‘Ми ваші співпрацівники’

4, 5. а) До чого Павло прирівняв збір і чому ця ілюстрація є влучною? б) Яким, згідно з Павловою ілюстрацією, повинно бути наше ставлення один до одного?

⁴ Єгова довірив цим «дарам у вигляді людей» певну владу в зборі. Звичайно, старійшини не повинні зловживати нею, але вони знають, наскільки легко недосконалим людям потрапити в таку пастку. Тож як старійшини повинні розцінювати свою роль в отарі? Розгляньмо ілюстрацію, котру навів апостол Павло. Обговоривши, для чого Єгова дав «дари у вигляді людей», Павло пише: ‘У любові в усьому зростаймо в Нього, а Він — Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю’ (Ефесян 4:15, 16). Як бачимо, Павло прирівнює збір — як старійшин, так і всіх інших членів — до людського тіла. Чому ця ілюстрація є влучною?

⁵ Людське тіло складається з багатьох різних членів, але має лише одну голову. Однак ніщо в тілі — жодний м’яз, жодний нерв, жодна вена — не є зайвим. Кожний член у ньому — цінний і так чи інакше сприяє здоров’ю та красі всього тіла. Те саме можна сказати і про збір: він складається з багатьох різних членів, однак кожний з них — молодий чи старий, міцний чи кволий — може так чи інакше сприяти загальному духовному здоров’ю та красі збору (1 Коринтян 12:14—26). Ніхто не повинен вважати себе занадто незначним. З іншого боку, ніхто не повинен вважати себе вищим від інших, оскільки всі ми — як пастирі, так і вівці — є частиною тіла і маємо лише одну голову — Христа. За допомогою цього прикладу Павло змальовує чудовий образ збору, в якому кожний з нас повинен виявляти до інших любов, турботу й повагу. Усвідомлюючи суть цієї ілюстрації, старійшини зможуть дотримуватися смиренного, зрівноваженого погляду на свою роль у зборі.

6. Як, незважаючи на свій авторитет апостола, Павло виявляв смиренний дух?

⁶ Ці «дари у вигляді людей» не намагаються контролювати життя або віру своїх співпоклонників. Павло, наприклад, хоча й мав авторитет апостола, проте смиренно писав коринтянам: «Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно» (2 Коринтян 1:24, Хом.). Павло не хотів контролювати віру або спосіб життя своїх братів. Фактично він навіть не вважав це потрібним; він висловив свою впевненість у тому, що брати й сестри вже є вірними і належать до організації Єгови, бо бажають робити те, що правильно. Тому суть Павлових слів (а говорив він про себе й свого партнера у роз’їзному служінні Тимофія) зводилася до наступного: «Наша робота — співпрацювати з вами, аби служіння Богові приносило вам радість» (2 Коринтян 1:1). Який смиренний дух!

7. Що усвідомлюють смиренні старійшини стосовно своєї ролі в зборі і в чому вони впевнені щодо своїх співпрацівників?

⁷ Сьогодні «дари у вигляді людей» мають таку ж саму роботу. Вони є ‘співпрацівниками — нам на радість’. Смиренні старійшини усвідомлюють, що не вони вирішують, скільки інші можуть робити в служінні Богові. Хоча пастирі й можуть заохочувати братів розширити або поліпшити своє служіння, однак пам’ятають: служіння Богові має походити з охочого серця. (Порівняйте 2 Коринтян 9:7). Старійшини впевнені, що коли їхні співпрацівники будуть радісні, то віддаватимуть служінню всі свої сили. Тому вони від усього серця прагнуть допомагати своїм братам ‘служити Господеві з радістю’ (Псалом 100:2).

9. Який погляд на співстарійшин допоможе кожному з них служити з радістю?

⁹ Коли ти, старійшино, смиренно дивитимешся на себе як на ‘співпрацівника’, це допоможе і тобі служити з радістю та цінувати унікальні дари, котрі мають співстарійшини. Кожний з них має власні таланти й здібності, які може використовувати на благо збору (1 Петра 4:10). Один може бути обдарованим учителем. Інший — умілим організатором. Третій, можливо,надзвичайно доступний, бо має сердечний і співчутливий характер. По суті, ні один старійшина не виявляє всі ці дари однаковою мірою. Але якщо старійшина має якийсь особливий дар,— скажімо, дар навчання,— то чи стає він вищим від іншого старійшини? Аж ніяк! (1 Коринтян 4:7). З іншого боку, немає жодних підстав відчувати заздрість через дар, котрий має інший, або вважати себе непридатним, коли іншого старійшину хвалять за якусь здібність. Не забувай: ти також маєш певні дари і Єгова їх бачить. Він може допомогти тобі розвинути ці дари та використовувати їх на благо твоїх братів (Филип’ян 4:13, Хом.).