¹⁵ Скажімо, ти, як старійшина, плануєш зробити пастирський візит до неактивної подружньої пари. Ти міг би заохотити чоловіка і дружину згадати час, коли вони вперше довідалися про правду з Божого Слова. Якою ж захопливою і логічною була правда! Вона задовольнила їхню потребу в духовному і звільнила від фальші (Ів. 8:32). Хіба ж їхні серця не переповнювалися вдячністю за те, що вони дізнавались про Єгову, його любов та величні наміри?! (Порівняйте Луки 24:32). Пригадай подружжю про те, що присвячені служителі мають близькі стосунки з Єговою і надзвичайну честь звертатися до нього в молитві. Щиро заохоть неактивних знову відгукнутися на «славну добру новину щасливого Бога» Єгови (1 Тим. 1:11).

2. Що слід пам’ятати, коли йдеться про справу конфіденційного чи судового характеру?

² Єгова виявляв турботу про загублених овець Ізраїля. (Прочитайте Єзекіїля 34:15, 16). Так само християнські старійшини хочуть і мають обов’язок допомагати символічним вівцям, які відбилися від отари.

Чи не обтяжують їх «життєві тривоги»?

5, 6. а) Чому важливо уважно слухати щиросерді висловлювання неактивних одновірців? б) Як допомогти неактивним побачити, наскільки небезпечно віддалятися від Божого народу?

⁵ Щоб зрозуміти, як допомогти неактивним одновірцям, старійшини та інші духовно зрілі вісники повинні уважно слухати їхні щиросерді висловлювання. Скажімо, ти як старійшина відвідуєш подружню пару, яка не ходить на зібрання через «життєві тривоги» (Луки 21:34). Фінансові проблеми або численні сімейні обов’язки могли непомітно призвести до духовної бездіяльності цієї пари. Подружжя може вважати, що потребує полегшення, однак тобі варто сказати, що усамітнення не допоможе. (Прочитайте Приповістей 18:1). Ти міг би тактовно запитати: «Чи ви стали щасливішими, переставши приходити на зібрання? Чи ваше сімейне життя поліпшилось? Чи вас і далі зміцнює радість в Єгові?» (Неем. 8:10).

⁶ Роздуми над такими питаннями допоможуть неактивним вісникам побачити, що, не спілкуючись зі збором, вони поступово втрачають духовність і щастя (Матв. 5:3; Євр. 10:24, 25). Можливо, тобі вдасться допомогти їм зрозуміти, що вони втратили радість, бо не проповідують доброї новини (Матв. 28:19, 20). Тож як таким вісникам було б мудро діяти?

7. До чого можна заохочувати тих, хто відбився від отари Бога?

⁷ Ісус сказав: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, надмірним питтям і життєвими тривогами... Тож пильнуйте і повсякчас благайте, аби ви змогли уникнути всього того, що має відбутися» (Луки 21:34—36). Осіб, які відбилися від отари Бога, але прагнуть, як і раніше, бути щасливими, можна заохотити молитися про святий дух та Божу допомогу і діяти відповідно до своїх молитов (Луки 11:13).

Чи вони спіткнулися?

8, 9. Що старійшина може сказати людині, яка спіткнулася?

⁸ Оскільки люди недосконалі, між ними виникають непорозуміння, і це може бути для когось каменем спотикання. Дехто спіткнувся, коли шанована в зборі особа повелась усупереч біблійним принципам. Якщо хтось став неактивним саме через це, старійшина може показати, що Єгова ні перед ким не ставить каменя спотикання. Тож навіщо розривати стосунки з Богом і його народом? Навпаки, варто й далі служити Богу, будучи впевненим, що «Той, Хто всю землю судить» знає, що́ відбулося, і вирішить справу належно (Бут. 18:25; Кол. 3:23—25). Якби людина спіткнулася буквально і впала, вона б свідомо не лежала на землі, а намагалася встати.

⁹ Надаючи духовну допомогу неактивному, старійшина може згадати, що з часом деякі вісники бачать, наскільки незначним є те, що колись стало для них каменем спотикання. Насправді приводу для спотикання, можливо, більше й немає. Коли людина спіткнулася через отримане картання, вона завдяки молитовним роздумам може дійти висновку, що принаймні частково була винувата сама і не повинна дозволити, аби виховні заходи стали для неї каменем спотикання (Пс. 119:165; Євр. 12:5—13).

Чи вони не сприйняли якогось вчення?

10, 11. Про що було б корисно поміркувати з неактивним, який по-своєму розуміє певне біблійне вчення?

¹⁰ Дехто покидає Божу отару, оскільки не згідний з певними біблійними вченнями. Ізраїльтяни, яких Бог звільнив з єгипетського рабства, «скоро забули... Його чин» і «не чекали поради Його» (Пс. 106:13). Може, варто нагадати неактивному віснику, що «вірний і розсудливий раб» дає чудову духовну поживу (Матв. 24:45). Власне тому цей вісник колись пізнав правду. Отож хіба йому не слід постановити знову ходити в правді? (2 Ів. 4).

¹¹ Коли старійшина намагається допомогти заблуканій овечці, він міг би розповісти про учнів, які покинули Ісуса тому, що не погодилися з якимось його вченням (Ів. 6:53, 66). Переставши спілкуватися з Христом і його вірними послідовниками, вони втратили духовність і радість. Чи ті, хто більше не спілкується з християнським збором, знайшли інше джерело багатої духовної поживи? Ні, бо такого джерела немає!

Чи вони зробили щось неправильне?

12, 13. Як допомогти тому, хто віддалився від отари, але визнає́, що серйозно згрішив?

¹² Деякі особи перестали проповідувати і приходити на християнські зібрання через те, що скоїли серйозний гріх. Ці християни можуть думати, що коли зізна́ються в гріху перед старійшинами, то їх виключать зі збору. Але їх не вилучать, якщо вони перестали чинити гріх і щиро каються (2 Кор. 7:10, 11). Цих братів і сестер радо чекають у зборі, і старійшини нададуть їм необхідну духовну допомогу.

«З поверненням додому, сину!»

16—18. а) Як один старійшина допоміг брату, котрий протягом багатьох років був неактивним? б) Чому цей брат став неактивним, яку допомогу він отримав і як його зустріли в зборі?

¹⁶ Один християнський старійшина розповідає: «Рада старійшин нашого збору дуже зацікавлена в тому, щоб відвідувати неактивних вісників. Я думав про брата, з яким вивчав Біблію і якому допомагав пізнати правду. Він був неактивним приблизно 25 років і перебував у дуже важкій ситуації. Тож я пояснив брату, як йому можуть допомогти біблійні принципи. Згодом він почав приходити в Зал Царства і погодився, щоб з ним вивчали Біблію з метою зміцнити його бажання повернутися до отари».