Серед богів, принижених наступною карою, густою темрявою, були боги сонця Ра і Гор, а також бог місяця Тот, який керував рухом сонця, місяця та зірок (Вх 10:21—23).

Найбільшою ганьбою для єгипетських богів і богинь стала смерть первістків (Вх 12:12). Правителі Єгипту називали себе богами, синами Ра, або Амона-Ра. Єгиптяни вірили, що Ра, або Амон-Ра, мав статеві стосунки з царицею. Тому син фараона вважався втіленням бога, і його присвячували в храмі богу Ра, або Амона-Ра. Смерть фараонового первістка, по суті, означала смерть бога (Вх 12:29). Вже сама ця кара завдала потужного удару по єгипетській релігії та виявила цілковиту нездатність усіх богів врятувати первістків єгиптян від смерті. (Див. АМОН № 4.)

Коли бог сонця Ра постарів, він ослаб, а з його рота почала текти слина. Ра мало не вмер, коли його вкусила магічна змія, створена Ісідою, але ця богиня промовила заклинання і він одужав.