Чоловік і старійшина. Зрівноваження обов’язків

‘Єпископ [«наглядач», НС] повинен бути муж однієї дружини’ (1 ТИМОФІЯ 3:2).

1, 2. Чому священицький целібат є небіблійним?

КОЛИ апостол Павло сказав, що християнин, який залишається неодруженим, «робить краще», чи він мав на увазі, що такий чоловік буде відповіднішим для служіння наглядачем у християнському зборі? Чи він говорив, що безшлюбність є необхідною умовою, аби бути старійшиною? (1 Коринтян 7:38). Католицький клір вимагає дотримуватися целібату. Але чи Біблія схвалює цей священицький целібат? Східні православні церкви дозволяють, щоб одружені чоловіки були парафіяльними священиками, але не єпископами. Чи це узгоджується з Біблією?

² Багато з 12 апостолів Христа — перших членів християнського збору — були одруженими чоловіками (Матвія 8:14, 15; Ефесян 2:20). Павло написав: «Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа [Петро]?» (1 Коринтян 9:5). «Нова католицька енциклопедія» (англ.) визнає, що «закон про целібат бере свій початок у церкві» й що «новозавітні служителі не були зв’язані целібатом». Свідки Єгови дотримуються не церковного закону, а біблійного зразка (1 Тимофія 4:1—3).

Старійшинство й подружжя є сумісними

3. Які біблійні факти показують, що християнські наглядачі можуть бути одруженими чоловіками?

³ Павло не вимагав від призначених наглядачів бути неодруженими, але написав до Тита: «Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів [«старших чоловіків», НС; грецькою пре·сби́·те·рос] настановив по містах, як тобі я звелів,— коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність. Бо єпископ [«наглядач», НС; грецькою, е·пı́·ско·пос] мусить бути бездоганний, як Божий доморядник» (Тита 1:5—7).

4. а) Звідки ми знаємо, що шлюб не є вимогою для християнських наглядачів? б) Яку перевагу має неодружений брат, що є старійшиною?

⁴ З другого боку, шлюб не є біблійною вимогою для старійшин. Сам Ісус був неодружений (Ефесян 1:22). Павло, видатний наглядач християнського збору першого сторіччя, в той час був самотній (1 Коринтян 7:7—9). Сьогодні є багато неодружених християн, які служать старійшинами. Завдяки безшлюбному стану вони, можливо, мають більше часу для своїх обов’язків наглядачів.

‘Одружений є поділений’

5. Який біблійний факт повинні визнати одружені брати?

⁵ Коли християнин одружується, йому слід зрозуміти, що він бере на себе нову відповідальність, яка вимагатиме від нього багато часу й уваги. Біблія говорить: «Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, і він поділений» (1 Коринтян 7:32—34). В якому значенні він поділений?

6, 7. а) Яким чином одружений чоловік є «поділений»? б) Що Павло радить одруженим християнам? в) Як це може вплинути на вибір чоловіком роботи?

⁶ Передусім одружений чоловік позбавляється влади над своїм тілом. Павло досить чітко пояснив це: «Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина» (1 Коринтян 7:4). Ті, хто має намір одружитися, можливо, вважають, що це не має великого значення, бо в їхньому подружжі не буде наголошуватись на статевому житті. Але оскільки дошлюбна цнотливість є біблійною вимогою, християни насправді не знають інтимних потреб свого партнера до одруження.

⁷ Павло показує, що навіть пара, яка ‘думає про духовне’, повинна зважати на сексуальні потреби одне одного. Він порадив коринтським християнам: «Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка — чоловікові. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю» (Римлян 8:5; 1 Коринтян 7:3, 5, Хом.). На жаль, бували випадки перелюбу, коли хтось не дотримувався цієї поради. З огляду на це охрещений християнин повинен уважно все обдумати, перш ніж погодитись на роботу, через яку він був би довгий час відокремлений від своєї дружини. Він більше не має такої свободи дій, яку мав тоді, коли був неодружений.

8, 9. а) Що мав на увазі Павло, кажучи, що одружені християни ‘клопочуться про справи цього світу’? б) Про які справи слід клопотатися одруженим християнам?

⁸ А як зрозуміти те, що одружені християни, в тому числі старійшини, ‘клопочуться про справи цього світу [ко́·смос]’? (1 Коринтян 7:33, Хом.). Очевидним є те, що Павло тут не говорив про погані речі цього світу, яких повинні остерігатися всі правдиві християни (2 Петра 1:4; 2:18—20; 1 Івана 2:15—17). Боже Слово наставляє нас, «щоб ми, відцуравшись безбожности та світських [ко·смі·ко́с] пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тита 2:12).

⁹ Тому одружений християнин «клопочеться про справи цього світу», належно дбаючи про світські справи, які є частиною буденного подружнього життя. До них належать житло, харчі, одяг, дозвілля, не кажучи про безліч справ, які виникають, коли є діти. Але навіть коли пара є бездітною, то, щоб вона була успішною, чоловікові й дружині потрібно клопотатися, як ‘догоджати’ одне одному. Особливо про це повинні пам’ятати християнські старійшини, зрівноважуючи свої обов’язки.

Хороші чоловіки, а також хороші старійшини

10. Що повинні бачити брати й сторонні люди в християнинові, аби він відповідав вимогам християнського старійшини?

¹⁰ Хоча шлюб не є вимогою для старійшин, але коли християнин одружений, то, перш ніж його рекомендують на старійшину, він повинен чітко виявити свої старання бути добрим, сердечним чоловіком, котрий правильно головує (Ефесян 5:23—25, 28—31). Павло написав: «Коли хто єпископства хоче [«прагне служити наглядачем», НС],— доброго діла він прагне. А єпископ [«наглядач», НС] має бути бездоганний, муж однієї дружини» (1 Тимофія 3:1, 2). Повинно бути очевидним, що старійшина з усіх сил намагається бути добрим чоловіком, без різниці, чи його дружина є християнкою, чи ні. По суті, навіть сторонні люди повинні бачити, що він добре піклується про свою дружину та інші обов’язки. Павло додав: «Щоб мав він і добре засвідчення від чужинців, щоб не впасти в догану та в сітку диявольську» (1 Тимофія 3:7).

11. На чому наголошує вислів «муж однієї дружини» і яку обережність повинні виявляти старійшини?

¹¹ Звичайно, вислів «муж однієї дружини» виключає полігамію і також наголошує на подружній вірності (Євреїв 13:4). Старійшинам треба бути особливо обережними, коли вони допомагають сестрам зі збору. Відвідуючи сестру, щоб дати необхідну пораду й утіху, вони не повинні перебувати з нею на самоті. Вони правильно роблять, коли йдуть до неї з іншим старійшиною, службовим помічником або навіть зі своєю дружиною, якщо це лише візит для підбадьорення (1 Тимофія 5:1, 2).

12. Якому опису повинні старатися відповідати дружини старійшин і службових помічників?

¹² Перераховуючи вимоги до старійшин і службових помічників, апостол Павло між іншим дав пораду дружинам тих, кого шанують за такі привілеї. Він написав: «Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому» (1 Тимофія 3:11). Християнський чоловік може багато в чому допомогти своїй дружині, щоб вона відповідала цьому опису.

Біблійні обов’язки стосовно дружини

13, 14. Чому старійшина повинен залишатися зі своєю дружиною та бути добрим чоловіком для неї навіть тоді, коли вона не є Свідком?

¹³ Звичайно, ця порада дружинам старійшин і службових помічників стосується тих дружин, які самі є присвяченими християнками. Здебільшого так воно і є, бо від християн вимагається одружуватися «тільки в Господі» (1 Коринтян 7:39). А що сказати про брата, який вже був одружений з невіруючою, коли присвятив своє життя Єгові, або коли його дружина з власної волі відпадає від правди?

¹⁴ Це само по собі не перешкоджає йому бути старійшиною. Проте було б неправильно, якби він відокремився від своєї дружини лише тому, що вона не поділяє його вірувань. Павло порадив: «Ти зв’язаний з дружиною? Не шукай розв’язання» (1 Коринтян 7:27). Крім того, він сказав: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її. А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться,— не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:12, 15, 16). Навіть якщо дружина не є Свідком, старійшина повинен бути для неї добрим чоловіком.

15. Що радить християнським чоловікам апостол Петро і якими можуть бути наслідки того, що старійшина стає недбалим чоловіком?

¹⁵ Чи дружина християнського старійшини є його співвіруючою, чи ні, він повинен чітко розуміти, що дружина потребує його сердечної уваги. Апостол Петро написав: «Чоловіки,— так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви» (1 Петра 3:7). Чоловік, який свідомо не дбає про потреби дружини, піддає небезпеці свої взаємини з Єговою; це може перешкоджати йому звертатися до Єгови, немовби ‘хмара, щоб не доходила молитва’ (Плач Єремії 3:44). Також це може призвести до того, що його позбавлять права служити християнським наглядачем.

16. На чому наголошує Павло, але що думають про це декотрі старійшини?

¹⁶ Як уже було сказано, головна думка, на якій хоче наголосити Павло, така: одружуючись, чоловік відмовляється від деякої колишньої свободи неодруженої людини, свободи, яка дозволяла йому ‘пристойно й горливо триматися Господа [«без озирання», Кул.]’ (1 Коринтян 7:35). За повідомленнями, декотрі одружені старійшини не завжди є зрівноваженими у міркуваннях над Павловими натхненими словами. Бажаючи виконувати те, що, на їхню думку, повинен виконувати добрий старійшина, вони випускають з уваги деякі із своїх обов’язків чоловіка. Декотрим важко відмовитися від привілеїв у зборі, навіть коли явно, що це шкідливо вплине на духовність їхніх дружин. Їм подобаються привілеї подружжя, але чи вони готові сповняти обов’язки, які воно накладає на них?

17. Що трапилось деяким дружинам і як цього можна було б уникнути?

¹⁷ Звичайно, запопадливість старійшини гідна похвали. Але чи християнин є зрівноважений, якщо, виконуючи свої зборові обов’язки, він нехтує біблійними обов’язками щодо своєї дружини? Бажаючи підтримувати членів збору, зрівноважений старійшина також дбатиме про духовність своєї дружини. Дружини деяких старійшин духовно слабшають, а навіть «розбилися» в духовному розумінні (1 Тимофія 1:19). Хоча дружина відповідальна за своє спасіння, у декотрих випадках духовній проблемі можна було б запобігти, якби старійшина ‘годував’ свою дружину й ‘піклувався’ нею, «як і Христос Церквою» (Ефесян 5:28, 29, Хом.). Звичайно, старійшини повинні ‘пильнувати себе та всієї отари’ (Дії 20:28). А якщо вони одружені, то це, безперечно, стосується і їхніх дружин.

‘Мука тілесна’

18. Яких ‘мук’ зазнаю́ть одружені християни і як це може вплинути на діяльність старійшини?

¹⁸ Апостол Павло також написав: «Як дівчина заміж піде,— вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас» (1 Коринтян 7:28). Павло хотів оберегти тих, хто міг наслідувати його приклад безшлюбності, від турбот, яких не уникнути в подружжі. Навіть бездітна пара може мати ці турботи, скажімо, проблеми зі здоров’ям, фінансову скруту, а також біблійні обов’язки стосовно батьків похилого віку свого партнера (1 Тимофія 5:4, 8). Старійшина повинен подавати приклад у тому, як приймати такі обов’язки, а це може інколи впливати на його діяльність християнського наглядача. На щастя, більшість старійшин дуже добре виконують свої сімейні й зборові обов’язки.

19. Що мав на увазі Павло, кажучи: «Ті, що мають дружин, [щоб] були, як ті, що не мають»?

¹⁹ Павло додав: «Час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають» (1 Коринтян 7:29). Звичайно, беручи до уваги те, що́ він уже написав у цьому розділі до коринтян, стає явним: він не мав на увазі того, що одружені християни повинні якимось чином занедбувати своїх дружин (1 Коринтян 7:2, 3, 33). Він показав, що́ хотів сказати, написавши: «[Нехай] ті, що користуються цим світом, немов би й не користувались, бо проминає образ світу цього» (1 Коринтян 7:31, Хом.). Нині «минається... світ» ще більше, ніж за днів Павла або апостола Івана (1 Івана 2:15—17). Тому одружені християни, які відчувають потребу жертвувати чимось, наслідуючи Христа, не можуть повністю насолоджуватися втіхою та привілеями подружнього життя (1 Коринтян 7:5).

Саможертовні дружини

20, 21. а) Чим готові жертвувати християнські дружини? б) Чого дружина може по праву сподіватися від свого чоловіка, навіть коли він є старійшиною?

²⁰ Подібно як старійшини жертвують чимось, щоб допомагати іншим, багато дружин старійшин стараються зрівноважувати свої обов’язки в подружжі з важливими справами Царства. Тисячі християнок з радістю співпрацюють зі своїми чоловіками, щоб допомагати їм виконувати їхні обов’язки наглядачів. Єгова любить і благословляє їх за такий гарний дух (Филимона 25). Однак зрівноважена порада Павла виявляє, що дружини наглядачів можуть по праву сподіватися від своїх чоловіків розсудливої кількості часу та уваги для себе. Біблійним обов’язком одружених старійшин є присвячувати відповідний час своїм дружинам, щоб зрівноважувати свої обов’язки чоловіка й наглядача.

²¹ А що, коли християнський старійшина є не тільки чоловіком, але й батьком? Це накладає на нього ще більше відповідальностей і розкриває перед ним дві додаткові сфери, в яких потрібно вести нагляд, а це обговорюватиметься в наступній статті.

Батько й старійшина. Виконання двох обов’язків

«Хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву [«збір», НС]?» (1 ТИМОФІЯ 3:5).

1, 2. а) Як неодружені та одружені бездітні наглядачі в першому сторіччі могли служити своїм братам? б) У чому Акила й Прискилла є прикладом для багатьох подружніх пар сьогодні?

НАГЛЯДАЧАМИ раннього християнського збору могли бути неодружені або одружені чоловіки з дітьми чи без них. Отже, декотрі з тих християн таки могли дотримуватися поради апостола Павла з його Першого послання до коринтян, 7-го розділу, і залишались неодруженими. Ісус якось сказав: «Є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного» (Матвія 19:12). Такі неодружені чоловіки, як Павло і, можливо, декотрі з його супутників у роз’їзній праці, могли вільно подорожувати, щоб допомагати своїм братам.

² Біблія нічого не говорить про те, чи були Варнава, Марко, Сила, Лука, Тимофій і Тит неодруженими чоловіками, чи ні. Але якщо ці чоловіки були одруженими, то, очевидно, вони мали достатню свободу вирушати у далекі призначення, не занедбуючи своїх сімейних обов’язків (Дії 13:2; 15:39—41; 2 Коринтян 8:16, 17; 2 Тимофія 4:9—11; Тита 1:5). Їх могли супроводити їхні дружини, як, скажімо, Петра та ‘інших апостолів’, котрі, напевно, брали із собою дружин, мандруючи з одного місця до іншого (1 Коринтян 9:5). Акила й Прискилла є прикладом подружжя, яке з готовністю йшло за Павлом від Коринта до Ефеса, а потім до Рима й назад до Ефеса. Біблія не говорить, чи вони мали дітей. За їхнє віддане служіння братам їм виразили вдячність «усі Церкви з поган» (Римлян 16:3—5; Дії 18:2, 18; 2 Тимофія 4:19). Сьогодні є багато подружніх пар, які, подібно до Акили й Прискилли, можуть служити іншим зборам, переїжджаючи туди, де є більші потреби.

Батько й старійшина

3. З чого видно, що багато старійшин першого сторіччя були одруженими сім’янинами?

³ Здається, що в першому сторіччі н. е. більшість християнських старійшин були одруженими чоловіками й мали дітей. Визначаючи вимоги до чоловіка, котрий «прагне служити наглядачем», Павло сказав, що такий християнин повинен бути «чоловіком, який добре керує домом своїм, має дітей у покорі з усією серйозністю» (1 Тимофія 3:1, 4, НС).

4. Які вимоги ставились до одружених старійшин, котрі мали дітей?

⁴ Як ми вже побачили, наглядач не був зобов’язаний мати дітей, а навіть бути одруженим. Але якщо християнин був одружений, то, аби відповідати вимогам до старійшини або службового помічника, він мав правильно й з любов’ю головувати над своєю дружиною і бути спроможним утримувати дітей у належному підкоренні (1 Коринтян 11:3; 1 Тимофія 3:12, 13). Будь-яке серйозне упущення в керівництві родиною зробило б цього брата непридатним для особливих привілеїв у зборі. Чому? Павло пояснює: «Хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву [«збір», НС]?» (1 Тимофія 3:5). Коли самі члени його сім’ї не хотіли підкорятися його головуванню, чого можна було сподіватися від інших?

«Має віруючих дітей»

5, 6. а) Про яку вимогу стосовно дітей згадав Титові Павло? б) Чого сподіваються від старійшин, які мають дітей?

⁵ Сказавши Титові призначати наглядачів у критських зборах, Павло поставив деякі умови: «Коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей [«має віруючих дітей», НС], недокорених за блуд або неслухняність. Бо єпископ [«наглядач», НС] мусить бути бездоганний, як Божий доморядник». Але що мається на увазі під вимогою ‘мати віруючих дітей’? (Тита 1:6, 7).

⁶ Вислів «віруючих дітей» стосується молодих людей, які вже присвятили своє життя Єгові та охрестилися, або ж дітей, які роблять кроки до присвячення й хрещення. У цілому члени збору сподіваються від дітей старійшин бути добропорядними й слухняними. Повинно бути явним, що старійшина робить усе можливе, аби зміцняти віру своїх дітей. Цар Соломон написав: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї» (Приповістей 22:6, Дерк.). Але що, коли навчена молода людина таки відмовляється служити Єгові або навіть вчиняє тяжкий гріх?

7. а) З чого видно, що Приповістей 22:6 не подає суворого правила? б) Чому старійшина не позбавляється автоматично своїх привілеїв, якщо його дитина не хоче служити Єгові?

⁷ Зрозуміло, вищенаведена приповість не подає суворого правила. Вона не скасовує принципу свободи волі (Повторення Закону 30:15, 16, 19). Синові або дочці, що досягнули віку, коли можна робити власні рішення, потрібно самим розглянути питання присвячення і хрещення. Якщо старійшина дав необхідну духовну допомогу, керівництво й напучування, але його син чи дочка все ж таки не хоче служити Єгові, цей батько не вважається непридатним служити наглядачем. З другого боку, якщо старійшина має вдома декількох неповнолітніх дітей, котрі один за одним стають духовно хворими й створюють серйозні проблеми, його, мабуть, вже не слід вважати чоловіком, який ‘добре рядить власним домом’ (1 Тимофія 3:4). Головне, аби було явним те, що наглядач докладає всіх старань, щоб мати «вірних дітей [«віруючих дітей», НС], недокорених за блуд або неслухняність»a.

«Має дружину невіруючу»

8. Як старійшина повинен обходитися зі своєю невіруючою дружиною?

⁸ Про християнських чоловіків, одружених з невіруючими, Павло написав: «Коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним,— нехай він не лишає її. ...Бо... дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. Звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:12—14, 16). Слово «невіруюча» в цьому контексті не стосується дружини, яка зовсім не має релігійних переконань; мова йде про неприсвячену Єгові. Вона могла бути єврейкою або поклонницею поганських богів. Сьогодні старійшина, можливо, одружений з жінкою, яка сповідує іншу релігію, є агностиком або навіть атеїсткою. Якщо вона хоче жити з ним, він не повинен покидати її лише через те, що у неї інші переконання. Він повинен ‘жити з нею за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною’, плекаючи надію спасти її (1 Петра 3:7; Колосян 3:19).

9. Що повинен робити старійшина, котрий живе в країні, закон якої дозволяє і чоловікові, і дружині прищеплювати дітям свої вірування, і як це вплине на його привілеї?

⁹ Коли наглядач має дітей, він повинен правильно головувати як чоловік і батько, виховуючи їх «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Закони багатьох країн дають право обидвом батькам прищеплювати своїм дітям релігійні поняття. За таких обставин дружина може наголошувати на особистому праві прищеплювати дітям свої вірування і звичаї, а це може означати, що вона захоче брати їх до церквиb. Звичайно, діти повинні слухатися свого навченого Біблією сумління, щоб не брати участі в релігійних обрядах. Як голова сім’ї, батько користуватиметься своїм правом вивчати Біблію зі своїми дітьми й брати їх, коли можливо, на зібрання до Залу Царства. Діти ж, досягнувши віку, коли вони можуть свідомо робити рішення, самі виберуть свій шлях (Ісуса Навина 24:15). Якщо співстарійшини й члени збору бачать, що цей батько робить все, дозволене законом, аби правильно навчати своїх дітей у правді, його не позбавлять права бути наглядачем.

‘Добре рядить власним домом’

10. Що є головним обов’язком сім’янина, котрий є старійшиною?

¹⁰ Навіть для старійшини-батька, дружина котрого є співхристиянкою, не легко приділяти час та увагу своїй дружині, дітям і зборовим обов’язкам. Святе Письмо недвозначно говорить про те, що обов’язок християнського батька — дбати про свою дружину й дітей. Павло написав: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8). У цьому ж посланні Павло сказав, що потрібно рекомендувати на наглядачів тільки тих одружених чоловіків, які вже виявили себе добрими чоловіками й батьками (1 Тимофія 3:1—5).

11. а) Як старійшина повинен ‘дбати про своїх’? б) Як це може допомагати старійшині виконувати свої зборові обов’язки?

¹¹ Старійшина повинен ‘дбати’ про своїх не тільки матеріально, але й духовно та емоційно. Мудрий цар Соломон написав: «Приготуй працю твою надворі, оброби собі поле твоє, а потім збудовуй дім твій» (Приповістей 24:27, Дерк.). Тому, задовольняючи матеріальні, емоційні й рекреаційні потреби своєї дружини та дітей, наглядач також повинен їх духовно збудовувати. Для цього потрібен час, який він не зможе віддавати зборовим справам. Але цей час може принести рясні нагороди у вигляді сімейного щастя і духовності. У кінцевому результаті, якщо сім’я старійшини буде духовно міцна, він затрачатиме менше часу на вирішення сімейних проблем. Це розв’яже йому руки, і він зможе більше займатися зборовими справами. Його приклад доброго чоловіка й батька принесе духовний пожиток цілому збору (1 Петра 5:1—3).

12. В якій сімейній справі батьки-старійшини повинні давати гарний приклад?

¹² Добре рядити своїм домом — це також знаходити час для сімейного вивчення. Особливо важливо, щоб старійшини давали в цьому гарний приклад, бо з міцних сімей утворюються міцні збори. Наглядачеві не потрібно бути повсякчас зайнятим іншими привілеями служіння настільки, щоб не мати часу вивчати зі своєю дружиною та дітьми. Коли це так, йому слід переглянути свій розклад. Йому, можливо, треба буде планувати або скорочувати час, який присвячується іншим справам, а іноді навіть відмовлятись від певних привілеїв.

Зрівноважений нагляд

13, 14. Яку пораду дав старійшинам-сім’янинам «вірний і мудрий раб»?

¹³ Порада зрівноважувати свої сімейні й зборові обов’язки не є чимось новим. Упродовж багатьох років «вірний і мудрий раб» дає старійшинам у цьому багато порад (Матвія 24:45). Більш як 37 років тому в англійському виданні «Вартової башти» за 15 вересня 1959 року на сторінках 553 й 554 радилось: «Чи ж у наш час не слід зрівноважувати всі ці вимоги? Зрівноважуючи їх, треба приділяти належну увагу інтересам твоєї сім’ї. Безумовно, Бог Єгова не хоче, щоб чоловік віддавав увесь свій час зборовим справам, допомагаючи спастися своїм братам і ближнім, і водночас не піклувався про спасіння своєї ж сім’ї. Головна відповідальність чоловіка — дбати про дружину й дітей».

¹⁴ В англійському виданні «Вартової башти» за 1 листопада 1986 року на 22-й сторінці говорилося: «Проповідницьке служіння, яке проводиться цілою сім’єю, зблизить вас, але виняткові потреби дітей вимагають того, щоб ви жертвували своїм особистим часом і витрачали багато енергії. Тому потрібно зрівноважено визначити, скільки часу ви присвячуватимете... зборовим обов’язкам, не випускаючи з уваги духовних, емоційних і матеріальних потреб «своїх». [Християнину] треба ‘вчитися перше побожно шанувати родину свою’ (1 Тимофія 5:4, 8)».

15. Чому старійшині, який має дружину й дітей, потрібно мудрості та проникливості?

¹⁵ Одна біблійна приповість говорить: «Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно» (Приповістей 24:3). Щоб наглядач міг виконувати свої теократичні обов’язки й водночас збудовувати свій дім, йому конче потрібно мудрості та проникливості. За Біблією, він має більше ніж одну сферу нагляду. Сюди входять його сім’я та зборові обов’язки. Йому потрібно проникливості, щоб утримувати рівновагу між цими сферами (Филип’ян 1:9, 10). Йому потрібно мудрості, щоб встановлювати пріоритети (Приповістей 2:10, 11). Хоч би як серйозно він ставився до своїх зборових привілеїв, йому слід пам’ятати, що, оскільки він є чоловіком і батьком, його основний обов’язок від Бога — доглядати і спасати свою сім’ю.

Хороші батьки, а також хороші старійшини

16. Яку перевагу дає старійшині те, що він є також і батьком?

¹⁶ Коли старійшина має добропорядних дітей, це може бути для нього справжньою перевагою. Якщо він навчився добре дбати про свою сім’ю, то зможе допомагати й іншим сім’ям у зборі. Він ліпше розумітиме їхні проблеми й зможе давати поради з власного досвіду. Радісно відзначити, що тисячі старійшин по цілому світі є добрими чоловіками, батьками й наглядачами.

17. а) Чого ніколи не слід забувати чоловікові, який є батьком і старійшиною? б) Як повинні виявляти розуміння інші члени збору?

¹⁷ Щоб сім’янину стати старійшиною, йому потрібно бути зрілим християнином, який, дбаючи про свою дружину й дітей, може влаштовувати свої справи так, аби приділяти час та увагу іншим членам збору. Він ніколи не повинен забувати, що його пастирська праця починається вдома. Знаючи про те, що у старійшин, котрі мають дружин і дітей, є обов’язок як перед своєю сім’єю, так і перед збором, членам збору не слід старатися вимагати від старійшин надто багато часу для себе. Приміром, старійшина, що має дітей, яким треба вранці йти до школи, мабуть, не завжди може залишатися після вечірніх зібрань. Інші члени збору повинні це розуміти й виявляти взаєморозуміння (Филип’ян 4:5).

Ми повинні дорожити старійшинами

18, 19. а) Що ми змогли зрозуміти, переглянувши 7-й розділ 1 Коринтян? б) Як ми повинні ставитись до таких християн?

¹⁸ Перегляд 7-го розділу Першого послання Павла до коринтян допомагає нам побачити, що, за Павловою порадою, є багато неодружених чоловіків, які використовують свою свободу, аби служити справам Царства. Також є тисячі одружених бездітних братів, які, приділяючи своїм дружинам належну увагу, служать чудовими наглядачами в областях, районах, зборах і у філіалах Товариства Вартової башти зі своїми дружинами, співпраця котрих гідна похвали. Зрештою, майже у 80 000 зборів народу Єгови є багато батьків, які не тільки з любов’ю піклуються про своїх дружин і дітей, але й виділяють час, щоб служити дбайливими пастирями своїм братам (Дії 20:28).

¹⁹ Апостол Павло написав: «Пресвітери [«старші чоловіки», НС], які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці» (1 Тимофія 5:17). Авжеж, старійшини, які добре головують у своїх домах і зборі, заслуговують нашої любові й поваги. Ми повинні ‘мати в справжній пошані таких’ чоловіків (Филип’ян 2:29).