У неділю, 1 квітня 1945 року, Леннарт і Вірджинія Джонсон, випускники школи «Гілеад», прибули до Сьюдад-Трухільйо (сьогодні Санто-Домінго), столиці Домініканської Республіки. Вони стали першими Свідками в країні, історія якої сповнена різними конфліктами та сутичкамиa. «Це ідеальна територія для піонерського служіння,— зазначалося в “Щорічнику за 1946 рік”,— і новоприбулим місіонерам довелося починати все з нуля». Лише уявіть: у тій країні не було філіалу, Залу Царства і навіть жодного збору; місіонери нікого там не знали, погано володіли іспанською, не мали ні даху над головою, ні елементарних меблів. Як же вони дали собі раду?

Леннарт пригадує: «За п’ять доларів на день ми винайняли в готелі “Вікторія” номер разом з харчуванням. Того ж дня нам вдалося розпочати перше біблійне вивчення. Двоє жінок, з якими в Брукліні ми вивчали Біблію, були родом з Домініканської Республіки. Вони дали нам адреси своїх рідних і знайомих, у тому числі д-ра Гріна. Відвідуючи цього чоловіка, ми познайомилися з його сусідом, Мозесом Рольїнсом. Коли ми пояснили, звідки взяли їхні адреси, вони уважно вислухали звістку про Царство та погодилися на біблійне вивчення. Незабаром Мозес став першим місцевим вісником Царства».