Крім того, необхідна смиренність, аби визнавати, що у важких для нас ситуаціях ми самі можемо потребувати допомоги. Павло не лише визнавав, що потребує допомоги, але й вдячно приймав її і хвалив тих, хто її надавав. Він не вважав прийняття чиєїсь допомоги приниженням чи ознакою слабкості; такий самий погляд треба мати й нам. Ми, люди, не можемо сказати, що ніколи не потребуємо чиєїсь підтримки. Пригадайте Ісуса, з прикладу якого видно, що навіть досконала людина може іноді благати про допомогу (Євреїв 5:7).

9, 10. Які добрі результати досягаються тоді, коли людина визнає, що потребує допомоги, і як це може вплинути на інших членів сім’ї чи збору?

⁹ Коли відповідальні особи визнаю́ть, що мають слабкі місця і нездатні обійтися без чиєїсь підтримки, це може принести добрі результати (Якова 3:2). Завдяки цьому зміцняються узи єдності між тими, хто має певну владу, і тими, хто цій владі підкоряється, а це сприяє щирому і невимушеному спілкуванню. Смирення осіб, що приймають допомогу, служить наочним прикладом для інших у подібних ситуаціях. Воно показує, що особи, котрі беруть провід,— звичайні люди, до яких завжди можна звернутися (Екклезіяста 7:20).

Так само й члени збору скоріше прийматимуть допомогу старійшин, коли усвідомлюватимуть, що ті теж борються з проблемами, побоюваннями й труднощами (Римлян 12:3; 1 Петра 5:3). У результаті знову ж таки можна буде мати добрий обмін думками, давати й приймати біблійні поради і зміцняти віру. Пам’ятаймо: сьогодні, як ніколи раніше, наші брати й сестри потребують підтримки (2 Тимофія 3:1).