Розгнузданість (грецькою асе́лґеіа) означає «розбещеність, розпусність, похіть, непристойну поведінку». У «Новому греко-англійському словнику Теєра» це грецьке слово визначається також як «нестримна похіть... сваволя, безсоромність, зухвалість». Згідно зі ще одним словником, розгнузданість — це поведінка, яка «переходить усі межі дозволеного».

Як видно з вищенаведених визначень, у «розгнузданості» є дві ознаки: 1) сама поведінка, яка є серйозним порушенням Божих законів, і 2) зневажливий, зухвалий склад розуму грішника.

Отже, «розгнузданість» стосується не якихось незначних проступків, а дій, які є грубим порушенням Божих законів і в яких відображається безсоромний або відверто зневажливий склад розуму людини. Такий спосіб мислення віддзеркалює неповагу до влади, законів і норм або й навіть презирство до них. Павло пов’язує розгнузданість зі статевою неморальністю (Римлян 13:13, 14). У Галатів 5:19—21 розгнузданість згадано серед багатьох пороків, через які людина може не успадкувати Божого Царства. Тому розгнузданість є підставою для винесення докору, а можливо, й для виключення людини з християнського збору.

Біблійне поняття «розгнузданість» завжди пов’язане з дуже серйозним гріхом, часто статевого характеру. Коли старійшини намагаються визначити, чи скоєне є розгнузданістю, вони мають побачити, чи виявлялась зухвалість, розпусність, похіть, безсоромність і те, що грубо порушує загальноприйняті норми пристойної поведінки.