Коли виникає потреба у «виправленні»

8. У чому всім нам потрібно час від часу виправлятись?

⁸ По-перше, «дари у вигляді людей» даються «з метою виправлення святих», як каже Павло (Ефесян 4:12, НС). Грецький іменник, перекладений як «виправлення», несе в собі думку про надання «відповідного положення» чому-небудь. Оскільки всі ми — недосконалі люди, то час від часу потребуємо виправлення, аби наше мислення, погляди та поведінка були приведені у «відповідне положення» стосовно мислення й волі Бога. Єгова з любов’ю дав нам «дари у вигляді людей», щоб допомогти робити необхідні зміни. Як вони це роблять?

9. Як старійшина може допомогти виправитись вівці, котра допустилася помилки?

⁹ Деколи старійшину можуть попросити допомогти вівці, котра допустилася помилки, можливо, ‘зробила якийсь хибний крок перед тим, як усвідомила це’. Як старійшина може допомогти? «Намагайтеся виправити такого чоловіка в дусі лагідності»,— говориться в Галатів 6:1 (НС). Отже, даючи пораду, старійшина не буде гостро критикувати провинника та вживати в розмові з ним різкі слова. Порада має підбадьорювати, а не «лякати». (2 Коринтян 10:9; порівняйте Йова 33:7). Людина й так може почуватися присоромленою, тому люблячий пастир намагатиметься не пригнічувати її духу. Коли чітко видно, що порада, а навіть суворий докір, дається з любові та в дусі любові, вона, напевно, виправить мислення чи поведінку провинника та допоможе йому відновити духовність (2 Тимофія 4:2).

10. Що включає в себе виправлення інших?

¹⁰ Даючи для нашого виправлення «дари у вигляді людей», Єгова передбачив, що старійшини нестимуть духовне відсвіження його народу й будуть гідні наслідування (1 Коринтян 16:17, 18; Филип’ян 3:17). Щоб виправляти інших, треба не лише корегувати тих, хто пішов неправильним шляхом, але також допомагати вірним залишатися на правильному шляхуa. Сьогодні існує чимало проблем, що так легко можуть знеохотити, тому багатьом потрібно підбадьорення, аби не здатися. Дехто, можливо, потребує ніжної допомоги, аби узгодити своє мислення з Божим. Наприклад, декотрі вірні християни борються з глибоким почуттям неповноцінності чи навіть нікчемності. Такі «пригнічені душі» можуть вважати, що Єгова ніколи не полюбить їх і, хоч би скільки вони робили в служінні, він ніколи не буде задоволений (1 Солунян 5:14, НС). Однак такий спосіб мислення не відповідає Божому; насправді Бог зовсім інакше дивиться на своїх поклонників.

11. Що можуть зробити старійшини, аби допомогти особам, котрі борються з почуттям нікчемності?

¹¹ Старійшини, що́ ви можете робити, аби допомагати таким людям? Люб’язно зверніть їхню увагу на біблійні докази того, що Єгова піклується про кожного зі своїх служителів, та запевніть, що ці вірші з Біблії стосуються їх особисто (Луки 12:6, 7, 24). Допоможіть їм зрозуміти, що Єгова ‘притягнув’ їх, аби вони йому служили, а значить вони, безперечно, цінні в його очах (Івана 6:44). Запевніть їх, що вони не одні: багато вірних слуг Єгови мали подібні почуття. Пророк Ілля був якось настільки пригнічений, що хотів померти (1 Царів 19:1—4). Деякі помазані християни в першому сторіччі почувалися, немов би їх ‘винуватили’ власні серця (1 Івана 3:20). Коли ми пам’ятаємо, що вірні служителі за біблійних часів мали «почуття, подібні до наших», це також потішає (Якова 5:17, НС). Окрім того, допомогою може бути перегляд разом із занепалими духом особами підбадьорливих статей з «Вартової башти» та «Пробудись!». Коли ви намагатиметесь допомогти таким особам відновити впевненість у собі, ваші сповнені любов’ю зусилля не залишаться непоміченими Богом, який дав вас як «дари у вигляді людей» (Євреїв 6:10).

«Збудування» отари

12. Що означає вираз «збудування тіла Христового» і що є ключем до збудування отари?

¹² По-друге, «дари у вигляді людей» дані з метою «збудування тіла Христового» (Ефесян 4:12). У цьому вірші Павло послуговується образною мовою: «збудування» несе в собі думку про спорудження чогось, тимчасом як ‘тіло Христове’ стосується людей — членів помазаного християнського збору (1 Коринтян 12:27; Ефесян 5:23, 29, 30). Старійшини повинні допомагати своїм братам ставати духовно сильними. Їхня мета — ‘збудування, а не зруйнування’ отари (2 Коринтян 10:8). А ключем для збудування отари є любов, оскільки ‘любов будує’ (1 Коринтян 8:1).

13. Що означає бути співчутливим і чому важливо, аби старійшини виявляли співчуття?

¹³ Одна з граней любові, котра допомагає старійшинам збудовувати отару,— це співчуття. Бути співчутливим означає переживати за інших, тобто перейматися їхніми думками й почуттями, зважаючи на їхні обмеження (1 Петра 3:8). Чому важливо, аби старійшини виявляли співчуття? Перш за все тому, що Єгова — той, хто дає «дари у вигляді людей»,— є Богом співчуття. Коли його служителі страждають або відчувають біль, він переживає за них (Вихід 3:7; Ісаї 63:9). Він бере до уваги їхні обмеження (Псалом 103:14). Тож як старійшини можуть виявляти співчуття?

14. Як старійшини можуть виявляти іншим співчуття?

¹⁴ Коли до них приходить знеохочена людина, вони вислуховують її та висловлюють розуміння щодо її почуттів. Вони намагаються зрозуміти своїх братів: їхнє походження, особистість, їхні обставини. І коли пізніше старійшини збудовуватимуть овець, надаючи їм біблійної допомоги, тим буде легше прийняти таку поміч, оскільки вона походитиме від старійшин, котрі справді розуміють їх та про них піклуються (Приповістей 16:23). Співчуття також спонукує старійшин зважати на обмеження інших та пов’язані з цим почуття. Наприклад, деякі сумлінні християни можуть почуватися винними через те, що старість чи погане здоров’я не дозволяє робити більше в служінні Богу. Іншим же, можливо, потрібне заохочення, аби поліпшити своє служіння (Євреїв 5:12; 6:1). Співчуття спонукуватиме старійшин шукати «вирази гарні», котрі збудовуватимуть інших (Екклезіяста 12:10, Хом.). Якщо овець Єгови збудовувати й заохочувати, любов до Бога спонукуватиме їх віддавати служінню всі свої сили!

Чоловіки, котрі сприяють єдності

15. Що означає вираз «з’єднання віри»?

¹⁵ По-третє, ці «дари у вигляді людей» дані для того, аби ‘всі ми досягли з’єднання віри й пізнання Сина Божого’ (Ефесян 4:13). Вираз «з’єднання віри» означає не лише єдність вірувань, але і єдність віруючих. Отже, це є ще однією причиною, чому Бог дав нам «дари у вигляді людей»,— аби вони сприяли єдності його народу. Як вони це роблять?

16. Чому старійшинам важливо зберігати між собою єдність?

¹⁶ Перш за все вони повинні підтримувати єдність між собою. Якщо між пастирями існують поділення, вівці можуть постраждати через недогляд. Деколи трапляється, що дорогоцінний час, який можна було б присвятити пастирській праці, марно витрачається на дуже довгі зустрічі та суперечки навколо незначних питань (1 Тимофія 2:8, Хом.). Старійшини не завжди будуть відразу погоджуватись у всіх обговорюваних питаннях, адже кожний з них має свою неповторну особистість, деколи зовсім не схожу на інші. Єдність не виключає можливості існування різних поглядів і навіть зрівноваженого висловлювання таких поглядів під час безстороннього обговорення. Старійшини дбають про єдність, шанобливо й неупереджено вислуховуючи один одного. І доти, доки не порушується жодного біблійного принципу, кожен повинен бути готовим поступатися й підтримувати кінцеве рішення ради старійшин. Дух поступливості серед старійшин показуватиме, що вони керуються ‘мудрістю зверху’, яка є «спокійна, лагідна [«поміркована», НС]» (Якова 3:17, 18).

17. Як старійшини можуть допомогти зберігати єдність у зборі?

¹⁷ Старійшини також пам’ятають про необхідність сприяти єдності в зборі. Коли миру загрожують роз’єднувальні фактори,— скажімо, шкідливі плітки, тенденція приписувати погані мотиви чи сварливий дух,— вони готові дати відповідну пораду (Филип’ян 2:2, 3). Для прикладу: старійшинам може стати відомо, що деякі особи в зборі є надмірно критичними або схильні втручатися в справи інших і набули за це відповідну репутацію (1 Тимофія 5:13, Хом; 1 Петра 4:15, Хом.). Старійшини спробують допомогти цим особам зрозуміти наступне: по-перше, така поведінка суперечить тому, чого нас навчив Бог, а по-друге, кожний повинен ‘нести власний тягар’ (Галатів 6:5, 7; 1 Солунян 4:9—12). Послуговуючись Святим Письмом, вони пояснять, що Єгова залишає багато справ на наше власне сумління і жоден з нас не повинен у таких справах судити інших (Матвія 7:1, 2; Якова 4:10—12). Для того щоб усі в зборі служили в єдності, в ньому має панувати атмосфера довіри та поваги. Даючи в разі потреби біблійні поради, ці «дари у вигляді людей» допомагають зберегти наш мир та єдність (Римлян 14:19).

Захист отари

18, 19. а) Від кого захищають нас «дари у вигляді людей»? б) Від якої ще небезпеки потрібно захищати овець і як в таких випадках діють старійшини?

¹⁸ По-четверте, Єгова дає «дари у вигляді людей», аби захистити нас від впливу «усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Ефесян 4:14). За деякими джерелами, в мові оригіналу слово, перекладене як «омана», означає «шахрайство під час гри в кості» або «вміння маніпулювати костями». Чи це не нагадує нам спритних дій відступників? Використовуючи слизькі аргументи, вони маніпулюють Святим Письмом, намагаючись облудою відвести правдивих християн од віри. Старійшини повинні стерегти отару від таких ‘вовків лютих’! (Дії 20:29, 30).

¹⁹ Овець Єгови необхідно захищати і від інших небезпек. Старожитній пастир Давид безстрашно захищав отару свого батька від різних хижаків (1 Самуїла 17:34—36). У наш час також можуть виникати ситуації, коли небайдужим християнським пастирям треба виявити мужність, аби захистити отару від будь-кого, хто погано обходиться з вівцями Єгови або пригноблює їх; і особливо такої охорони потребують більш уразливі члени отари. Старійшини без зволікань усуватимуть зі збору умисних грішників, котрі обдумано використовують обман, підступ та інтриги, для того щоб чинити беззаконняb. (1 Коринтян 5:9—13; порівняйте Псалом 101:7).

‘Ми ваші співпрацівники’

4, 5. а) До чого Павло прирівняв збір і чому ця ілюстрація є влучною? б) Яким, згідно з Павловою ілюстрацією, повинно бути наше ставлення один до одного?

⁴ Єгова довірив цим «дарам у вигляді людей» певну владу в зборі. Звичайно, старійшини не повинні зловживати нею, але вони знають, наскільки легко недосконалим людям потрапити в таку пастку. Тож як старійшини повинні розцінювати свою роль в отарі? Розгляньмо ілюстрацію, котру навів апостол Павло. Обговоривши, для чого Єгова дав «дари у вигляді людей», Павло пише: ‘У любові в усьому зростаймо в Нього, а Він — Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю’ (Ефесян 4:15, 16). Як бачимо, Павло прирівнює збір — як старійшин, так і всіх інших членів — до людського тіла. Чому ця ілюстрація є влучною?

⁵ Людське тіло складається з багатьох різних членів, але має лише одну голову. Однак ніщо в тілі — жодний м’яз, жодний нерв, жодна вена — не є зайвим. Кожний член у ньому — цінний і так чи інакше сприяє здоров’ю та красі всього тіла. Те саме можна сказати і про збір: він складається з багатьох різних членів, однак кожний з них — молодий чи старий, міцний чи кволий — може так чи інакше сприяти загальному духовному здоров’ю та красі збору (1 Коринтян 12:14—26). Ніхто не повинен вважати себе занадто незначним. З іншого боку, ніхто не повинен вважати себе вищим від інших, оскільки всі ми — як пастирі, так і вівці — є частиною тіла і маємо лише одну голову — Христа. За допомогою цього прикладу Павло змальовує чудовий образ збору, в якому кожний з нас повинен виявляти до інших любов, турботу й повагу. Усвідомлюючи суть цієї ілюстрації, старійшини зможуть дотримуватися смиренного, зрівноваженого погляду на свою роль у зборі.