Через 34 роки православний синод, маючи на увазі цей переклад, проголосив у Єрусалимі, що Святе Письмо «повинні читати не всі, кому заманеться, а лише ті, що після належного дослідження споглядають глибини духа». Це означало, що Біблію могли читати тільки освічені представники духівництва.

У 1703 році Серафим, грецький монах з острова Лесбос, спробував опублікувати в Лондоні переглянуте видання перекладу Максима. Коли обіцянки фінансової підтримки від англійського двору не збулися, він надрукував це видання за власні кошти. У полум’яній передмові Серафим наголосив на потребі «кожному побожному християнину» читати Біблію і звинуватив вище духівництво церкви у «бажанні приховати свої неправильні дії, тримаючи людей у незнанні». Як і можна було сподіватися, православні противники заарештували Серафима в Росії і відправили у заслання до Сибіру, де він помер у 1735 році.

Говорячи про сильний духовний голод грекомовних людей того часу, грецький священнослужитель написав про пізніше видання перекладу Максима: «Греки та інші прийняли цю Святу Біблію з любов’ю і завзяттям. І вони читали її. І вони відчули, як їхній біль втихає, а віра в Бога... палає з новою силою». Однак духовні провідники боялися, що коли люди зрозуміють Біблію, то небіблійні погляди і вчинки священиків буде викрито. Тому 1823 і повторно 1836 року константинопольський патріархат видав едикт спалювати всі примірники таких перекладів Біблії.

Мужній перекладач

На фоні такого шаленого спротиву та палкого прагнення біблійних знань з’явилася непересічна особистість, яка мала відіграти ключову роль у перекладі Біблії на сучасну грецьку мову. Цією мужньою людиною був Неофіт Вамвас, видатний лінгвіст і відомий біблеїст, якого вважають одним з «Учителів нації».

Вамвас добре розумів, що в духовному неуцтві людей винна православна церква. Він був переконаний, що, аби пробудити людей духовно, треба перекласти Біблію розмовною грецькою мовою того часу. У 1831 році з допомогою інших філологів він почав перекладати Біблію літературною грецькою мовою. Його повний переклад був опублікований у 1850 році. Оскільки Грецька православна церква не підтримала Вамваса, він, щоб видати і розповсюдити свій переклад, співпрацював з «Британським та Іноземним Біблійним Товариством» (БІБТ). Церква назвала Вамваса «протестантом», і невдовзі він став вигнанцем.

Православні священики застерігали людей не купувати цих перекладів. Наприклад, в Афінах Біблії конфісковували. У 1833 році православний єпископ острова Крит спалив «Нові Завіти», які знайшов в одному монастирі. Та якийсь священик заховав свій примірник, а також люди у навколишніх селах поховали свої, поки прелат не покинув острів.

Через кілька років на острові Корфу Священний синод Грецької православної церкви наклав заборону на переклад Вамваса. Заборонялося його продавати, а існуючі примірники було знищено. На островах Хіос, Сірос і Міконос через ворожість місцевого духівництва дійшло до спалення Біблій. Та на цьому боротьба з перекладанням Біблії зовсім не закінчилась.

Королева виявляє інтерес до Біблії

У 1870-х роках королева Греції Ольга усвідомила, що греки в цілому погано знали Біблію. Вважаючи, що таке знання Святого Письма дасть народові втіху й відсвіження, вона хотіла, щоб Біблію переклали простішою мовою, ніж переклад Вамваса.

У цьому королеву неофіційно підтримував Прокопій, архієпископ Афін і голова Священного синоду. Але коли вона звернулася до Священного синоду за офіційним дозволом, то отримала відмову. Вона не відступала і подала нову заяву, але у 1899 році знову отримала відмову. Незважаючи на це, Ольга вирішила опублікувати видання невеликим тиражем на власний кошт. Сталося це 1900 року.

Запеклі противники

У 1901 році видатна афінська газета «Акрополь» опублікувала Євангеліє Матвія в перекладі новогрецькою мовою, зробленому Александром Паллісом, перекладачем, який працював у Ліверпулі (Англія). Очевидно, Паллісом та його колегами керувало бажання «навчати греків» і «допомогти нації оправитись» від занепаду.

Православні студенти теології та їхні професори назвали цей переклад «знущанням над найціннішими реліквіями народу», оскверненням Святого Письма. Патріарх Константинопольський Іоаким III видав документ, в якому засудив цей переклад. Суперечка набула політичного характеру і була хитро використана ворогуючими політичними таборами.

Впливова частина афінської преси почала атакувати переклад Палліса, називаючи його прихильників «атеїстами», «зрадниками» й «агентами інших країн», які хочуть дестабілізувати грецьке суспільство. З 5 по 8 листопада 1901 року студенти, підбурені ультраконсервативними елементами Грецької православної церкви, вчинили в Афінах заворушення. Вони напали на редакцію «Акрополя», промарширували перед палацом, захопили афінський університет і вимагали відставки уряду. Кульмінацією протестів були сутички з військом, в яких загинуло вісім осіб. Наступного дня король зажадав відставки архиєпископа Прокопія, а через два дні у відставку пішов весь кабінет міністрів.

Через місяць студенти знову влаштували демонстрації і публічні спалення перекладу Палліса. Вони прийняли резолюцію проти розповсюдження цього перекладу і вимагали суворо карати будь-які подібні зусилля в майбутньому. Це послужило приводом заборонити використання будь-якого перекладу Біблії новогрецькою мовою. Справді чорна година!

«Слово Господнє повік пробуває»

Заборона використовувати Біблію новогрецькою мовою була знята у 1924 році. З того часу Грецька православна церква зазнала повної поразки у своїх намаганнях не допустити людей до Біблії.