Юліанів син, згаданий на початку статті, приблизно через десять років після виключення змінив своє життя, повернувся у збір і тепер служить старійшиною. Він визнає: «Будучи виключеним, я спізнав усю гіркоту наслідків свого життя. Я потребував такого виховного заходу» (Євр. 12:7—11).

«Виключення — це виховний захід, якого ми потребуємо і який допомагає нам жити відповідно до норм Єгови,— каже Юліан.— Окрім болю, виключення приносить у кінцевому підсумку позитивні результати. Якби я закривав очі на погану поведінку свого сина, він ніколи б не одужав духовно».