Ув’язнені за нейтралітет

19 червня 1949 року група вигна́нців з Домініканської Республіки повернулась на батьківщину, щоб повалити диктатуру Трухільйо, але їхній заколот відразу придушили. У той час уряд Трухільйо ув’язнював кожного, хто відмовлявся служити у війську, а також «ворогів народу». Леон, Енріке та Рафаель Гласс і деякі співробітники Леона стали одними з перших Свідків, яких ув’язнили за відмову йти до армії.

«[Мене зі співробітниками] заарештували та почали допитувати представники військової спецслужби,— розповідав Леон.— Після численних погроз нас відпустили та за кілька днів, порушуючи загальноприйняту процедуру, знову призвали і, коли ми відмовилися від служби, запроторили до в’язниці. Там вже сиділо четверо Свідків, двоє з яких мої рідні брати. Щойно нас випускали, як за день-два знову садили, і так три рази поспіль. Останній раз ми відсиділи п’ять років, а загалом провели у в’язниці майже сім».

Життя Свідків за ґратами було сповнене випробувань. Як в’язні, так і охоронці постійно з них глузували. Начальник фортеці Осама, де спершу сиділи брати, уїдливо кепкував: «Свідки Єгови, не забудьте повідомити мене, коли ви станете свідками Диявола, бо тільки тоді я відпущу вас». А втім, противникам не вдалося зламати цих відданих братів. Леон пояснював: «Щоб вистояти, ми завжди звертались за допомогою до Єгови і навіть у дрібницях відчували його підтримку. Коли нас били палицями, батогами чи гвинтівками, Єгова давав нам сил гідно зносити це».