Спочатку ери абортивних операцій в Великобританії, то Дейлі Мейл цитував професора Іана Морріса, який сказав: „Коли б я тільки починав мою професію, і знав те, що я тепер знаю про аборт, то ніколи не вибрав би працювати гінекологом”. Він додав: „Мені обридла ця операція. Це зовсім протилежно моєму медичному привчанню. Намір моєї професії є зберігати життя, а не вбивати немовлятка цим методом”. Різькі слова, це правда, але не всі лікарі погоджуються з ними. Однак у них таки бачимо дещо огиди до цієї практики, яку декотрі лікарі підсвідомо відчувають.

[Рамка на сторінці 9]

Конфлікт вірностей?

Загальна Асамблея всесвітнього медичного товариства в Женеві, Швейцарії, в вересні 1948 р. прийняла Женевську декларацію. Декларацію засновано на стародавній присязі Гіппократа. Унизу подаємо вривок з тієї декларації:

„У час прийняття мене в члени Медичної професії: Я врочисто присягаюся присвятити моє життя на службу людства. . . Я практикуватиму мою професію сумлінно й поважно. . . Я надто шануватиму людське життя, від самого зачаття; навіть під погрозою, я не вживатиму свого медичного знання на шкоду інтересам людини”.

Як лікарі тлумачать цю присягу? Внизу подаємо два суперницькі погляди. З котрим ви погоджуєтесь?

ДОКТОР І. М.

„Я ніколи не можу дивитись на тканину, яку вибрав під час припинення вагітності, і щоб не відчути огиди. Тканина може бути в формі желе, однак, це таки життя, якого я нищу”.

ДОКТОР В. А.

„По моїй думці аборт ніколи не є неправильний. Доти поки зародок є зовсім залежний від його матері, то він не є особою”.