23, 24. а) Яких висновків можна дійти з розповіді про Тавіту? б) Що ми хочемо робити за будь-яких обставин?

²³ Згадаймо ученицю Тавіту, або Доркуc. Вона жила в Йоппії, містечку неподалік Лідди. Ця вірна сестра мудро використовувала час і матеріальні засоби, роблячи «дуже багато добрих діл». Раптом вона захворіла і померла. Її смерть глибоко засмутила учнів у Йоппії, особливо вдів, яким вона допомагала. У дім, де її тіло готували до поховання, прийшов Петро і зробив таке чудо, яке до нього ніхто з апостолів ще не виконував. Петро звернувся до Бога з молитвою і воскресив Тавіту! Тільки уяви собі радість вдів та інших учнів у той момент, коли Петро покликав їх у кімнату і вони побачили, що Тавіта жива. Ця подія повинна була зміцнити їхню віру напередодні випробувань. Звичайно, «звістка про це рознеслась по цілій Йоппії, і багато хто повірив у Господа» (Дії 9:36—42).

²⁴ Зі зворушливої розповіді про Тавіту ми можемо зробити два висновки. По-перше, роки життя спливають дуже швидко. Тому важливо, поки є час, здобувати добре ім’я у Бога (Еккл. 7:1). По-друге, наша надія на воскресіння цілком обґрунтована. Єгова бачив численні добрі діла Тавіти і винагородив її. Він пам’ятатиме й нашу старанну працю та воскресить нас, якщо наше життя обірветься до Армагеддону (Євр. 6:10). Тож нехай кожен з нас — і той, хто живе у «важкий час», і той, хто живе в «час спокою»,— продовжує давати ґрунтовне свідчення про Ісуса (2 Тим. 4:2).