У 1961 році в країну прибули Сальвіно та Хелен Феррарі, випускники другого класу школи «Гілеад». Їхній місіонерський досвід, який вони здобули на Кубі, став у пригоді під час великих духовних жнив у Домініканській Республіці. Сальвіно служив у комітеті філіалу аж до самої смерті в 1997 році, а його вірна дружина Хелен провела у повночасному служінні майже 80 років, більшість з яких була місіонеркою.

Подальший розмах проповідницької праці

Лише через два дні після вбивства Трухільйо у Домініканську Республіку приїхало ще четверо місіонерів, які служили у Пуерто-Рико. Це був Вільям Дінгман, випускник першого класу школи «Гілеад», з дружиною Естелл, а також Телма Кріц та Флоссі Коронеос. Вільям пригадував: «Коли ми прибули в країну, тут назрівав переворот і доволі часто відбувались військові дії. Через загрозу революції солдати влаштовували на дорогах обшуки. Нас зупиняли на кількох пропускних пунктах і перевіряли багаж. З наших валіз все витрушували, ретельно переглядаючи кожну дрібницю». У час такого політичного неспокою було досить важко проповідувати.

«За режиму Трухільйо,— розповідав Вільям Дінгман,— нав’язувалась думка, що Свідки Єгови є комуністами й найгіршими людьми... Однак мало-помалу ми розвіяли це упередження».