13, 14. Чи старійшини виконують норми законодавства, які вимагають повідомляти про можливі факти статевого розбещення дітей? Поясніть.

¹³ Чи старійшини виконують норми законодавства, які вимагають повідомляти органам влади про можливі факти статевого розбещення дітей? Так. У місцевостях, де такі закони існують, старійшини намагаються виконувати норми законодавства, які зобов’язують повідомляти про можливі факти статевого розбещення дітей (Рим. 13:1). Ці закони не суперечать Божим законам (Дії 5:28, 29). Тому, коли старійшини дізнаю́ться про такі звинувачення, вони відразу шукають керівництва, щоб діяти відповідно до законодавства.

¹⁴ Старійшини запевняють тих, хто став жертвою розбещення, їхніх батьків та інших, кому відомо про цю справу, що вони мають право звернутися із заявою про розбещення до органів влади. А що, коли у розбещенні звинувачено особу, яка належить до збору, і ця справа набуде широкого розголосу серед громадськості? Чи має християнин, який повідомив про цю справу, вважати, що він стягнув ганьбу на Боже ім’я? Ні. Ганьбу на Боже ім’я стягує розбещувач.

Якщо людина не зізнає́ться у гріху, потрібні два свідки, які б підтвердили звинувачення. Лише в такому разі старійшини можуть створити судовий комітет (Повт. 19:15; Матв. 18:16; прочитайте 1 Тимофія 5:19). Чи це означає, що і для того, щоб повідомити органам влади про можливі факти розбещення, необхідні два свідки? Ні. Ця вимога не стосується того, чи старійшини або хтось інший повідомлятимуть органи влади про можливий злочин.