1. Чого Єгова бажає всім людям?

ЄГОВА створив нас зі свободою волі. Ми користуємося цим даром щоразу, коли приймаємо рішення. Найважливішим рішенням у житті людини можна назвати рішення присвятити себе Єгові і стати частиною його великої сім’ї. Єгова хотів би, щоб це зробив кожен. Чому? Тому що він любить людей і бажає їм найкращого. Єгова хоче, щоб ми були його друзями і жили вічно (Повт. 30:19, 20; Гал. 6:7, 8).

2. Як Єгова ставиться до грішників, які поки що не розкаялися? (1 Івана 2:1).

² Водночас Єгова нікого не змушує йому служити. Він дозволяє кожній людині самій обирати свій шлях. Що, як охрещений християнин піде проти Божого закону і буде чинити серйозний гріх? Якщо він не розкається, то його вилучать зі збору (1 Кор. 5:13). Але й після цього Єгова з нетерпінням чекатиме, коли грішник повернеться до нього. Великою мірою для того Бог і заплатив викуп — щоб пробачати тим, хто кається. (Прочитайте 1 Івана 2:1.) Наш люблячий Бог з теплотою закликає грішників розкаятись (Зах. 1:3; Рим. 2:4; Як. 4:8).

3. Про що піде мова у цій статті?

³ Єгова хоче, щоб ми переймали його погляд на гріх та грішників. І ця стаття нам у цьому допоможе. Читаючи її, зверніть увагу: 1) як коринфський збір повівся з братом, який чинив серйозний гріх; 2) які вказівки дав апостол Павло, коли цей грішник розкаявся; і 3) як цей випадок розкриває ставлення Єгови до християн, які скоїли серйозний гріх.

ЯК КОРИНФСЬКИЙ ЗБІР ПОВІВСЯ З ГРІШНИКОМ

4. Яка ситуація виникла у коринфському зборі? (1 Коринфян 5:1, 2).

⁴ Прочитайте 1 Коринфян 5:1, 2. Під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло почув тривожну новину про новосформований збір у Коринфі. Один брат з того збору мав статеві стосунки з власною мачухою. Це була кричуща розпуста, «якої не знайти навіть серед інших народів». А збір дивився на неї крізь пальці і, схоже, навіть пишався своєю толерантністю. Мабуть, дехто думав, що таким чином показує, наскільки Бог милосердний і з яким розумінням він ставиться до недосконалих людей. Але Єгова не терпить гріха у своєму народі. Безсоромна поведінка грішника шкодила репутації збору. Крім того, цей чоловік міг погано впливати на одновірців. Тож які вказівки щодо цієї ситуації дав Павло?

5. Яку вказівку Павло дав зборові і що вона означала? (1 Коринфян 5:13). (Дивіться також ілюстрацію.)

⁵ Прочитайте 1 Коринфян 5:13. Під Божим натхненням Павло у своєму листі до коринфян пояснив, що грішника, який не кається, слід вилучити зі збору. Як брати і сестри мали до нього ставитись? Павло сказав, щоб вони «перестали товаришувати» з ним. Що він мав на увазі? Далі він написав: «З таким навіть не їжте» (1 Кор. 5:11). Спільне споживання їжі може легко стати кроком до ближчих стосунків. Тож очевидно, що Павло застерігав коринфян, щоб вони не проводили з грішником час. Це захистило би збір від шкідливого впливу (1 Кор. 5:5—7). Крім того, побачивши, що одновірці уникають тісного контакту з ним, чоловік міг усвідомити, як сильно він засмутив Єгову. Йому стало би соромно, і це могло б спонукати його покаятись.

6. Як лист Павла вплинув на збір і на грішника?

⁶ Надіславши листа у Коринф, Павло переживав, як тамтешній збір його сприйме. Але пізніше Тит приніс апостолу чудову новину: збір відреагував на лист дуже добре (2 Кор. 7:6, 7). Брати прислухалися до Павлових вказівок. Більш того, упродовж кількох місяців грішник розкаявся. Він змінив своє мислення та поведінку і почав дотримуватися праведних норм Єгови (2 Кор. 7:8—11). Які вказівки Павло дасть зборові тепер?

ЯК ЗБІР МАВ ПОСТАВИТИСЬ ДО ГРІШНИКА, КОЛИ ТОЙ РОЗКАЯВСЯ

7. Який результат принесло те, що грішника вилучили зі збору? (2 Коринфян 2:5—8).

⁷ Прочитайте 2 Коринфян 2:5—8. Павло зазначив, що грішникові «достатньо докору, який він отримав від більшості братів». Коли чоловіка вилучили зі збору, він усвідомив, що йому необхідно покаятися. Іншими словами, повчання досягло своєї мети, і в ньому більше не було потреби (Євр. 12:11).

8. Які вказівки Павло дав зборові?

⁸ Тому Павло заохотив збір «з готовністю простити й потішити цього чоловіка», а також «запевнити його у своїй любові». Зверніть увагу, Павло хотів, щоб чоловіка не просто прийняли назад у збір, а щоб йому і словом, і ділом показали, що його по-справжньому простили і дуже люблять. Завдяки цьому брат відчув би, що у зборі йому раді.

9. Чому декому у зборі могло бути важко пробачити розкаяному грішникові?

⁹ Чи всім було легко прийняти грішника назад? Біблія про це прямо не говорить, але цілком можливо, що ні. Зрештою, цей чоловік стягнув ганьбу на весь збір і, може, завдав болю комусь особисто. Дехто міг думати: «Я докладаю стільки зусиль, щоб залишатись морально чистим, а цей чоловік робив що хотів, і тепер його треба радо прийняти? Це несправедливо». (Порівняйте Луки 15:28—30.) Чому ж братам і сестрам було так важливо виявити щиру любов до розкаяного одновірця?

10, 11. Що могло б статися, якби старійшини не пробачили розкаяному грішнику?

¹⁰ Уявіть, що сталося б, якби старійшини не дозволили чоловікові повернутися у збір, незважаючи на те, що він щиро розкаявся. Або якби чоловік повернувся, але збір не виявив йому любові. Його міг би охопити «надмірний смуток». Чоловік подумав би, що його ситуація безнадійна і немає сенсу докладати зусиль, щоб відновити стосунки з Богом.

¹¹ Більш того, якби брати й сестри не простили розкаяного грішника, це поставило б під загрозу і їхні стосунки з Єговою. Чому? Тому що тоді вони наслідували б не свого милосердного Бога, а жорстокого і безсердечного Сатану. По суті, вони стали б знаряддям у руках Диявола, який хотів би, щоб у чоловіка пропало будь-яке бажання служити Єгові (2 Кор. 2:10, 11; Еф. 4:27).

12. Як коринфський збір міг наслідувати Єгову?

¹² Тож як брати й сестри з коринфського збору могли наслідувати Єгову, а не Сатану? Їм потрібно було повестися так, як Бог поводиться з розкаяними грішниками. Зверніть увагу, що́ про Єгову написали автори деяких біблійних книг. «Ти добрий і охоче прощаєш»,— сказав Давид (Пс. 86:5). Пророк Михей написав: «Чи є такий Бог, як ти, котрий прощає провини і пробачає переступи?» (Мих. 7:18). А ось до чого закли́кав Ісая: «Хай неправедна людина покине дорогу свою і лиха́ — свої думки. Нехай повернеться до Єгови, і він виявить їй милосердя, хай повернеться до нашого Бога, і він великодушно простить» (Ісаї 55:7).

13. Чому було доречно поновити у зборі розкаяного грішника? (Дивіться інформацію в рамці «Коли чоловіка поновили в коринфському зборі?».)

¹³ Щоб наслідувати Єгову, коринфський збір мав радо прийняти розкаяного грішника і запевнити його у своїй любові. Виконавши вказівку Павла і простивши того чоловіка, брати показали б, що «в усьому... слухняні» (2 Кор. 2:9). Це правда, що від вилучення минуло лише декілька місяців. Але повчання вже спонукало чоловіка покаятися. Тому не було жодної потреби затягувати з його поновленням у зборі.

НАСЛІДУЙМО СПРАВЕДЛИВІСТЬ І МИЛОСЕРДЯ ЄГОВИ

14, 15. Чого ми вчимося з того, що сталося в коринфському зборі? (2 Петра 3:9). (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁴ Розповідь про те, як коринфський збір повівся з грішником, була записана в Біблії «нам для науки» (Рим. 15:4). Вона показує, що, коли християнин чинить серйозний гріх, Єгова не закриває на це очі. Він не вважає, що треба милосердно терпіти нерозкаяних грішників і дозволяти їм залишатися серед вірних християн. Бог милосердний, але він не потурає гріху і не занижує своїх норм (Юди 4). Залишати грішника у зборі було б зовсім не милосердно, адже це поставило б під загрозу духовність інших братів і сестер (Присл. 13:20; 1 Кор. 15:33).

¹⁵ Все ж, як ми знаємо, Єгова не хоче, щоб хтось був знищений. Він бажає, щоб якомога більше людей спаслося. Якщо людина змінилась і намагається налагодити стосунки з Богом, він обов’язково виявить їй милосердя (Єзек. 33:11; прочитайте 2 Петра 3:9). Тому, коли чоловік з Коринфа розкаявся і покинув грішну поведінку, Єгова через Павла пояснив зборові, що його потрібно простити і прийняти назад.

16. Що ви думаєте про те, як було вирішено ситуацію з грішником у коринфському зборі?

¹⁶ Розглянувши те, що сталося у коринфському зборі, ми побачили любов, праведність і справедливість Єгови в дії (Пс. 33:5). Хіба це не спонукує нас ще більше прославляти нашого милосердного Бога? Адже жодна людина не є досконалою, всі ми грішні і потребуємо прощення. Кожен з нас дуже вдячний Єгові за викуп, на підставі якого він пробачає нам гріхи. Як же приємно знати, що Єгова всім серцем любить своїх служителів і бажає їм добра!

17. Про що піде мова в наступних статтях?

¹⁷ А що сказати про сучасний християнський збір? Як старійшини можуть наслідувати любов Єгови і допомагати грішникам прийти до каяття? І як збір має реагувати, коли старійшини вирішують вилучити когось чи поновити? Ці питання ми розглянемо в наступних статтях.

1. Що може статися з людиною, яка вчинила серйозний гріх?

У ПОПЕРЕДНІЙ статті ми розглянули, які вказівки апостол Павло дав коринфському збору стосовно чоловіка, який вчинив серйозний гріх. Цей чоловік не розкаявся, тому його слід було вилучити зі збору. Однак, як видно з провідного вірша цієї статті, Бог може допомогти грішнику прийти до каяття (Рим. 2:4). А яку роль у цьому відіграю́ть старійшини?

2, 3. Що нам слід зробити, якщо ми довідалися про серйозний гріх, і чому?

² Щоб надати допомогу, старійшини мають передусім знати про проблему. Тож як нам потрібно повестися, якщо ми довідались, що наш одновірець вчинив серйозний гріх — гріх, за який його могли б вилучити зі збору? Нам слід заохотити грішника звернутися до старійшин (Ісаї 1:18; Дії 20:28; 1 Пет. 5:2).

³ А що, коли він не хоче розмовляти зі старійшинами? Тоді ми самі до них звернемось, адже розуміємо, що людині не обійтися без допомоги. Це буде виявом любові з нашого боку, бо ми не хочемо втрачати свого брата чи сестру. Якщо людина не покине грішної поведінки, то зруйнує свої стосунки з Єговою. Також вона загрожує добрій репутації збору. Може бути нелегко звернутись до старійшин, однак з любові до Єгови та грішника ми обов’язково це зробимо (Пс. 27:14).

ЯКУ ДОПОМОГУ СТАРІЙШИНИ НАДАЮТЬ ТИМ, ХТО ВЧИНИВ СЕРЙОЗНИЙ ГРІХ

4. Що намагатимуться зробити старійшини, коли зустрінуться з грішником?

⁴ Якщо хтось у зборі вчинив серйозний гріх, рада старійшин вибере з-поміж себе трьох братів, які утворять комітетa. Це мають бути скромні і смиренні чоловіки. Спонукуючи грішника розкаятися, брати пам’ятатимуть, що до цього неможливо змусити (Повт. 30:19). Вони розуміють, що не всі грішники приймають виправлення, як це зробив цар Давид (2 Сам. 12:13). Дехто свідомо вирішує нехтувати застереженням від Єгови (Бут. 4:6—8). А втім, старійшини робитимуть все можливе, щоб допомогти грішнику розкаятися. Якими принципами вони керуються, коли зустрічаються з грішником?

5. Яку пораду старійшини беруть до уваги, коли зустрічаються з грішником? (2 Тимофія 2:24—26). (Дивіться також ілюстрацію.)

⁵ Старійшини пам’ятають, що грішник — це загублена овечка, яка цінна в Божих очах (Луки 15:4, 6). Тому під час зустрічі вони не ставляться до нього суворо і не розмовляють з ним різко. Також вони не сприймають цю зустріч як суху формальність. Старійшини виявляють риси, згадані в 2 Тимофія 2:24—26. (Прочитайте.) Вони намагаються досягти серця грішника, тому поводяться з ним лагідно, люб’язно і з добротою.

6. Як старійшини готують своє серце перед зустріччю з грішником? (Римлян 2:4).

⁶ Старійшини готують своє серце. У своєму ставленні до грішника вони намагаються якомога точніше наслідувати Єгову і пам’ятають слова апостола Павла: «Бог добрий і хоче привести тебе до каяття». (Прочитайте Римлян 2:4.) Старійшини також пам’ятають, що вони служать пастирями під керівництвом Христа (Ісаї 11:3, 4; Матв. 18:18—20). Перш ніж зустрітися з грішником, брати з комітету з молитвою обдумують, як досягти своєї мети — привести грішника до каяття. Брати досліджують Біблію та наші публікації і в молитві просять у Єгови проникливості. Вони обмірковують, що́ їм треба знати про минуле цієї людини та її обставини, щоб зрозуміти, чому вона мислить або поводиться тим чи іншим чином (Присл. 20:5).

7, 8. Як старійшини наслідують терпеливість Єгови, коли розмовляють з грішником?

⁷ Старійшини наслідують терпеливість Єгови. Вони беруть до уваги те, як Єгова поводився з грішниками у минулому. Скажімо, Бог терпеливо розмовляв з Каїном. Він застеріг його про наслідки гріха і запевнив, що його ситуація не безнадійна (Бут. 4:6, 7). Давида Єгова напоумив через пророка Натана: той навів приклад, який торкнувся царевого серця (2 Сам. 12:1—7). До свого бунтівного народу Ізраїля Єгова «знову й знову» посилав пророків (Єрем. 7:24, 25). Він не чекав, поки народ сам розкається. Бог намагався їм допомогти і заклика́в їх до каяття ще тоді, коли вони грішили.

⁸ Намагаючись допомогти одновірцю, який вчинив серйозний гріх, старійшини наслідують приклад Єгови. У розмовах з таким вісником вони прислуха́ються до вказівки з 2 Тимофія 4:2: «Повною мірою виявляй терпеливість». Це вкрай необхідно для того, щоб допомогти людині розвинути бажання знову поводитися правильно. Про старійшину в коментарі до цього вірша сказано: «Він завжди мав бути стриманим і терпеливим. Якби він дратувався чи розчаровувався, це могло б відштовхнути [грішника] або навіть стати... каменем спотикання».

9, 10. Як старійшини можуть допомогти людині зрозуміти, чому ослабли її стосунки з Єговою і що призвело до гріха?

⁹ Старійшини намагаються зрозуміти, які обставини призвели до гріха. Наприклад, чи не ослабнув християнин духовно через те, що нехтував особистим вивченням або служінням? Можливо, він став рідше молитись до Єгови або його молитви стали поверховими? А може, він уже якийсь час потурає своїм неправильним бажанням? З ким він дружить і які обирає розваги? Чи не могли вони вплинути на його розум та серце? Чи він усвідомлює, як до його рішень і вчинків ставиться його Батько, Єгова?

¹⁰ Ставлячи людині продумані запитання, старійшини допоможуть їй замислитись, чому ослабли її стосунки з Єговою і що призвело до гріха. При цьому старійшини залишатимуться лагідними і не будуть випитувати зайвих подробиць (Присл. 20:5). Подібно до пророка Натана, вони можуть навести якийсь приклад, щоб допомогти людині зрозуміти, наскільки неправильними були її вчинки. Можливо, вже під час першої зустрічі людина почне щиро жалкувати про свою поведінку і навіть розкається.

11. Як Ісус намагався допомогти грішникам?

¹¹ Старійшини наслідують Ісуса. З’явившись Савлу з Тарса, воскреслий Ісус запитав його: «Савле, Савле, навіщо ти мене переслідуєш?». Це протверезне запитання допомогло Савлу зрозуміти, що він чинить зло (Дії 9:3—6). А про «ту жінку, Єзавель» Ісус сказав: «Я дав їй час для каяття» (Об’яв. 2:20, 21).

12, 13. Як старійшини можуть дати грішнику час, щоб розкаятися? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹² Наслідуючи Ісуса, старійшини не роблять поспішного висновку, що грішник не захоче змінюватися. Дехто може виявити каяття під час першої зустрічі з комітетом, а комусь потрібно більше часу. Тому старійшини можуть зустрітися з грішником більш ніж один раз. Можливо, після першої зустрічі він всерйоз задумається над словами старійшин, смиренно звернеться до Єгови в молитві й попросить вибачити йому гріх (Пс. 32:5; 38:18). Тоді на наступній зустрічі в нього буде зовсім інший склад розуму.

¹³ Щоб допомогти грішнику розкаятись, старійшини ставляться до нього з розумінням і добротою. Вони просять Єгову благословити їхні зусилля і не втрачають надії, що грішник отямиться та розкається (2 Тим. 2:25, 26).

14. Чия заслуга в тому, що грішник розкаявся, і чому так можна сказати?

¹⁴ Як же добре, коли людина, яка скоїла серйозний гріх, виявляє каяття! (Луки 15:7, 10). Але чия це заслуга? Старійшин? Цікаво, що Павло написав про грішників: «Можливо, Бог дозволить їм покаятись» (2 Тим. 2:25). У навчальному виданні Біблії до цього вірша є коментар: «Вони можуть розкаятися, тобто змінити своє мислення... Такий добрий результат — це заслуга не людини, а Єгови, адже саме він допомагає християнину, який зійшов з правильного шляху, зробити цю важливу зміну. Далі Павло пише про інші добрі результати каяття: грішник набуває точнішого знання правди, отямлюється і може вирватися з пасток Сатани (2Тм 2:26)».

15. Як старійшини продовжують надавати допомогу людині після того, як вона розкаялась?

¹⁵ Після того як грішник розкаявся, старійшини й далі будуть робити до нього пастирські візити, щоб допомогти йому продовжувати опиратися спокусам Сатани і «випрямляти стежки для своїх ніг» (Євр. 12:12, 13). Звісно, старійшини не розкриватимуть іншим деталей цієї справи. Але бувають випадки, коли дещо таки потрібно повідомити збору.

«ДОКОРЯЙ НА ОЧАХ У ВСІХ»

16. Що мав на увазі Павло, сказавши Тимофію докоряти грішникам «на очах у всіх»? (1 Тимофія 5:20).

¹⁶ Прочитайте 1 Тимофія 5:20. У цьому вірші Павло дав Тимофієві, який служив старійшиною, вказівку щодо «тих, хто ходить у гріху». Таким особам Тимофій мав докорити «на очах у всіх». Чи це означає, що докір потрібно було винести перед усім збором? Не обов’язково. Очевидно, Павло мав на увазі тих, хто уже знав про скоєний гріх. Це могли бути люди, які стали свідками гріха, або ті, кому грішник сам про все розповів. Лише цим особам старійшини повідомлять, що вони розглянули справу і вжили необхідних заходів.

17. За яких обставин у зборі робиться оголошення про докір і для чого?

¹⁷ У деяких випадках про гріх відомо (або є імовірність, що стане відомо) багатьом вісникам у зборі. Тоді старійшина оголосить перед усім збором, що брату або сестрі винесено докір. Для чого? Як пояснив Павло, «щоб застерегти інших» від гріха.

18. Як діють старійшини, якщо гріх вчиняє неповнолітній охрещений вісник? (Дивіться також ілюстрацію.)

¹⁸ А що, як серйозний гріх вчиняє неповнолітній охрещений вісник — особа до 18 років? Тоді рада старійшин подбає, щоб два старійшини порозмовляли з ним та його християнськими батькамиb. Старійшини з’ясують, що́ батьки вже зробили, щоб допомогти своїй дитині розкаятись. Якщо дитина прислуха́ється до порад батьків і змінює своє мислення та поведінку, то двоє старійшин можуть вирішити, що немає потреби передавати справу далі. Вони знають, що саме батьків Єгова наділив обов’язком з любов’ю виправляти своїх дітей (Повт. 6:6, 7; Присл. 6:20; 22:6; Еф. 6:2—4). Час від часу старійшини спілкуватимуться з батьками, щоб переконатися, що неповнолітньому віснику надається потрібна допомога. А що, як неповнолітній охрещений Свідок не кається і продовжує грішити? У такому разі з ним та його християнськими батьками зустрінеться комітет старійшин.

«ЄГОВА ДУЖЕ НІЖНИЙ У ВИЯВЛЕННІ ПОЧУТТІВ ТА МИЛОСЕРДНИЙ»

19. Як старійшини намагаються наслідувати Єгову, коли мають справу з грішником?

¹⁹ Старійшини пам’ятають, що Єгова поклав на них обов’язок захищати збір від тих, хто не хоче слухатися його заповідей (1 Кор. 5:7). Але вони також прагнуть робити все, що в їхніх силах, щоб допомогти грішнику розкаятися. Для цього їм вкрай важливо мати позитивний склад розуму і не зневірюватися. Так вони наслідуватимуть Єгову, який «дуже ніжний у виявленні почуттів та милосердний» (Як. 5:11). Саме такий дух мав апостол Іван. На схилку літ він написав: «Дітоньки мої, пишу це вам, щоб ви не вчинили гріха. А якщо хтось і згрішить, то ми маємо помічника — Ісуса Христа, праведника, який перебуває з Батьком» (1 Ів. 2:1).

20. Про що піде мова в останній статті з цієї серії?

²⁰ На жаль, бувають ситуації, коли людина, яка скоїла серйозний гріх, не виявляє каяття. Тоді її вилучають зі збору. Як старійшини діють у таких випадках? Про це ми поговоримо в останній статті з цієї серії.