через 50 років,— говорить Ольга,— до мене підійшов чоловік і дав мені гарну сумку. Всередині були невеличкі камінці, а на них вирізьблені християнські риси: великодушність, доброта, любов і мир. Він розповів мені, що колись хлопчиком кидав у мене камінням, а тепер є моїм християнським братом. Після цього вони з дружиною подарували мені понад двадцять білих троянд».

Коли упередження і дискримінації більше не буде!

Невдовзі упередження та дискримінація зникнуть назавжди. Як це станеться? Над землею буде панувати єдиний Правитель — Ісус Христос. Він вже довів, що «не на погляд очей своїх буде судити» (Ісаї 11:1—5). Ісусові земні піддані досконало віддзеркалюватимуть його риси, тому що їх навчатиме сам Ісус і його Батько, Бог Єгова (Ісаї 11:9).

Таке навчання вже тепер допомагає підготуватись Божому народу до життя в новому світі. Ви теж можете отримати користь з цієї безкоштовної освітньої програми, якщо погодитесь, аби з вами проводили біблійне вивченняa. Справді, Бог неупереджений і «його воля полягає в тому, щоб усілякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:3, 4).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 8]

Невдовзі упередження та дискримінація не завдаватимуть нікому болю

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 8, 9]

БОЖІ НОРМИ, ЗА ЯКИМИ ТРЕБА ЖИТИ

◼ «Нікому не віддавайте злом за зло... Завжди перемагай зло добром» (Римлян 12:17—21). Ці слова заохочують добре поводитися з людьми, які до нас погано ставляться. Ісус Христос казав: «Вони безпідставно зненавиділи мене». Однак він ніколи не відплачував тим самим (Івана 15:25).

◼ «Не ставаймо пихатими... і не маймо заздрості одні до одних» (Галатів 5:26). Заздрість і пиха згубно впливають на нашу духовність та породжують ненависть і упередження (Марка 7:20—23).

◼ «Усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 7:12). Спитайте себе: «Як я хочу, щоб до мене ставились?» І тоді ставтесь до інших так само, незалежно від їхнього віку, кольору шкіри, мови чи культури.

◼ «Щиро приймайте одні одних, як і Христос нас прийняв» (Римлян 15:7). Чи ви намагаєтесь краще пізнати людей різного походження і культури, особливо своїх одновірців? (2 Коринфян 6:11).

◼ «Мій батько та мати моя мене кинули,— та Господь прийме мене» (Псалом 27:10). Хоч би як до вас ставились люди, Бог ніколи не покине вас, якщо ви залишаєтесь відданими йому.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Милосердний самарянин прийшов на допомогу єврею, якого пограбували