Однак брати роздумували, як ще ліпше задовольняти їхні духовні потреби. У 1993 році Керівний орган заохотив філіал у Гваделупі призначати своїх спеціальних піонерів у Домініканську Республіку, щоб там проповідувати гаїтянською креольською мовою. Барнабе і Жермена Бьябьяні та ще дві подружні пари зголосилися переїхати сюди. Барнабе пригадує: «Спочатку ми мали лише дві брошури гаїтянською креольською, а решта публікацій — французькою. Тому ми мусили все перекладати з французької на гаїтянську креольську».

У січні 1996 року тільки 9 вісників проповідували цією мовою в місті Ігуеї та 10 — у Санто-Домінго. Тож у цих двох містах було сформовано дві групи, котрі переросли у збори. Однак з часом їх розформували, бо чимало гаїтян, бажаючи вивчити іспанську, відвідували іспаномовні зібрання. Барнабе розповідає: «Ми порозмовляли з братами з відділу служіння, і вони порадили нам на деякий час призупинити проповідування гаїтянською креольською».

Донг Барк, Барнабе Бьябьяні та ще один місіонер, Стівен Роджерс, їздили по всій країні, невтомно шукаючи зацікавлених, які б розмовляли гаїтянською креольською.

Праця на цій ниві приносила гарні плоди, адже й далі утворювалися нові збори. І першого вересня 2006 року було сформовано перший гаїтянський креольський район, до якого ввійшли сім зборів та дві групи. Районним наглядачем призначили Барнабе Бьябьяні.