Поглиблення прірви

Розподіл світового прибутку ніколи не був справедливим, але економічна глобалізація поглибила прірву між багатими і бідними. Щоправда, інтеграція у світову економіку принесла користь деяким країнам, що розвиваються. За словами експертів, в Індії протягом останніх десяти років кількість людей, що перебувають за межею бідності, зменшилась від 39 до 26 відсотків. В Азії відбувся подібний процес. Наприклад, одне з вивчень показало, що до 1998 року лише 15 відсотків населення Східної Азії жило на 1 долар в день, а десять років тому 27 відсотків. Проте ситуація по цілому світі далеко не втішна.

У країнах Африки, що на південь від Сахари, та в інших слаборозвинених регіонах за останні 30 років дохід зменшився. «Міжнародна громада... примирилася з тим, що у небувало багатому світі 3 мільярди людей, тобто майже половина людства, животіє на 2 долари в день, а то й менше»,— сказав Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Ця величезна соціальна прірва зумовлена зокрема егоїстичною фінансовою політикою. «Приватні фінансові банки ніде в світі не приносять користі бідноті,— каже колишній міністр фінансів США Леррі Саммерз.— Провідні банки не шукають можливостей відкрити свої філії там, де живуть бідні, адже у бідних немає грошей».

Величезна нерівність доходів багатих і бідних роз’єднує і людей, і навіть держави. Недавно достаток найбагатшої людини США перевищив сукупний чистий капітал понад 100 мільйонів співвітчизників. Глобалізація сприяє росту багатих транснаціональних компаній, які практично захопили світовий ринок певних товарів. Наприклад, 1998 року всього лиш десять компаній надавали 86 відсотків телекомунікаційних послуг, які принесли 262 мільярди доларів прибутку. Економічна влада цих транснаціональних компаній часом перевищує урядову, і, крім того, як сказали представники Міжнародної Амністії, ці компанії «ставлять права людини і трудове законодавство далеко не на перше місце».

Організації, які захищають права людини, занепокоєні тим, що світовий дохід концентрується в руках кількох привілейованих. Хотілося б вам жити у районі, де 20 відсотків найбагатших мешканців заробляють у 74 рази більше за найбідніших? Завдяки телебаченню люди, що належать до 20 відсотків знедолених світу, знають як живуть багаті, але не мають можливості поліпшити своє становище. Звичайно, така кричуща несправедливість породжує заворушення і невдоволення у нашій глобальній спільноті.

«Глобалізація буде корисною тоді, коли вона буде корисною і для бідних, і для багатих. Вона повинна принести не тільки багатство, але й права. Вона повинна забезпечити не тільки економічне процвітання та поліпшений зв’язок, але й соціальну справедливість та рівність» (ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ООН КОФІ АННАН).

ЯК ЗАЗНАЧИВ Кофі Аннан, успішна глобалізація справді повинна покращити життя кожного члена всесвітньої спільноти. Проте останні роки показують, що цього зовсім не відбувається. Права людини і соціальна справедливість сильно відстають від технічного і матеріального прогресу.

Головна проблема полягає в тому, що глобалізація економіки стимулюється бажанням до наживи. При цьому рідко коли беруться до уваги потреби бідних і знедолених та доля планети. «Нерегульована економіка світу, в якій домінують корпорації, що женуться за грошима, як основною цінністю, не може бути стабільною (...) вона насправді обкрадає людство»,— стверджує д-р Дейвід Кортен.

Чи ж зможуть уряди світу регулювати глобальну економіку у такий спосіб, щоб вона забезпечувала соціальну справедливість? Навряд. Досі їм не вдається розв’язати жодної світової проблеми, наприклад, усюди продовжує існувати злочинність та бідність, відбувається глобальне потепління. «Для захисту всесвітніх інтересів потрібні спільні дії,— говорить Кофі Аннан,— але у сьогоднішньому глобалізованому світі механізми глобальних заходів перебувають у зародковому стані».