¹² Крім того, Ісус вчив своїх послідовників уникати зайвих відволікань. Він сказав: «Не вітайте нікого в дорозі» (Луки 10:4). Чи це означало, що вони мали бути непривітними й холодними? Зовсім ні. У біблійні часи віталися не тільки словами. Традиційне привітання включало певні формальності та довгу розмову. Один біблеїст пояснює: «Жителі Сходу віталися не так, як ми,— легким кивком голови чи потиском руки; вони багато разів обіймали одне одного, кланялися і навіть падали на землю. Все це вимагало багато часу». Коли Ісус радив учням не вітатися, він, по суті, казав: «Ви мусите якнайкраще використовувати час, адже зі звісткою, яку ви несете, не можна зволікати»b.

Також ми добре розуміємо, що слід уникати відволікань. Якщо ми втратимо пильність, цей світ може легко відвернути нашу увагу від головного (Луки 21:34—36). Тепер не час відволікатись. Проголошення звістки є невідкладним, адже від неї залежить життя людей (Римлян 10:13—15). Пам’ятаючи про нагальність цієї праці, ми не допустимо, щоб світ забирав у нас час та сили, які ми могли б присвятити служінню. Не забуваймо: часу залишилося мало, а жниво велике (Матвія 9:37, 38).